ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Імуноглобуліни для довенного введення: перспективи застосування в Україні

Реферат на тему:

Імуноглобуліни для довенного введення: перспективи застосування в Україні

Імуноглобуліни — це білки плазми, що продукуються В-лімфоцитами і здійснюють специфічний гуморальний захист шляхом розпізнання і зв\'язування антигенів та гаптенів, мають важливий опсонізуючий ефект і виступають основним активатором системи комплементу. Завдяки імуноглобулінам реалізується основний етап захисту організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, гаптенів та аутоантигенів, тому їх дефіцит призводить до тяжких наслідків і швидкої загибелі організму. Імуноглобуліни є антитілами, що забезпечують високоспеціалізований імунологічний захист в організмі.

Основною функцією антитіл є зв\'язування антигенів, але антитіла можуть діяти самостійно, нейтралізуючи бактеріальні токсини або віруси і попереджаючи проникнення вірусів у клітини. Крім того, антитіла мають і інші властивості, такі як посилення бактеріального фагоцитозу лейкоцитами та знищення клітин, зруйнованих вірусами. Спостерігалося достовірне зменшення смертності серед тварин, які отримували імуноглобулін через 8 годин після зараження вірусом лихоманки Ебола, що є переконливим доказом забезпечення антитілами клітинної цитотоксичності. При цьому антитіла, споріднені з вірусінфікованими клітинами, здійснюють противірусний імунний захист разом з цитотоксичними лейкоцитами.

Рівень антитіл, специфічних до вірусів, у препаратах довенних імуноглобулінів (ДВІГ) є різним. Деякі препарати містять високу концентрацію антитіл, визначених за рівнем антигензв\'язуючих титрів, але низький рівень нейтралізуючих антитіл. Це може пояснити деякі невдачі при використанні імуноглобулінів у терапії цитомегаловірусної інфекції. Антивірусна ефективність цих імуноглобулінових препаратів корелює з віруснейтралізуючою активністю через IgG специфічні антитіла, але ДВІГ найбільш ефективно забезпечують антибактеріальний захист. Відомо, що бактеріальні інфекції, зумовлені стрептококом групи В, є одними з найбільш частих причин захворюваності та смертності серед новонароджених та немовлят віком понад три місяці. Різноманітні біологічні функції ДВІГ значною мірою пов\'язані з Fc-фрагментом молекули IgG, який зв\'язується з Fc-рецепторами клітин ретикулоендотеліальної системи та компонентами комплементу на їх поверхні. Активація комплементу може бути наслідком опсонізації фагоцитозу, лізису (комплементзалежної цитотоксичності) та стимуляції функції поліморфноядерних клітин, включаючи аглютинацію, хемотаксис та окисний метаболізм. Зв\'язування Fc-рецептора дозволяє макрофагам фагоцитувати комплекс антиген–антитіло і спричиняє гранулярну активацію клітин та їх дегрануляцію.

Враховуючи виражені захисні функції донорського гамаглобуліну, його почали використовувати дом\'язово наприкінці 30-х років ХХ століття; дом\'язовий імуноглобулін (ДМІГ) застосовували для попередження або поліпшення клінічного перебігу гепатиту А наприкінці 40-х років. Сучасна імуноглобулінова терапія розпочалася в 1952 році, коли Brutton E. та співавт. опублікували повідомлення про випадок з практики: хлопчик з агамаглобулінемією, який страждав від пневмококового сепсису і не відповідав на вакцинацію, був пролікований протягом 14 місяців підшкірним введенням 3,2 г на місяць ДМІГ-препаратами [13]. Ця терапія підвищила рівень імуноглобулінів у сироватці до нормального рівня, в результаті чого було еліміновано пневмококову інфекцію через рік від початку лікування [13]. Клінічні успіхи в терапії Х-зчепленої агамаглобулінемії за допомогою ДМІГ незабаром були підтверджені іншими аналогічними повідомленнями. Після відкриття того факту, що ДМІГ попереджує інфекції у хворих на Бруттонівську агамаглобулінемію, показання до застосування ДМІГ-препаратів у клініці були розширені [14].

У 1981 році Imbach A. та співавт. повідомили про швидке зростання рівня тромбоцитів у дітей, хворих на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, після лікування їх високими дозами ДВІГ. Кожен пацієнт отримував ДВІГ розділеними дозами по 0,4 г/кг на добу протягом 5 днів. Клінічні успіхи у застосуванні високих доз ДВІГ у хворих на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру дозволили рекомендувти їх для лікування широкого спектра клінічних порушень. Було доведено, що високі дози препаратів ДВІГ можуть моделювати або пригнічувати імунологічні та запальні механізми.

