ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Макроекономіка → 1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП. 2. Модель сукупних видатків. Підхід «витрати – випуск». 3. Державний бюджет і його доходи (

Контрольна робота

З дисципліни: \"Макроекономіка\"

1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП. 2. Модель сукупних видатків. Підхід \"витрати – випуск\". 3. Державний бюджет і його доходи.

План

Теоретична частина

  1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП.

  2. Модель сукупних видатків. Підхід \"витрати – випуск\".

  3. Державний бюджет і його доходи.

Практична частина

  1. За даними таблиці обчислити:

а) кількість робочої сили у 2002 і 2003 рр.;

б) офіційний рівень безробіття у 2002 і 2003 рр.;

в) циклічне безробіття у 2002 і 2003 рр., якщо природна норма безробіття становить 6,6%.

Показник, млн.

2002 р.

2003 р.

Населення

49,2

49,5

Кількість зайнятих

22,1

22,2

Кількість безробітніх

2,2

2,3

  1. Компанія купує вантажівки по 50000 грн. за штуку і надає їх в оренду іншим компаніям. Для купівлі вантажівок компанія бере позку, тому їй доводиться сплачувати за неї процент у розмірі 10% річних. Ціни на автомобілі зростають на 8% за рік. Норма амортизації вантажівки становить 20% за рік. Обчислити витрати на одиницю капіталу в цій компанії.

  2. На підставі даних таблиці визначити багатосторонній курс гривні за 2002 – 2003 рр. Заповніть місця в таблиці, позначені (-).

Росія

США

Німеччина

Всього

Національний обмінний курс у 2002 р.

5,0

0,18

0,37

Національний обмінний курс у 2003 р.

5,20

0,17

0,36

Індекс двостороннього обмінного курсу

_

_

_

Оборот зовнішньої торгівлі з Україною, млрд. грн.

60

40

30

Частка у зовнішньоторговельному обороті України у 2003 р.: а) загальний; б) нормалізований

_

_

_

_

_

_

_

Багатосторонній обмінний курс гривні

_

Теоретична частина

  1. Валовий внутрішній продукт. Методологія обчислення ВВП.

Як вимірюють ринкову вартість усього обсягу національного виробництва? У попередній темі було виявлено, що сукупні видатки покупців дорівнюють вартості національного продукту. Але щоб повніше відповісти на це запитання, уявімо гіпотетичну економіку, в якій усі фірми виробляють лише одне благо — хліб — за допомогою одного фактора виробництва — праці. Для випікання хліба, що його продають домогосподарствам, фірми наймають працівників. Отже, праця надходить від домогосподарств до фірм, а хліб — від фірм до домогосподарств. На рисунку 2.1 показано спрощену схему кругопотоку, яка відбиває ділові операції, що відбуваються у цій гіпотетичній економіці між домогосподарствами і фірмами. Внутрішній прямокутник відображає рух ресурсів і продуктів між домогосподарствами і фірмами, а зовнішній — рух грошей. Домогосподарства купують хліб у фірм. Фірми використовують частину виторгу від продажу хліба для виплати заробітної плати, а залишок виторгу становить прибуток власників фірм. Отже, в економіці видатки на хліб ідуть від домогосподарств до фірм, а дохід у формі зарплати і прибутку — від фірм до домогосподарств.

Цей приклад дає змогу зрозуміти, що валовий внутрішній продукт можна обчислити двома методами: по-перше, як суму видатків на купівлю хліба; по-друге, як суму доходів. У національній економіці сукупні видатки на купівлю товарів і послуг та її сукупний дохід мають дорівнювати одне одному. В кожній діловій операції є дві сторони — покупець і продавець. Видатки покупців на купівлю товарів і послуг становлять доходи їхніх продавців. Отже, в національній економіці, з одного боку, ВВП можна визначити як суму видатків чотирьох основних покупців — споживачів, фірм, уряду та іноземців — на купівлю кінцевих товарів і послуг. З іншого боку, ВВП можна обчислити як суму доходів, створених у процесі виробництва — зарплати, ренти, процента та прибутку. Однак перш ніж глибше з\'ясувати суть методів обчислення ВВП, зазначимо такі моменти. По-перше, під час обчислення ВВП не враховують продаж уживаних речей. Урахування продажу товарів, вироблених кілька років тому, в обсязі ВВП поточного року призвело б до завищення обсягу продукції цього року. Так само якщо хтось купив певну річ, яку виробили в поточному році, й через місяць продав її, то, як і в першому випадку, ця операція у ВВП не враховується. Урахування вартості перепродажу речі призвело б до подвійного рахунку. По-друге, у ВВП не враховують невиробничі фінансові операції, що здійснюються в економіці. До невиробничих фінансових операцій належать державні трансферні платежі, які охоплюють видатки держави на соціальне страхування, допомогу з безробіття, пенсії, і приватні трансферні платежі (наприклад, щомісячні суми, які студенти отримують із дому, операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій та облігацій тощо). Основною рисою невиробничих операцій є те, що особи, які одержують ці виплати, не роблять якогось внеску до поточного виробництва. По-третє, для правильного визначення обсягу національного виробництва треба, щоб усі продукти й послуги, вироблені протягом року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить через кілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Окремі частини й компоненти продукту купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП ураховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП. Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи для перепродажу. У таблиці 2.1 подано стадії виробництва хліба, на яких створюються проміжні й кінцеві товари і послуги. Виробництво хліба проходить кілька стадій, які, припустімо, ідійснюють незалежні виробники — фермер, мірошник, пекар і бакалійник. Якби ми підсумували їхні виторги, то припустилися би помилки, яку називають подвійним рахунком. У нашому прикладі є лише один кінцевий продукт — хліб, доставлений до місця продажу. Отже, у ВВП враховуватиметься лише виторг бакалійника — 100 копійок за хлібину. Аби уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати у ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою. Додана вартість — це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.