ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Медицина. Фізіологія. Анатомія. Історія медицини → Хронічна недостатність кори наднирників (адісонова хвороба).

Реферат на тему:

Хронічна недостатність кори наднирників (адісонова хвороба).

Визначення. Хронічна недостатність кори наднирників - це захворювання обумовлене двобічним ураженням кори наднирників, яке супроводжується недостатнім синтезом гормонів (гіпокортицизм). Захворювання вперше описано англійським клініцистом Томасом Аддісоном у 1855 році.

Етіологія. Первинний гіпокортицизм найбільш часто (в 50-85% випадків) розвивається внаслідок фіброкавернозного туберкульозу наднирників. Рідше причиною є гіпоплазія і атрофія кори наднирників, пов\'язані з аутоагресією, амілоїдною дегенерацією або метастазами злоякісних новоутворів. Хронічний гіпокортицизм може виникати також при тривалій кортикостероїдній терапії різних захворювань. Вторинний гіпокортицизм пов\'язаний з патологією гіпоталамо-гіпофізарної системи (післяпологовий Шиєна, посттравматичний гіпопітуїтаризм, пухлина гіпофізу) і зниженою секрецією АКТГ гіпофізу.

Патогенез. Дефіцит глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів та андрогенів викликає порушення різних обмінних процесів і функціонального стану численних органів та систем. Недостатність мінералокортикоїдів призводить до втрати натрію і води (1 ммоль/літр Na призводить до виділення 6,5 – 8,5 мл води, що за добу складає 300-850мл понад норму), зниження артеріального тиску, через порушення ренін-ангіотензин-альдостеронового механізму. За таких умов порушується мікроциркуляція, утилізація кисню тканинами.

Недостатність глюкокортикоїдів спричиняє глибокі порушення вуглеводного і білкового обміну, зростання процесів неоглікогенезу, відносного гіперінсулінізму та гіпоглікемії, пригнічення синтезу альбумінів у печінці, РНК, активності внутрішньоклітинних ферментів крові, еритропоезу та лейкопоезу. Зменшується адаптація хворих до стресових ситуацій, інфекційних захворювань. Меланодермія пов\'язана з гіперпродукцією АКТГ.

Недостатній синтез андрогенів призводить до порушення статевої функції та зниження анаболічних процесів, що проявляється атрофією м\'язів, втратою маси тіла на 15-20 кг.

Дефіцит вказаних 3-ох груп гормонів обумовлює значне, іноді катастрофічне, зменшення запасів вуглеводів, хлоридів, натрію, води і вітаміну С.

Патоморфологія. При туберкульозній етіології захворювання пошкоджуються обидва наднирники. Вони збільшені, маса їх досягає 60-80 г. На розрізі вогнище казеозу, нерідко відкладання вапна. Гістологічно виявляється характерні для цього процесу гігантські клітини та лімфоїдна інфільтрація. При аутоімунному пошкодженні наднирники зменшені в розмірах, тканина їх атрофована, виявляються великі лімфоцитарні інфільтрати, вогнища фіброзної тканини. Хронічна недостатність кори наднирників супроводжується гіперплазією вилочкової залози, лімфоцитарною інфільтрацією і фіброзом щитовидної залози. В деяких випадках виявляються поверхневі виразки слизової оболонки шлунка.

В МКХ Х перегляду Аддісонова хвороба знаходиться в рубриці Е27.

Е.27.1 – Первинна недостатність кіркової речовини наднирнокових залоз

  • Хвороба Адісона

  • Аутоімунне запалення наднирникової залози

Е.27.2 – Адісонів криз

Адреналовий криз

Адренокортікальний криз

Приклади формулювання діагнозу.

Адісонова хвороба. Адісоновий криз.

Клінічна картина. Основні клінічні симптоми захворювання: адинамія, яка охоплює всі групи м\'язів; гіпотонія (головокружіння, слабість) АТ в середньому 90/65 мм.рт.ст.; гіпоглікемія (біль голови, пітливість, запаморочення); меланодермія (пігментація шкіри, слизових оболонок, рубців на шкірі, долонних складок, волосся); шлунково-кишкові розлади (втрата апетиту, голод на сіль, нудота, блювання, проноси, болі в животі різної локалізації). Вважають, що кишково-шлункові розлади є ознакою деструкції наднирників; нервово-психічні розлади (подразливість, плаксивість, астенія, безсоння, галюцинації, емоційна втомлюваність, іноді судомні напади з втратою притомності).

Лабораторна діагностика:

Гемограма - нормоцитарна анемія, лімфоцитоз, еозинофілія, при активному туберкульозі підвищення ШОЕ.

Біохімічні аналізи – гіпоглікемія, плоска глікемічна крива, зниження толерантності до інсуліну; гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпоальбумінемія; спостерігається ортостатична гіпотензія (синдром Шелонга); виділення аскорбінової кислоти з сечею зменшено (до 5-10 мг/добу при нормі 30-50 мг/добу)

Ультразвукове дослідження та комп\'ютерна томографія підтверджують патологію наднирників у випадках їх збільшення. При зменшенні розмірів цих залоз або нормальних величинах вказані методи діагностики можуть виявлятися неінформативними. Певне діагностичне значення має знаходження вогнищ звапнення в ділянці розташування наднирників, а також рентгенологічно підтверджені ознаки туберкульозу легень чи кістково-суглобового апарату.

