ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію

Важливим реабілітаційним заходом є раннє прикладання дитини до грудей матері (у перші 30-60 хвилин після народження) і тривале (до 1-1,5 року) грудне вигодовування за умови гіпоалергенного харчування матері. За відсутності материнського молока для вигодовування застосовуються гіпоалергенні молочні (гідролізовані) соєві суміші. Коригуючі додатки і прикорм для дітей з алергічним діатезом слід вводити на 1-2 місяці пізніше строків, загальноприйнятих для дітей без проявів діатезу.

У реабілітації дітей з таким діатезом великого значення набуває гіпоалергенний побут, що включає максимально можливе усунення домашнього і книжкового пилу, відсутність у помешканні тварин, птахів, акваріумів з рибками.Особливу увагу слід приділяти ранньому виявленню і санації вогнищ інфекції, що сприяє елімінації інфекційних алергенів.Планові профілактичні щеплення дітям з алергічним діатезом рекомендується проводити за індивідуальним графіком з відповідною підготовкою: за 1-2 дні до щеплення та 3-5 днів після щеплення призначається антигістамінний засіб.При частих алергічних реакціях на шкірі, повторних обструкціях дихальних шляхів, при респіраторних захворюваннях у реабілітаційну програму доцільно включати й медикаментозні засоби, у тому числі антигістамінні препарати (5-7 днів), аскорутин, вітаміни А та Е, препарати кальцію — 2-3 тижні щоквартально протягом одного року; препарати кореня солодки (гліцирам, сироп кореня, відвар кореня) — 1,5-2 місяці двічі на рік.У випадку відсутності стійкого ефекту від проведення елімінаційних заходів необхідне обстеження стану травної системи і за необхідності — призначення ферментотерапії та пробіотиків.

Для дітей з таким діатезом доцільно проводити професійну орієнтацію з вибором професії, що виключатиме контакт з причинно значущими алергенами.Слід зазначити, що у частини дітей спостерігаються змішані форми діатезів — алергічного та лімфатичного.

Лімфатичний діатез характеризується генералізованою гіперплазією лімфоїдних утворень, гіперплазією внутрішніх органів (серця, аорти, статевих, щитовидної та наднирникових залоз), дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, лабільністю водно-електролітного обміну, порушенням метаболізму ліпідів і вуглеводів, гіпоімунним станом. Правомірність терміна \"лімфатичний діатез\" підтверджується тим, що у частини дітей з таким діатезом не встановлено гіпоплазії зазначених вище органів, постійними є порушення функцій, переважно їхня незрілість відповідно до віку дитини. Приблизно у 70 % дітей з таким діатезом спостерігається гіперплазія тимуса різних ступенів.

Лімфатичний діатез діагностується у 11-17 % дітей, а його класичні прояви особливо чітко виражені у дітей перших 3-7 років. Більшість дітей з таким діатезом народжені від матерів, які належали до групи ризику через наявність у них хронічних захворювань, несприятливий перебіг вагітності, особливо з явищами загрози невиношування у поєднанні з гестозами, вірусно-бактеріальними захворюваннями. Провокуючими факторами щодо розвитку такого діатезу є також несприятливий інтранатальний анамнез (асфіксія, пологові травми тощо), а в постанатальному періоді — раннє змішане або штучне вигодовування, часті інфікування.

Причиною тимомегалії і гіперплазії периферійної лімфоїдної тканини вважають первинну функціональну недостатність системи гіпофіз-наднирники.

Діагностика лімфатичного діатезу базується на вивченні спадковості, анамнестичних, об\'єктивних і лабораторно-інструментальних даних. У родоводі дітей майже завжди є обтяження з обмінних і хронічних інфекційно-запальних захворювань, ендокринних хвороб і ендокринопатій. Діти відзначаються млявістю, апатією, малою рухливістю, схильністю до гіпотензії. Типовими є гіперплазія лімфатичних вузлів і лімфоутворень носоглотки, пастозний habitus, блідість, переважно добре розвинена підшкірна жирова тканина, знижений тургор м\'яких тканин, недостатньо розвинена і млява мускулатура, в крові — постійний лімфоцитоз, гіпоімунний стан (зниження кількості Т-лімфоцитів, рівня Ig E, А і М, фагоцитозу).Необхідність реабілітації дітей з лімфатичним діатезом обумовлена наявністю у них морфо-функціональних відхилень, що сприяють неоптимальності їхнього розвитку, частій захворюваності, ранньому формуванню хронічних захворювань. Близько 25 % дітей, які належать до групи тих, що часто хворіють і мають затяжний та ускладнений перебіг захворювань, становлять діти з цією аномалією конституції.

Спостереження дітей у віковій динаміці показує, що притаманна їм затримка у становленні імунокомпетентності посилюється під впливом несприятливих факторів, зокрема — нераціонального харчування, неоптимального способу життя сім\'ї, вірусно-бактеріальними захворюваннями. При цьому зі збільшенням віку у дітей не тільки не досягають нормальних вікових значень показники імунітету, а й залишаються або навіть поглиблюються порушення в міжклітинних коопераціях, формуються стійкі дисрегуляторні зв\'язки між клітинною і гуморальною ланками імунітету, спостерігаються прояви дисфункції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, затримка статевого розвитку. Проведення відповідних реабілітаційних заходів у цій категорії дітей до 5-7 років сприяє поступовій нормалізації функцій імунної, ендокринної та інших систем, низькій захворюваності.

Оскільки повторні затяжні вірусно-бактеріальні респіраторні захворювання у більшості дітей з лімфатичним діатезом розвиваються вже з перших місяців життя, реабілітацію слід починати відразу після встановлення діатезу у дитини, тобто з перших місяців її життя. Окрім загальнооздоровчих заходів слід рекомендувати максимально можливе обмеження інфікування дитини, для чого оздоровлюються усі члени сім\'ї, які контактують з дитиною і мають хронічні вогнища інфекції. Зважаючи на те, що для дітей з лімфатичним діатезом характерним є пізнє становлення імунних механізмів, надзвичайно важливим є тривале (1-1,5 роки) грудне вигодовування, що певною мірою компенсує імунні фактори. До того ж, з грудним молоком діти отримують гормони, що для цієї категорії дітей є дуже істотним фактором, враховуючи наявність у них дисфункції ендокринної системи з переважанням гіпофункціонального стану.

В осінньо-зимово-весняний період (листопад-березень) дітям з таким діатезом слід призначати полівітамінні комплекси, а вітаміни А та Е призначаються додатково 2-3-тижневим курсом ще у червні і вересні. Якщо дитина в листопаді-березні вигодовується материнським молоком, то вітамінні комплекси можна призначати не дитині, а матері. Щоквартально призначається 2-3-тижневий курс одного з рослинних стимуляторів (елеутерокок, ехінацея, фітопрепарат \"Джерело\") і двічі на рік (листопад, лютий) — двотижневий курс одного з біогенних стимуляторів (дібазол, метилурацил, натрію нуклеїнат). Дітям до 3 років двічі на рік призначають препарати кореня солодки (гліцирам, сироп кореня, відвар кореня) протягом 2-3 місяців з метою поступового усунення дисфункції ендокринної системи. Дітям віком понад три роки один з цих препаратів призначають один раз на рік в осінньо-зимовий період.