ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Високович Володимир Костянтинович (1854–1912)

Два роки праці В. К. Високовича за кордоном набули розголосу в наукових колах Західної Європи і висунули науковця з України в перші ряди патологоанатомів тієї доби. А в Росії В. К. Високович, М. М. Любимов (Казанський університет), М. Н. Никифоров (Московський університет) створили, висловлюючись парадоксально, \"могучую кучку\" патологів, котрі дуже високо поцінували бактеріологію.

Промине 41 рік, і в урочистому засіданні Першого Всесоюзного з\'їзду патологів — з\'їзду пам\'яті Rudolf Virchow\'a (м. Київ, Педагогічний музей, 15–20 вересня 1927 р.) буде остаточно визнано і проголошено: Володимир Костянтинович Високович — основоположник сучасного вчення про ретикуло-ендотеліальну систему.

На початку 1886 р. В. К. Високович у Харківському університеті обійняв посаду прозектора кафедри патологічної анатомії зі званням приват-доцента загальної патології і за сумісництвом завідував Бактеріологічною станцією Харківського медичного товариства. 1891 року читав курс бактеріології та епідеміології; упродовж 9 років — курс загальної патології.

Високович Володимир Костянтинович (1854–1912)

1895 р. 27 липня, після 18 років плідної наукової, викладацької і прозекторської діяльності, прозектор, екстраординарний професор патологічної анатомії, приват-доцент загальної патології Харківського університету, доктор медицини Високович Володимир Костянтинович був призначений \"Височайшим приказом по гражданскому ведомству\" [10] на посаду ординарного професора Університету св. Володимира (змінив невигойно хворого Г. М. Мінха). До Києва приїхав визнаний вчений і викладач університету, доступний і скромний трудівник; на його постаті лежав відбиток європейської різнобічної освіти, інтелігентності. З того часу \"начался наиболее блестящий и плодотворный период его деятельности\" [9]. Темою вступної професорської лекції (за академічною традицією) в Університеті 20 вересня 1895 року — прилюдної: слухали професори, студенти, інтелігентні городяни, ординарний професор обрав — за його визначенням — \"не узкоспециальный, а более общеинтересный вопрос\" — \"О самозащите организма\"; лектор розлого виклав про вже відомі теорії імунітету і вказав на велике значення в імунітеті ендотелію судини.

У м. Києві професор Високович очолив кафедру патологічної анатомії — Патологоанатомічний інститут (заснований з ініціативи професора Г. М. Мінха 1887 р.) у будівлі по Бібіковському бульвару 17, і насамперед продовжив науково-творчі зв\'язки київської кафедри патологічної анатомії — Патологоанатомічного інституту Університету св. Володимира із Патологоанатомічними інститутами університетів Німеччини за часів професора Ю. І. Мацона і професора Г. М. Мінха. 1897 р. були встановлені й підтримувані до 1912 р. зв\'язки із Патологоанатомічним інститутом Felix Marschand\'a, м. Лейпціг і Патологоанатомічним інститутом Hans Chiari, німецький університет у м. Празі.Патологоанатомічний інститут біля факультетських клінік \"был центром научной жизни. Сотрудники возвращались в вечерние часы в институт, и в это время обычно собирались врачи различных специальностей; многие имели свои рабочие места в лаборатории, а другие приходили за разъяснениями различных научных и практических вопросов. Владимир Константинович Высокович до поздней ночи работал у себя в кабинете\" [7].

Ординарний професор Високович унедовзі набув у місті репутації зразкового навчителя і авторитетного фахівця. Авторитет у студентів і лікарів професора Високовича, сила його впливу були наслідком видатної особистості професора — щасливого поєднання \"ума и сердца\", вражаючої працездатності й енергійності, рівного життєрадісного характеру, любові до науки і розвинутого інстинкту громадськості.

В. К. Високович-прозектор біля автопсійного столу — типовий професор-патологоанатом Криловської школи: ті самі прийоми зовнішнього дослідження трупа, логіка в аналізі патологічних змін органів і систем організму померлого, прийоми узагальнення і висновку. Проте зв\'язку захворювання з конституцією, схильності до захворювання прозектор Високович надав меншого значення — у нього насамперед вплив на організм безпосереднього етіологічного фактора. Професор Високович був патологоанатомом \"более современным\" [6] із еволюцією в бік загальної патології і бактеріології. Діагнози прозектора Високовича біля автопсійного столу сприймали \"непререкаемо справедливыми\" [7], а біля автопсійного столу часто були уславлені клініцисти: В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, М. М. Волокович. При автопсії трупів хворих, що померли від чуми і холери прозектор Високович був безстрашний. В. К. Високович сам досліджував з допомогою мікроскопа автопсійний матеріал, — надавав великого значення досконалому володінню методами дослідження, умінню самому все робити.

Професор В. К. Високович у 1906–1907 рр. зорганізував \"повторительные курсы для врачей\" з патологічної анатомії — навчалось 40 лікарів із України і Росії.В. К. Високович-лектор дуже приваблював студентів, лікарів завдяки \"стройному, деловому, всегда связанному общей мыслью изложению предмета\" [4]; питання теми подавав і розглядав у загальнобіологічному висвітленні — слухачі відчували глибоку обізнаність лектора з літературою. Науковість лекції професор подавав просто і жваво. Викладене підтверджував простими і переконливими прикладами і органами-препаратами із прозекторії.

В Інституті — в лекціях і у потрактуванні досліджень сповідували методологію доби — Gelluarpathologie, біологічну формулу котрої — Omnis cellula e cellula — повторювали з кафедр університетів з 1858 року.В. К. Високович-учений — дуже наполегливий дослідник, спокійний і обережний у висновках. Широка ерудиція В. К. Високовича у загальній патології, патологічній анатомії, бактеріології, епідеміології і гігієні, великий дар до наукових узагальнень висунули вченого в ряд крупних мислителів.

В історії медицини в Україні назавжди залишиться пам\'ятною подією проводжання професора В. К. Високовича в м. Бомбеї, на епідемію чуми.