Перебіг Аддісонової хвороби легкий, середньої тяжкості і тяжкий.

Легка форма: симптоми захворювання виражені незначно або помірно. Відновлення обмінних процесів вдається досягти з допомогою дієти з обмеженням солей калію та додатковим введенням кухонної солі (5-10 г) і аскорбінової кислоти (1-1,5 г).

Хворі із середньою важкістю захворювання повинні постійно отримувати глюкокортикоїди (преднізолон 5-10 мг/добу).

При важкій формі, особливо з наявністю в анамнезі адісонічних кризів, в комплекс лікування входить регуляція введення не тільки глюко-, але й мінералокортикоїдів.

У клінічній практиці спостерігаються випадки з парціальним гіпокортицизмом, наприклад, з випаданням глюкокортикоїдної та андрогенної функції при достатній продукції мінералокортикоїдів; гіпоглюкокортицизм при одночасному надлишку утворення андрогенів (при вираженій гіперплазії кори наднирників) а також гіпоальдостеронізм при достатній продукції інших гормонів.

Диференціальний діагноз визначається особливістю захворювання, його основних симптомів (пігментація, гіпотонія, схуднення, адинамія).

Пігментація шкіри може бути не тільки при хронічній наднирниковій недостатності, але й при сонячному загарі, гемохроматозі, тиреотоксикозі, дерматозі, пелагрі, склеродермії, при вагітності і після пологів, а також обумовлена расовими особливостями.

Підвищена стомлюваність, схуднення, подразливість спостерігаються також при неврастенії, але в цьому випадку ці ознаки більше виражені зранку, крім того у хворих немає пігментації, ортостатичної артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії і інших ознак, властивих хронічній наднирниковій недостатності.

Втрата маси тіла, зниження апетиту можуть бути ознаками злоякісного захворювання, особливо органів травлення, а також панкреатиту з порушенням екскреторної функції підшлункової залози та різних хронічних інтоксикацій.

При вторинному гіпокортицизмі скарги хворих менше виражені. Разом з тим мають місце симптоми, пов\'язані з гіпогонадизмом, гіпосоматотропізмом (затримка або інволюція статевого розвитку, гіпоплазія молочних залоз матки, яйників, яєчок), гіпотиреозом.

Характерними симптомами вторинного гіпокортицизму є артеріальна гіпотензія, гіпоглікемія, підвищена толерантність до глюкози, підвищена чутливість до інсуліну, в зв\'язку з чим навіть малі дози його, призначені з метою підвищення маси тіла, можуть викликати важку гіпоглікемію.

В крові знижений вміст кортикотропіну, тиреотропіну, лютропіну, фолітропіна.

Адісоновий криз – важкий стан, який проявляється загостренням усіх симптомів хронічної наднирникової недостатності і при відсутності адекватного лікування нерідко закінчується смертю.

Розвивається раптово або поступово. Зміни з боку ШКТ та серцево – судинної системи стають загрозливими. Виникає Клінічна картина гострого живота: болі, блювання, пронос, дегідратація, істотна втрата маси тіла. Прогресивно наростає гіпотонія, колапс, затьмарюється свідомість, виникає кома.

Виділяють синдроми: колаптоїдний, абдомінальний і менінгіальний. При останньому виникають судоми, ригідність потиличних м\'язів, розширення зіниць, зниження рефлексів, мимовільне сечовипускання.

Лікування ХНН:

  1. дієта з достатнім вмістом білків, вуглеводів, солей натрію і кальцію, вітамінів, особливо аскорбінової кислоти (1 – 1,5г щоденно) і тіаміну.

  2. при Адісоновій хворобі середньої важкості і важкій формі обов\'язково замісна кортикостероїдна терапія: кортизон по 12,5 – 25мг 1-3 рази на день всередину або гідрокортизон по 25-50 мг/добу дом\'язево; преднізолон по 5 – 15 мг на добу. Дві третини добової дози вводять зранку і одну третину вдень лише при значному дефіциті гормонів невелику дозу дають ввечері.

  3. мінералокортикоїди призначають при неефективності глюкокортикоїдів. ДОКСА 1мл 0,5% масляного розчину (5 мг) дом\'язево 2 рази на тиждень або ДОКС –енентат (1 – 25 мг) або ДОКС – триметилацетат (1 – 50 мг) вводять по 1мл раз у 2-4 тижні. Контроль за АТ, масою тіла, набряками, ЕКГ. Підсадка таблеток ДОКСА (100 мг гормону ) діє упродовж 3-6 місяців. ДОКСА по 5 мг в таблетках під язик 3 рази на день.

  4. альдостерона моноацетат в таблетках і розчині по 1 мг на день.

  5. фторгідрокортизон – ацетат 0,05 – 0,2 мг зранку разом з глюкокортикоїдами.

  6. анаболічні стероїди (нероболіл, ретаболіл).

  7. інфузійна терапія – довенне введення поліглюкіну, плазми крові, 5% р-ну глюкози, 5-10% р-ну хлориду натрію 10-20 мл на глюкозі.

  8. протитуберкульозні засоби.

При вторинній наднирниковій недостатності терапія аналогічна .