ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...


Потенційне збільшення виживання хворих, отримане від цієї терапії, разом з вірогідною віковою втратою кісткової тканини у чоловіків літнього віку, може також призвести до суттєвого збільшення частоти переломів хребців і стегнової кістки. Декілька ретроспективних досліджень виявили збільшену частоту переломів у даній популяції чоловіків. Багато досліджень продемонстрували збільшену швидкість втрати КТ, яка в 3–4 рази вища у чоловіків, які проходили лікування аналогами гонадоліберину, порівняно з щорічним рівнем втрати кісткової тканини у здорових чоловіків при старінні. Таким чином, важливо ідентифікувати цих чоловіків, рекомендувати їм профілактику остеопорозу та визначити у них МЩКТ, щоб стратифікувати їх ризик щодо майбутніх переломів.

Глюкокортикоїди. Однією з найчастіших причин вторинного остеопорозу є екзогенне використання глюкокортикоїдів для лікування багатьох захворювань та патологічних станів, у тому числі легеневих, ревматичних та аутоімунних порушень.Глюкокортикоїд-індукований остеопороз виникає внаслідок збільшеної резорбції та зниженого формування кісткової тканини [2] (рис. 9). Знижене формування кісткової тканини зумовлене прямим впливом глюкокортикоїдів на КТ, тоді як збільшення резорбції опосередковане внаслідок вторинного гіперпаратиреозу та гіпогонадизму. Втрата кісткової тканини є функцією від дози та тривалості терапії й зустрічається вже через три місяці лікування. Дози глюкокортикоїдів, які, ймовірно, спричинять остеопороз, не є чіткими; проте понад 7,5 мг/день преднізолону або його еквівалент призведуть до втрати КТ. Більш низькі дози у хворих, які мають додаткові фактори ризику, також можуть зумовлювати втрату кісткової тканини.

Інші причини. Вторинний гіперпаратиреоз часто зустрічається в осіб старшого віку, й хворі повинні проходити скринінг щодо його визначення як основної причини остеопорозу. Причини вторинного остеопорозу, особливо мальабсорбція та захворювання нирок, пов\'язані зі зниженим рівнем метаболізму вітаміну D і зумовлюють виникнення вторинного гіперпаратиреозу. Крім того, чоловіки літнього віку, які тривало перебувають у лікарнях або в домашніх умовах, також мають дефіцит вітаміну D як причину вторинного гіперпаратиреозу.

Паління — головний фактор ризику остеопорозу. Багато досліджень пов\'язали паління з більш низькою МЩКТ та збільшеним ризиком остеопоротичних переломів, проте механізми його впливу на кісткову тканину добре не вивчені. Зловживання алкоголем також пов\'язане з остеопорозом, хоча помірне його вживання має незначну захисну дію.

Діагноз остеопорозу у чоловіків

Стратегії оцінки остеопорозу у чоловіків повинні бути зосереджені на виявленні осіб із групи ризику та визначенні його основних причин. Хоча рекомендації щодо використання для скринінгу рентгенівської двохенергетичної абсорбціометрії у чоловіків до теперішнього часу не затверджені (на відміну від жінок, для яких розроблені критерії ВООЗ), таке дослідження необхідно проводити кожному чоловіку віком 65 років і старше та більш молодим чоловікам з низькоенергетичними переломами, ознаками остеопенії при рентгенографічному дослідженні та іншими факторами ризику.

Рентабельний підхід до діагностики вторинного остеопорозу включає на першому етапі визначення рівня кальцію й креатиніну в крові й сечі, скринінг функції щитоподібної залози з визначенням рівня тиреотропного гормону, електрофорез сироваткового білка та загальний аналіз крові. У подальшому необхідно проводити визначення кальційтропних гормонів (ПТГ, кальцидіолу) в сироватці та фосфору в сечі, якщо за результатами початкових досліджень є підозра щодо прихованої форми захворювання. Визначення загального та біодоступного тестостерону є важливим у чоловіків літнього віку та осіб із клінічними проявами гіпогонадизму.

Також необхідно визначати маркери ремоделювання КТ, що є ферментами або матричними білками, які синтезуються остеобластами та остеокластами (визначаються в крові або сечі) або продуктами деградації матриксу КТ (наприклад, колаген I типу). Особливо корисні дані маркери в дослідженні реакції на терапію остеопорозу. Найбільш широко використовується як маркер резорбції кісткової тканини N-термінальний телопептид колагену I типу в сечі.

Лікування остеопорозу у чоловіків

Кальцій, вітамін D та модифікація способу життя. Основа будь-якої програми профілактики остеопорозу — адекватне вживання кальцію та вітаміну D, так само як і вправи з навантаженням на скелет. Оптимізувати вживання кальцію й вітаміну D в усіх чоловіків літнього віку, особливо з соматичними захворюваннями, які тривалий час перебувають у лікарнях або в домашніх умовах, є одним із основних завдань. Цього можна досягти шляхом дієти, додатковим введенням кальцію або їх комбінацією. Зміни способу життя включають фізичну активність у формі вправ з навантаженням на скелет (наприклад, ходьба, підйом по східцях тощо), припинення паління та запобігання надмірному вживанню алкоголю.

У хворих, які отримують лікування глюкокортикоїдами, для профілактики остеопорозу рекомендується додатковий прийом кальцію та вітаміну D (мінімум 1500 мг кальцію та 400 МО вітаміну D на день). Зараз у відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу проходить дослідження щодо вивчення ефективності препарату кальцію III покоління (кальцемін адванс), одна таблетка якого містить 500 мг кальцію та 200 МО вітаміну D у комбінації з мікроелементами (магній, мідь, цинк, марганець та бор). Відомо, що цинк сприяє збільшенню рівня статевих гормонів, що зумовлює його використання у даного контингенту. Отримані результати свідчать про підвищення міцності КТ, зниження виразності больового синдрому у хворих, що приймали препарат, у порівнянні з пацієнтами контрольної групи.

Андропауза та остеопороз

Також необхідно використовувати найменш можливі дозу та частоту прийому глюкокортикоїдів. Потрібно визначити МЩКТ до початку тривалої терапії та продовжувати її моніторинг кожні шість місяців. Антирезорбтивна терапія ефективна і повинна, по можливості, використовуватися в усіх пацієнтів з низькою мінеральною щільністю кісткової тканини або переломами.