ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів



Головна Макроекономіка → Споживання. Заощадження. Інвестиції

Реферат на тему:

Споживання. заощадження. інвестиції

Зміст

1. Функція споживання

2. Функція заощаджень

3. Функція інвестицій

4. Мультиплікатор інвестицій

Список використаної та рекомендованої літератури

Функція споживання

Закрита економіка містить три суб'єкти макроекономіки: С — сектор споживання, І— сектор інвестицій, G — державний сектор. Основна макроекономічна тотожність для закритої економіки виражається таким чином: Υ = С + І + G.

Слід розрізняти Υ — дохід та Υ'= Υ-Τ—частина доходу, яка залишилася після сплати податків, тобто післяподатковий, або використовуваний дохід.

Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S):

Υ = С + S або Y'= Y-T=C + S.

Функція споживання (рис. 5.1) виражає залежність між використовуваним доходом і обсягом споживання і має вигляд: С = F(Y') = = F(Y- Т). Функція була запроваджена Кейнсом. Визначальним чинником споживання у функції є дохід: С = с0 + с' (Y- Т) = с0 + c'Y, де с0 — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (за рахунок позик, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій).

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Рис 5 1 Функція споживання

Гранична схильність до споживання (MFC — Marginal propensity to consume), с'— це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою

c'=MPC = ΔC/ΔY,

де ΔС — приріст споживчих витрат, ΔY — приріст використовуваного доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживання — це кут нахилу кривої споживання.

Середня схильність до споживання (ΔРС — Average propensity to consume) — це частка споживання у використовуваному доході:

ΔPC=C/Y.

Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 5.2). Знак "-" означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак "+" — додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Рис. 5.2. Від'ємне, нульове та додатне заощадження

Функція заощаджень

Заощадження S (Save) — це неспожита частина доходу. Найпростіша функція заощадження має вигляд: S = F( У). Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощаджень (рис. 5.3):

S= Y-C= Y-с0-с'Y=-с0 + (1-с')Y; С=с0 + с'Y,

де 5* — величина заощаджень домашніх господарств, с0 — автономне споживання, 1 - с' = s'— гранична схильність до заощадження, Y —дохід.

Гранична схильність до заощадження (MPS — Marginal propensity to save) — це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю: MPS = AS IAY, де ΔS* — приріст заощаджень, ΔY — приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то Μ PC + MPS = 1; MPS = AS/AY.

Середня схильність до заощадження (APS — Average propensity to save} — це частка заощаджень у післяподатковому доході: MPS = = Δ8/ ΔΥ.

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Рис 5 3 Функція споживання та функція заощадження

У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому середня схильність до споживання має тенденцію до зниження, а середня схильність до заощадження — тенденцію до зростання. У довгостроковому періоді середні схильності стабілізуються.

Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу і впливають на функції споживання і заощадження, зміщуючи їх графіки:

• багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові активи) зміщує графік споживання вгору, а графік заощадження — вниз;

• податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому зростають споживання і заощадження, і навпаки;

• рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки;

• відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує споживання і заощадження;

• очікування. Очікування зростання грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;

• споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує споживання та заощадження, і навпаки;

• відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають.

Функція інвестицій

Інвестиції (7 — Investment) — це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи: 1) інвестиції в основний капітал (машини, обладнання); 2) інвестиції в житлове будівництво; 3) амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: 7 = 7(г). Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 5.4).

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсот-ковічинники:

• витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки;

• податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків — праворуч;

• технологічні зміни. Прискорення НТП змішує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки;

• очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних — ліворуч (рис. 5.5).

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Рис 5 4 Функція інвестиційного попиту

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Рис 5 5 Вплив невідсоткових чинників на інвестиції

Мультиплікатор інвестицій

Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані.

Автономні інвестиції— це інвестиції, які не залежать від рівня доходу. Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд: / = е - dR, де / — автономні інвестиційні витрати, е — автономні інвестиції, які визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних копалин), R — реальна відсоткова ставка, d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка.

Індуційовані інвестиції — це інвестиції, які залежать від рівня доходу.

Мультиплікатор інвестицій, т, — це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід Δ 7 за умови збільшення автономних інвестицій на ΔI:

Споживання. Заощадження. Інвестиції

Зв'язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином:

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Агапова Τ. Α., Серегина С. Φ. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — Μ.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 5.

2. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-плюс, 1994. — Гл. 5, 6.

3. Макроэкономика I В. М. Гальперин, П. И. Гребенников, А. И. Леус-ский, Л. С. Тарасевич. — СПб., 1994. — Гл. 3.

4. Манків Η. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: Основи, 2000. — Розд. 16, 17.

5. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 4.

6. Селищев А. С. Макроэкономика: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2000. — Гл. 2, 3.

7. Статистичний щорічник України / Державний комітет статистики України. 1997-2004. — К.: Техніка.


 
Loading...