ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Бронхіальна астма у дітей. Сучасні діагностичні підходи та протоколи лікування

Використання інгаляційних холінолітиків має позитивний результат у дітей з астматичним бронхітом, астмою фізичного навантаження, при дії інфекції й полютантів та в інших випадках, коли виражені холінергічні механізми. Їх можна застосовувати у дітей молодшого віку на початку загострення БА, але коротким курсом, обмеженим рамками клінічно вираженої бронхообструкції, і тільки у поєднанні з муколітиками. Останнє зумовлено підсушуючим ефектом атропіну. Існують комбіновані препарати, до складу яких входять b2-агоністи короткої дії. Деякі з них дозволяється використовувати лише у дітей віком понад 12 років.Виражена протизапальна та антиалергічна дія кортикостероїдів пояснює той факт, що вони широко використовуються як при лікуванні загострень, так і в базисній терапії БА. Призначення ІГКС дозволяє значно скоротити використання системних гормонів та b2-агоністів, не знижуючи при цьому ефективність лікування і майже не спостерігаючи побічної дії при тривалому застосуванні.У хворих на БА з тяжким перебігом базисна терапія повинна проводитися ІГКС — беклометазону пропіонатом, будесонідом, флутиказону пропіонатом. Призначення ІГКС є високоефективним і дозволяє значно зменшити використання системних глюкокортикостероїдів і b2-агоністів. Отримані нами дані свідчать про те, що застосування ІГКС з перших днів загострення БА супроводжується швидкою позитивною клінічною динамікою після нападу і сприяє скороченню стаціонарного лікування.

Бронхіальна астма у дітей. Сучасні діагностичні підходи та протоколи лікування

Бронхіальна астма у дітей. Сучасні діагностичні підходи та протоколи лікування

Усі препарати з групи ІГКС в еквівалентних дозах мають однаковий терапевтичний ефект. У дітей раннього віку клінічна ефективність ІГКС більш виражена, ніж у старших, тому що препаратом вибору є флутиказону пропіонат, для якого нами розроблена схема лікування.

Ми вважаємо, що ІГКС треба ширше використовувати для лікування рецидивуючого обструктивного синдрому у дітей з обтяженою спадковістю і ранніми проявами алергії, тому що вплив ІГКС на хронічне запалення попереджує формування персистуючої БА та інвалідизацію хворого.

Застосування ІГКС у помірних дозах при лікуванні дітей вважається безпечним. Нами також не виявлено клінічних і лабораторних ознак негативного впливу ІГКС на функціональний стан надниркових залоз, динаміку основних біохімічних показників білкового, вуглеводного, ліпідного та мінерального обмінів при застосуванні у низьких і середніх терапевтичних дозах. Місцеві побічні ефекти при лікуванні ІГКС (кандидоз слизової оболонки ротоглотки та закашлювання) були виявлені нами лише у 3 % дітей, але вони легко усувалися симптоматичними засобами і не були перешкодою для подальшої терапії.

Лікування ІГКС у низьких і середніх терапевтичних дозах дозволяє ефективно і безпечно контролювати стан дітей з тяжким перебігом БА. При призначенні високих доз ІГКС (понад 600 мкг/добу) обов\'язково треба враховувати співвідношення користі та потенційної небезпеки лікування (табл. 3).Потреба в системній стероїдній терапії в періоді загострення велика. Раннє призначення ІГКС або комбінація останніх як базисної терапії і парентеральне використання системних ГКС виступають оптимальним варіантом для дітей. У дуже тяжких випадках парентеральне введення ГКС поєднується з оральним. Препаратом вибору є преднізолон, який має низьку мінералокортикоїдну активність, швидкий початок дії та простий у дозуванні. Системні ГКС призначаються, якщо: астматичний приступ продовжується понад 3 дні; наявна резистентність до b2-агоністів і розвивається астматичний статус; дитина отримує базисну терапію ІГКС на період загострення; в анамнезі є вказівка на неефективність стероїдної терапії; абсолютним показанням для призначення системних ГКС є асфіксичний синдром.