Препарати ДВІГ, що виготовляються з людської плазми, містять не лише антитіла проти екзогенних антигенів, але також антитіла проти широкого спектра нормальних людських протеїнів. Різні концентрації антитіл проти вільних цитокінів присутні в спеціально виготовлених препаратах.

Зростання темпів застосування ДВІГ є результатом удосконалення цих препаратів та наслідком позитивних результатів численних клінічних досліджень. Актуальним залишається питання щодо доз та механізмів дії ДВІГ. Ми зупинилися на питаннях клінічного застосування препаратів ДВІГ з чітко визначеними і доведеними показаннями (за даними Національного інституту імунології США) з метою більш широкого клінічного впровадження цих перспективних препаратів в Україні.

Кількість клінічних рекомендацій щодо довенного введення імуноглобулінів на даний час є досить значною. Препарати ДВІГ зумовлюють добрий результат у пацієнтів з різною патологією, але в основному їх призначають пацієнтам, у яких спостерігається дефіцит чи порушення утворення імуноглобулінів. Нещодавно розпочалося вивчення застосування високих доз ДВІГ для лікування аутоімунних та запальних захворювань. Останні плацебо-контрольовані дослідження, проведені в США та європейських країнах, дозволили визначити важливі аспекти клінічного застосування нових препаратів ДВІГ. Ці повідомлення включають показання до лікування мінімальними ефективними дозами, очікувані клінічні ефекти, тривалість відповіді у порівнянні з іншими препаратами.

На сьогоднішній день світова фармацевтична промисловість пропонує велику кількість імуноглобулінів для довенного введення, що зумовлено їх високою ефективністю при застосуванні в терапевтичній та хірургічній практиці. Тільки в Німеччині протягом року вводиться близько 3000 кг довенного імуноглобуліну при середній дозі 2–3 г на одне введення. Існує близько 20 аналогів нормального людського імуноглобуліну для довенного введення, зокрема Sandoglobulin (Швейцарія), Gamimune N, Gammagard, Gammar–IV (США), Iveegam, Polygam, Venoglobulin, Cytotec, Octogam, Intraglobin F, Gamastan, Pentaglobin N [1]. В Україні нарешті з\'явився довгоочікуваний вітчизняний препарат імуноглобуліну для довенного введення виробництва фірми \"Біофарма\", який пройшов відкриті клінічні випробовування [1–5].

Людський IgG звичайно добувається шляхом етанолового фракціонування на холоді великої кількості людської плазми [1–3]. Залежно від процесу він може містити від 1 % до 3 % інших протеїнів, таких як IgA, IgM, альбумін, прекалікреїн-активатор, коагуляційний фактор, білки комплементу, плазмін та плазміноген. Деякі з цих складових можуть викликати побічні реакції під час довенного введення препаратів ДВІГ, тому IgG, який добувається за допомогою етанолового фракціонування на холоді, здебільшого вводять дом\'язово або підшкірно. Неспецифічна активація комплементу імуноглобуліновими агрегатами також була доведена як одна з причин виникнення побічних реакцій під час ін\'єкції ДМІГ [5]. Для зменшення частоти виникнення побічних реакцій при застосуванні цих препаратів було створено дом\'язові імуноглобуліни з пепсином та іншими хімічними модифікаціями для зменшення та попередження агрегації. Нещодавно було впроваджено при виготовленні препаратів ДВІГ їх додаткове очищення за допомогою процедур, що забирають домішки [4, 6]. Очищені продукти мають вищу активність антитіл і довший період напівжиття, ніж продукти, оброблені ензимами чи хімічно модифіковані іншими методами [4, 6].Протягом багатьох років IgG, отримані в результаті етанолового фракціонування на холоді, вважалися безпечним продуктом щодо передачі вірусів. При застосуванні дом\'язового імуноглобуліну не спостерігалося інфікування вірусами гепатиту, і у поєднанні з альбуміном цей препарат вважався продуктом переробки плазми \"низького ризику\". Ці погляди змінились у 1980 році, коли було зафіксовано, що декілька препаратів ДВІГ виявилися джерелом зараження на гепатит С [7, 8]. Через ці повідомлення виробники спеціально розробили додаткові процедури для інактивації вірусів у препаратах ДВІГ. Вони включали методи нагрівання до 60 °С протягом 10 годин в присутності стабілізатора [9], був розроблений сольвентно-детергентний метод очищення [10] та дезактивація за допомогою капрілату [11]. Вірус також інактивується під час зберігання ДВІГ за допомогою спеціальних консервантів [12]. Для забезпечення високого рівня гарантії, що виготовлений з людської крові ДВІГ не буде джерелом вірусної інфекції, ці препарати випускаються зі специфічним вірусним інактиватором.