ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


Реферат на тему:

Клімактеричний синдром.

Визначення. Клімактерії– фізіологічний період у житті жінки, протягом якого на фоні вікових змін в організмі домінують інволюційні процеси в репродуктивній системі, що характеризуються припиненням спочатку генеративної, а потім і менструальної функції. Виділяють дві основні фази клімактеричного періоду: пременопаузу і постменопаузу, які розділені менопаузою – основним клімактеричним феноменом.

Пременопауза – початковий період зниження функції яйників; він характеризується збільшенням частоти ановуляторних циклів, зміною тривалості менструального циклу і кількості крові, що втрачається під час менструації.

Менопауза – період, коли відмічається остання маткова кровотеча, обумовлена гормональною функцією яйників.

Постменопауза – період від останньої менструації до повного або майже повного припинення функції яйників. Тривалість пост менопаузи складає біля 6-8 років.

Клімакс.

Клімактеричний стан в МКХ Х перегляду знадяться в рубриці N95.1

Van Keep і H. Prill (1975) розрізняють 4 типи реакції жінки на менопаузу.

  1. Пасивна реакція (15-20% жінок) – прийняття клімактерія як неминучого явища.

  2. Невротична реакція (8-15%) – при цьому типі реакції часто виникають нейропсихічні симптоми.

  3. Гіперреактивна реакція (5-10% жінок) – неприйняття жінками змін, що проходять в її організмі. Вони намагаються \"блокувати\" виниклі симптоми, фіксуючи увагу на громадському житті, роботі, моді. Такі жінки залишають свої емоції при собі, критично відносяться до скарг ровесниць.

  4. Адекватні реакції (60-70% жінок) – жінки, що порівнююче добре пристосовуються до гормональних і соціальних змін.

Прийнято розрізняти ранню і пізню менопаузу. Припинення менструації у жінок у віці 40-45 років розцінюють як ранню менопаузу, яка являється пограничним фізіологічним станом в організмі. Нижньою границею раннього клімактерія вважають вік 38-39 років. Припинення менструації у жінок старше 50-55 років вважають пізньою менопаузою.

Клімактеричний синдром – це своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює фізіологічний перебіг клімактеричного періоду. Він характеризується нейропсихічними, вазомоторними і обмінно-ендокринними порушеннями, що виникають на фоні вікових змін, в організмі.

Клінічна картина клімактеричного синдрому (КС). Клінічна картина залежить від ступеня важкості КС. Для встановлення ступені тяжкості КС визначають менопаузальний індекс Купермана в модифікації Уварової. Для визначення менопаузального індекса і отже, важкості перебігу КС попередньо уточнюють, до якої групи порушень відносяться ті, або інші його прояви. Таких груп три.

І група – нейровегетативні порушення (підвищення АТ, головний біль, вестибулопатії, приступи тахікардії, погана переносимість високої температури, озноб, почуття оніміння, повзання \"мурашок\", змінений дермографізм, сухість шкіри, порушення сну, \"приливи\" жару, симпатикоадреналові кризи);

ІІ група – обмінно-ендокринні порушення (ожиріння, зміна функції щитовидної залози, цукровий діабет, дисгормональна гіперплазія молочних залоз, болі в м\'язах і суглобах, атрофія статевих органів, остеопороз);

ІІІ група – психоемоційні порушення (зниження працездатності, втомлюваність, розсіяність, погіршення пам\'яті, подразливість, плаксивість, порушення апетиту, переважання поганого настрою);

Потім кожний симптом оцінюють за ступенем вираженості від нуля до трьох балів і число балів в кожній групі сумують – отримують менопаузальний індекс. Для нейровегетативних порушень значення менопаузального індексу до 10 балів означає відсутність проявів КС, 11-20 балів – легкий ступінь, 21-30 балів – середню, 31 і більше балів – важку ступінь вираженості.

Обмінно-ендокринні і психоемоціональні порушення оцінюють однотипно. Так, менопаузальний індекс рівний нулю, означає відсутність порушень, 1-7 балів – легкі порушення, 8-14 балів – середні, 15 і більше балів – важкі прояви симптомокомплексів.

Є.М. Віхляєва виділяє три основних клінічні варіанти в перебігу КС.

Типова неускладнена форма, яка характеризується комплексом симптомів (\"приливи\", гіпергідроз, подразливість, плаксивість, порушення сну, головний біль і т.д.). Виникнення цих симптомів як правило співпадає з наступленням пре- або менопаузи. В пременопаузі ці симптоми появляються при зміні менструального циклу за типом олігоменореї. Другий клінічний варіант КС – ускладнена форма. До неї відносять випадки, при яких КС перебігає на фоні захворювань серцево-судинної системи і шлунково-кишково-печінкового комплексу, що нерідко зустрічається у жінок похилого віку. Важливою особливістю ускладненої форми КС є значна важкість клінічних проявів КС. Хворі заявляють багато скарг, у них знижується працездатність, перебіг КС може бути досить тривалим. Нерідко переважає церебральний компонент, особливо при гіпертензії. КС і артеріальна гіпертензія ніби взаємно потенціюються. Третє клінічна форма КС – атипова. Для неї характерні симпатико-адреналові кризи, бронхіальна астма, клімактерична міокардіодистофія, діабет, циклічні прояви симптомів на фоні менопаузи. Існує також особлива форма КС, що характеризується обмінними порушеннями (сенільний кольпіт, атрофія вульви, нетримання сечі, цисталгія, остеопороз і т.д.). При цій формі КС, приливи можуть бути крайнє рідкими або взагалі відсутні. Тривалість захворювання може складати від 10 до 15 років.

При клімактеричному синдромі відбуваються зміни в стані гіпоталамо-гіпофізарно-яйникової системи виявляється підвищення гонадотропінів, що проявляються зниженням співвідношення лютеїнізуючого гормону (ЛГ) і фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). При визначенні індексу ЛГ/ФСГ у жінок з КС в постменопаузі виявлено зниження його в два рази в порівнянні з таким у молодих жінок з нормальним менструальним циклом. Встановлена пряма залежність: чим нижчий індекс ЛГ/ФСГ, тим важчий перебіг захворювання.

Встановлено, що при КС відбуваються зміни в стані гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи. У хворих з КС середнього і тяжкого ступеня відмічається значне підвищення концентрації АКТГ і встановлено зв\'язок між важкістю КС і ступенем підвищення АКТГ. При КС відмічається збільшення вмісту тиреотропного гормону в 2-2,5 рази.