ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Часті гіпоглікемії можуть привести до судинних катастроф.

Лікування ЦД.

Принципи лікування.

  1. Нормалізація обміну речовин;

  2. Підтримання нормальної маси тіла

  3. Запобігання розвитку ангіо– і нейропатій, а також гострих ускладнень (кетоацидозу, коматозних станів, в тому числі гіпоглікемій);

  4. Відновлення і збереження працездатності.

Ідеальна компенсація – це глікемія натще нижче 6,0 ммоль/л, протягом дня коливання до 7,8-8 ммоль/л. При компенсованому ІЗЦД глікемія натще може досягати 7,0 ммольл, після їжі 8 – 10 ммоль/л, добова глюкозурія – 5 гл.

Комплексне лікування ЦД складається з лікувального харчування, гіпоглікемізуючих засобів (за показаннями сульфаніламідів, бігуанідів, інсуліну), гіполіпідемічних , ангіопротекторів, вітамінних препаратів, лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичного і санаторного лікування.

При обидвох типах ЦД слід дотримуватися настулних правил дієтотерапії:

  1. Істотно обмежити легкозасвоювані вуглеводи (цукор, цукерки, морозиво, солодке печиво, виноград, тощо)

  2. Їжа повинна містити необхідну кількість неконцентрованих вуглеводів: картоплі, хліба, каш.

  3. Вуглеводи розподіляються між прийомами рівномірно протягом дня.

  4. Їжа мусить містити невелику кількість жиру, переважно рослинного походження і достатню кількість білка (молоко, сир, м\'ясо, яйце).

  5. Калорійність дієти повинна поповнювати енергетичні затрати хворого і забезпечувати збереження нормальної маси тіла.

Найважливішим принципом лікування хворих на ЦД І типу є стабільність режиму фізичної активності та харчування. Співвідношення основних компонентів їжі (вуглеводів, білків, жирів) складає 50%, 20% і 30% відповідно. В даний час доведено (Американська Діабетична Асоціація) позитивний вплив дієти, в якій квота вуглеводів збільшується до 55 – 60% за рахунок зменшення жирів до 20%, що сприяє антиканцерогенному впливу. Головними особливостями такої дієти є внесення до раціону продуктів з пониженим вмістом насиченого жиру , а також овочів і фруктів (капуста, морква, буряк, огірки, кабачки, яблука та інші).

Необхідна добова потреба у вуглеводах забезпечується 250 г хліба, 200-300 г картоплі, 60 г крупи, 0,5 л молочних продуктів, 500 г овочів і фруктів.

Овочеві та фруктові соки необхідно споживати круглорічно. Спиртні напої не рекомендуються. Використання цукрозамінників (фруктоза, ксиліт, сорбіт) покращує смакові якості їжі та позитивно впливає на утворення глікогену в печінці. Добова кількість фруктози – 30 г, ксиліту і сорбіту 25 – 30 г. Сахарин випускається в таблетках по 40 мг, за солодкістю 12 мг сахарину відповідає 1 чайній ложці цукру, його слід додавати до готової їжі. Хворому можна рекомендувати 2-3 таблетки сахарину в день при відсутності патології печінки та нирок.

Важливим компонентом лікувальної дієти при ЦД є застосування харчових волокон, які гальмують проходження їжі з шлунка в кишечник, а також зменшують швидкість всмоктування вуглеводів з тонкого кишечника. До такого типу препаратів можна віднести гуар і акарбозу (глюкобай). Цукрознижувальна дія гуару майже еквівалентна дії бігуанідів. Крім того, він знижує рівень холестерину і ліпопротеїдів низької густини. Подібною дією володіє акарбоза.

Допоміжний вплив при ЦД мають рослинні засоби. В Україні застосовують антидіабетичний збір з лікарських рослин \"Арфазетин\" до складу якого входять трави: чорниця, квасоля, аралія манджурська або заманиха висока, хвощ польовий, шипшина, звіробій і ромашка аптечна. На Прикарпатті використовують полонинські рослини – тирлич жовтий. Місцеве населення цю квітку називає \"джинджурою\" або \"гінсурою\" і використовує для лікування різних хвороб. При ЦД корисними є лісові ягоди – чорниця, брусниця, суниця, а також лопух великий в суміші з кислим молоком.

Пероральні цукрознижувальні препарати.

Застосовують похідні сульфаніламідів, бігуаніди, інгібітори альфа-глюкозидази (акарбозу ), глітазони, похідні бензойної кислоти (табл. 6.1).

Таблиця 6.1.

Пероральні протидіабетичні середники.

Група

Назви

Особливості

Максимальна добова доза

1.Похідні сульфанілсечовини

МАНІНІЛ (глібенкламід)

Табл. 1,75; 3,5; 5 мг

ЦД 2-го типу

20 мг

ГЛЮРЕНОРМ (гліквідон)

Табл. 30 мг

Невиводиться через нирки (застосовується при нефропатії)

4 табл. в 2 прийоми

АМАРИЛ (глімепірид) Табл. 1; 2; 3; 4 мг

1 раз на добу

6 мг

2. Бігуаніди

МЕТФОРМІН (сінофор, діанормет)

Табл.500; 850 мг

Для осіб з тучністю

2,5-3 г в 2 прийоми

3.Похідні бензойної кислоти

РЕПЕГЛІНІД (прандин або ново-норм)

Табл. 1 мг

Швидкодіючий. Поїв – прийми препарат

0,5-4 мг перед їжею

4. Глітазони

Розиглітазон (АВАНДІЯ)

Табл.4; 8 мг

2 мг 2 рази, далі 4 мг 2 рази

5. Інгібітори альфа глюкози-дази

АКАРБОЗА (глюкобай)

Знижує всмоктування глюкози в кишечнику

50-100 мг 2-3 рази

Похідні сульфанілсечовини стимулюють -клітини інсулярного апарату, забезпечуючи секрецію інсуліну у хворих на ЦД типу 2.

Протипокази до лікування похідними сульфанілсечовини:

  • Кетоз, цитопенічні стани;

  • Вагітність і лактація;

  • Ураження нирок і печінки з порушенням їх функції;

  • Полінейропатії;

  • Гострі інфекції;

  • Втрата маси тіла.

Найефективнішими препаратами є манініл, глюренорм, новонорм та амарил. Останній метаболізується печінкою, тому його можна застосовувати при ранніх стадіях ниркової недостатності. Манініл застосовують до їжі по 1 таблетці 1-3 рази на день (1,75; 3,5; 5 мг), новонорм – з кожним прийомом їжі по 0,5-1 мг.

Дія німецького препарату Амарил (глімепірид) також спрямована на секрецію інсуліну бета-клітинами. Аналогічним ефектом володіє датський препарат ново-норм, але принципова відмінність дії цього препарату полягає у тому, що він стимулює викид інсуліну під час їди (упродовж 3-4 годин), коли останній найбільш потрібний.

Цукрознижувальний препарат Авандія вибірково знижує резистентність до інсуліну, що дозволяє застосовувати його в комбінації з іншими пероральними цукрознижувальними препаратами при ЦД 2-го типу.