ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Імуноглобуліни для довенного введення: перспективи застосування в Україні

Основні механізми дії довенного імуноглобуліну:

  • нейтралізація антигенів (бактеріальних токсинів або вірусів), аутоантигенів та антитіл до нормальних людських протеїнів;

  • нейтралізація суперантигенів (золотистого стафілокока тощо);

  • нейтралізація аутоантитіл антиідиотипічними антитілами;

  • зниження продукції антитіл В-лімфоцитами шляхом блокування Fc-рецепторів на В-лімфоцитах;

  • зниження продукції антитіл до нормальних людських протеїнів, аутоантитіл;

  • дія антитіл ДВІГ на цитокіни, зокрема фактори росту;

  • зміна властивостей Fc-рецепторів мононуклеарних фагоцитів з посиленням кліренсу імунних комплексів;

  • посилення опсонізації фагоцитозу;

  • посилення бактеріального фагоцитозу та поглинання заражених вірусами клітин;

  • стимуляція фагоцитозу поліморфноядерними нейтрофілами внаслідок дії ДВІГ;

  • пригнічення зв\'язування комплементом, попередження утворення мембранолітичного комплексу з комплементом;

  • конкуренція за розпізнання антигена за допомогою розчинних молекул рецепторів СD4+, CD8+-лімфоцитів, головного комплексу гістосумісності ІІ класу — HLA DR;

  • зменшення числа натуральних кілерів, пригнічення експресії антигена LAG 1 на поверхні Т–лімфоцитів;

  • пригнічення функції CD8+-лімфоцитів за допомогою антитіл до антигена І класу.

Клінічне застосування

Препарати ДВІГ застосовують при лікуванні багатьох захворювань, таких як первинні та набуті імунодефіцити, вторинні імунодефіцитні стани, специфічні інфекції, аутоімунні захворювання та інші запальні стани. Американською асоціацією з вивчення дії медичних препаратів та продуктів харчування (FDA) представлені.

Рекомендації із застосування препаратів ДВІГ [16]:

  • первинні імунодефіцити,

  • хвороба Кавасакі,

  • ВІЛ-інфекція у дітей,

  • хронічний В-клітинний лімфолейкоз,

  • трансплантація кісткового мозку у дорослих,

  • імуноопосередкована тромбоцитопенія.

Визначене і апробоване застосування довенних імуноглобулінів:

  • первинні імунодефіцити,

  • хронічний лімфолейкоз з гіпогамаглобулінемією,

  • дитячий СНІД,

  • алотрансплантація кісткового мозку,

  • ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура,

  • хвороба Кавасакі.

Застосування, підтверджене контрольованими клінічними дослідженнями:

  • низька вага при народженні,

  • розсіяний склероз,

  • синдром Гійєна-Барре,

  • хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія,

  • попередження і лікування післяопераційних інфекційних ускладнень,

  • алотрансплантація шкіри,

  • вторинна гемофілія до VII фактора.

Застосування, підтверджене окремими клінічними дослідженнями:

  • вторинні імунодефіцитні стани,

  • хіміотерапія,

  • променева терапія,

  • гематологічні захворювання,

  • нейтропенія,

  • гемолітична анемія,

  • аплазія еритроцитів,

  • неврологічні захворювання,

  • запальна міопатія,

  • системний червоний вовчак,

  • дерматоміозит,

  • системні васкуліти,

  • ревматоїдний артрит,

  • міастенія,

  • кортикорезистентна астма,

  • захворювання серцево-судинної системи: інфекційний ендокардит, хронічний міокардит з аутоімунним компонентом, дилатаційна кардіоміопатія з імунним запаленням,

  • запальні захворювання кишківника,

  • повторні викидні.

Терапія при порушенні антитілоутворення. Діти з первинним дефіцитом антитіл піддаються ефективному лікуванню ДВІГ (пацієнти з Х-зчепленою агамаглобулінемією, звичайним варіабельним імунодефіцитом та X-зчепленим гіпер-IgM-синдромом) [6]. Пацієнти з комбінованими імунодефіцитами (синдром Ді-Джорджі, синдром Віскота-Олдріча, гіпер-IgE-синдром, атаксія, телеангіектазії, різко знижене антитілоутворення) можуть також позитивно реагувати на ДВІГ-терапію [6]. Деякі пацієнти з дефіцитом IgА, що асоціюється з дефіцитом IgG-субкласу та дефіцитом антитілоутворення, також можуть позитивно реагувати на подібну терапію. Хоча дефіцит IgG-субкласу свідчить про імунну дисфункцію, проте єдиним діагностичним критерієм є неспроможність продукувати специфічні антитіла [6]. Якщо пацієнти мають дефіцит IgA, вони можуть продукувати антитіла до IgA і належать до групи ризику щодо серйозних анафілактичних реакцій до IgA, який у малих дозах присутній в більшості препаратів ДВІГ. Тому цим хворим протипоказано лікування препаратами ДВІГ. Різноманітними дослідженнями було підтверджено, що терапія препаратами ДВІГ більш ефективна, ніж препаратами ДМІГ. ДВІГ-реципієнти мають значно нижчий рівень захворюваності на інфекційні захворювання, ніж ДМІГ-реципієнти. Різниця між рівнями захворюваності у пацієнтів після ДВІГ- та ДМІГ-терапії також залежить від дози введених ДВІГ- та ДМІГ-препаратів. Звичайна доза ДВІГ для пацієнтів з імунодефіцитами становить 300–400 мг/кг на місяць, проте часто доза визначається індивідуально. При застосуванні препаратів ДВІГ рівень IgG в крові пацієнта, який визначається за допомогою імунохімічного аналізу, має підтримуватися на рівні не менше 5 г/л, що забезпечує стабільний клінічний ефект.