ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Бісфосфонати мають подібний вплив на МЩКТ у чоловіків та жінок з остеопорозом і можуть бути корисними для запобігання переломам у чоловіків літнього віку. У проведеному дослідженні чоловіків з ідіопатичним остеопорозом прийом протягом двох років 10 мг/день алендронату призвів до збільшення МЩКТ поперекового відділу хребта та шийки стегнової кістки відповідно на 7,1 % і 2,5 % та зменшив ризик перелому хребців на 89 % у порівнянні з групою плацебо. Нещодавно алендронат був схвалений американським фармкомітетом (FDA) для лікування остеопорозу у чоловіків. Препарат приймається натщесерце зі склянкою води принаймні за 30 хвилин до їжі. Алендронат протипоказаний пацієнтам із захворюваннями стравоходу в анамнезі.

Деякі бісфосфонати (алендронат, етидронат, ризедронат, ібандронат) ефективні також у профілактиці втрати КТ і переломів у чоловіків, що приймають кортикостероїди. Алендронат та ризедронат схвалені FDA для профілактики і лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу. Всім чоловікам, які отримують 7,5 мг/день преднізолону або його еквівалент протягом трьох та більше місяців, потрібно рекомендувати цю терапію на фоні препаратів кальцію та вітаміну D, тому що ризик остеопоротичних переломів у пацієнтів, що приймають кортикостероїди, підвищений у 2–3 рази.

Тестостерон. Замісна терапія тестостероном — перший вибір для гіпогонадних чоловіків літнього й старечого віку, хоча її ефективність у профілактиці переломів та потенційних побічних ефектів не була вивчена у великих клінічних дослідженнях. До призначення даного виду терапії необхідно провести ректальне дослідження передміхурової залози, визначити специфічний простатичний антиген та здійснити ректальне ультразвукове дослідження. Останнє в комбінації з визначенням простатичного специфічного антигена є найбільш чутливим.

Протипоказання до терапії тестостероном включають рак простати й молочної залози. Тестостерон може бути замінений парентеральними внутрішньом\'язовими ін\'єкціями або трансдермальними пластирами чи гелем, який наноситься на шкіру. За результатами деяких досліджень, лікування тестостероном у чоловіків з низькими рівнями тестостерону (< 200 нг/дл або 6,9 нмоль/л) позитивно впливає на ремоделювання КТ та МЩКТ, однак позитивний вплив не спостерігали у чоловіків старшого віку з нормальним рівнем тестостерону до лікування. Проте у нещодавно проведеному трирічному дослідженні виявлено збільшення МЩКТ хребта і шийки стегнової кістки (відповідно на 8 % та 3 %) у 34 практично здорових чоловіків з рівнем загального тестостерону < 300 нг/дл [16].

Тіазидні діуретики можуть коригувати викликану глюкокортикоїдами гіперкальциурію й рекомендуються в тих випадках, коли добова екскреція кальцію становить 300 мг/добу або більше. Одне дослідження показало, що гіпотіазид у низьких дозах (12,5 і 25 мг/день) попереджує втрату КТ у ділянці стегнової кістки та хребта у здорових жінок і чоловіків старшого віку та має протекторну дію щодо переломів. Доведено, що позитивні ефекти тіазидних діуретиків щодо кісткової тканини пов\'язані з їх здатністю зменшувати екскрецію кальцію з сечею.

Переривчасті курси паратгормону. Паратгормон (ПТГ) — перспективний анаболічний засіб для лікування остеопорозу. У випадку його призначення періодично курсами, ПТГ стимулює ремоделювання та має основний вплив на формування кісткової тканини. Його застосування може бути ідеальним підходом у лікуванні чоловіків з ідіопатичним остеопорозом. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 23 чоловіки з ідіопатичним остеопорозом приймали переривчасті курси ПТГ (1–34) в низьких дозах. Результатом лікування було вірогідне збільшення МЩКТ через 18 місяців, найбільш виразне в ділянках з домінуванням губчастої КТ: у поперековому відділі хребта МЩКТ збільшилася на 13,5 % та меншою мірою — в ділянці шийки стегнової кістки (на 2,9 %). При цьому у хворих, які лікувалися ПТГ, підвищився рівень маркерів формування КТ й не було змін у концентрації кальцію в сироватці та добовій екскреції кальцію. Таким чином, ПТГ — багатообіцяючий анаболічний засіб, який у перспективі відіграватиме значну роль у лікуванні хворих з тяжким остеопорозом.

Інші фармакологічні засоби. Дані про терапевтичну роль гормону росту в лікуванні остеопорозу суперечливі й обмежені. Нещодавно за результами проведеного дослідження повідомлено, що через 6 місяців після призначення гормону росту у здорових чоловіків літнього віку з віковим зменшенням гормону росту та тестостерону тільки один гормон росту або його комбінація з тестостероном вірогідно не змінювали МЩКТ.

Селективні модулятори андрогенних рецепторів (SARM) — новий можливий підхід до лікування остеопорозу у чоловіків. Ці засоби, аналогічні селективним модуляторам естрогенних рецепторів у жінок, мають селективний вплив, подібний до тестостерону, в одних тканинах та протилежний — в інших.

Висновки

У зв\'язку зі збільшенням тривалості життя все більше й більше чоловіків матимуть андропаузу та остеопороз (ідіопатичний або вторинний). Ці стани є важливою геріатричною проблемою, оскільки впливають на якість життя та обтяжуються ускладненнями (остеопоротичні переломи), що можуть призводити до летальності та інвалідизації. Тому для даного контингенту осіб вкрай необхідними є своєчасна діагностика, визначення причин, профілактика та лікування.

Література

[1] Поворознюк В. В. Остеопороз позвоночника: механизмы развития, факторы риска, клиника, диагностика, профилактика и лечение// Повреждения позвоночника и спинного мозга (механизмы клиника, диагностика, лечение)/ Под ред. Н. Е. Полищука, Н. А. Коржа, В. Я. Фищенко. – К.: Книга плюс, 2001. – С. 272–304.

[2] Поворознюк В. В., Нейко Є. М., Головач І. Ю. Глюкокортикоїд-індукований остеопороз. – К.: ТМК, 2000.

[3] Поворознюк В. В., Григор\'єва Н. В. Менопауза та остеопороз. – К.: Українська асоціація остеопорозу, 2002.

[4] Abbasi A. A., Rudman D., Wilson C. R. et al. Observations on nursing home residents with a history of hip fracture// Am J Med Sci. – 1995. – V. 310. – P. 229–234.

[5] Bilezikian J. P. Osteoporosis in men//J Clin Endocnnol Metab. – 1999. – V. 84. – P. 3431–3434.

[6] Campion J. M., Maricic M. J. Osteoporosis in men//Am Fam Physicians. – 2003. – V. 67. – P. 1521–1526.