Еуфілін у дітей молодшого віку, незважаючи на високу ефективність, повинен застосовуватися тільки як \"терапія відчаю\" у випадку безуспішності комплексного лікування, враховуючи його складну фармакокінетику у дітей цього віку (розвиток широкого спектра побічних реакцій), тим більше, що в наш час існує багато безпечніших і досить ефективних препаратів — селективних b2-агоністів і холінолітиків.

Пролонговані форми теофіліну (теопек, теоклір, вентакс тощо) широко використовуються для лікування середньо-тяжкої та тяжкої форм БА, особливо при нічних та передранкових приступах. Багаторічний досвід свідчить, що тривале використання теофіліну у базисній терапії здебільшого не супроводжується побічними діями та при середньотяжкій БА має позитивний клінічний ефект.Роль інфекції в патогенезі БА постійно привертає увагу дослідників. Під час загострення необхідно вирішити питання призначення антибіотиків, а у період ремісії — імуностимуляторів мікробного походження.Показання до призначення антибіотиків: затяжний астматичний приступ астматичний статус інфікування хворого патогенними мікроорганізмами супутні вогнища інфекцій вторинний катарально-гнійний або гнійний ендобронхіт вибір обмежений: цефалоспорини, макроліди, фторхінолони.

Основою для застосування бактеріальних вакцин при БА є їх антигенспецифічний та неспецифічний ефекти. Полівалентна імунотерапія сприяє збільшенню вмісту специфічних антитіл до мікробів, які входять до складу препарату. Практично всі імуностимулятори мікробного походження впливають на більшу частину імунної відповіді — Т-лімфоцити і поліклональні В-лімфоцити, стимулюють фагоцитоз. У лікуванні БА застосовуються бактеріальні лізати (аутовакцини), неантигенні мікробні фракції (бронхомунал, бронховаксом, паспат, респівакс, IRS-19, ВП-4). Препаратом нового покоління є рибомуніл, який складається з рибосом Streptococcus pyogenes, Streptococcus Pneumoniae, Haemophilus influezae, Klebsiella pneumoniae.

Показаннями для призначення рибомунілу є: інфекційний анамнез супутні вогнища інфекцій гострі респіраторні захворювання як частий тригер бронхіальної астми інфекційний синдром у процесі самого загострення наявність мікоплазми, хламідій зниження клітинного та гуморального імунітету зниження місцевого імунітету порушення фагоцитозу та інших факторів захисту знижені показники IFN-g.Сучасна терапія алергічних захворювань здатна забезпечити контроль за їх перебігом і значно покращити якість життя хворих дітей. На сьогодні головною проблемою є організаційне і фінансове забезпечення цієї терапії, розроблення протоколів лікування та їх моніторинг.

Бронхіальна астма у дітей. Сучасні діагностичні підходи та протоколи лікування

Література

[1] Вельтищев Ю. В., Святкина О. Б. Атопическая аллергия у детей// Российский вестник перинатологии и педиатрии. — 1995. — № 1. — С. 4-10.

[2] Геппе Н. А., Коганов С. Ю. Национальная программа \"Бронхиальная астма у детей. Стратегия лечения и профилактика\"// Российский педиатрический журнал. — 1998. — № 2. — С. 8-12.

[3] Геппе Н. А., Колоскова Н. Г., Бунатян А. Ф. Дифференцированный подход к назначению ингаляционных кортикостероидных препаратов при бронхиальной астме у детей// Пульмонология. — 1999. — № 4. — С. 71-76.

[4] Курашова О. Н., Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Кромогликат натрия в базисной терапии бронхиальной астмы у детей// Матеріали наукових праць І з\'їзду алергологів України. — К., 2002. — С. 89.

[5] Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Применение холинолитиков при бронхообструктивном синдроме у детей// Укр. пульмонол. журнал. — 2001. — № 2. — С. 55-58.

[6] Ласица О. И., Охотникова Е. Н. Эффективность использования монтелукаста содиума как средства противовоспалительной базисной терапии бронхиальной астмы у детей// Матеріали наукових праць І з\'їзду алергологів України. — К., 2002. — С. 92.