ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Мовознавство. Лінгвістика. Філологія. Літературознавство → Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальних іменників української мови XI-XVIII ст.

Суфікс – и в словотвірній структурі складно-суфіксальнихіменниківукраїнської мови XI-XVIII ст.

Основоскладання в поєднанні з суфіксацією є одним з найдавніших способів іменникового словотвору української мови. Переконливим свідченням цього є широке вживання складно-суфіксальних іменників у давньоруськоукраїнських та староукраїнських пам\'ятках. Згадані лексеми, у тому числі й структури з суфіксом –иѥ, неодноразово привертали увагу дослідників. Вони були предметом опрацювання на матеріалі давньоруськоукраїнської [див.: 2; 5] та староукраїнської мов [5; 6]. Однак історія становлення та розвитку структурного типу складно-суфіксальних іменників з формантом –иѥ на сьогоднішній день ще не стала предметом окремого спеціального дослідження. Аналіз динаміки словотворення згаданих композитів дає важливий матеріал для розуміння будови й функціонування розгляданих одиниць у дериваційній системі української мови.

Суфікс -иѥ у сфері складно-суфіксальної деривації іменників протягом досліджуваних періодів служив основним засобом творення композитних одиниць з абстрактним значенням. \"До абстрактних належать іменники, які вказують на внутрішні почуття та душевний стан людини, на розумові категорії, психіку, на якості та дії, процеси, стани, часові й просторові поняття\" [6, 31].

Формант -иѥ належить до найбільш досліджених у слов\'янському мовознавстві, оскільки в праслов\'янській мові його продуктивність оцінюють як високу, навіть як необмежену [8, 85]. Суфікс -ьjе в праслов\'янській мові творив n.abstrakta середнього роду [3, 24]. На базі суфікса -ьjе виникли його варіанти -tьjе, -е(н)je. Вони генетично спираються на первинні пасивні дієприкметники минулого часу на -(е)n чи -t- [4, 45]. Виабстрагувані суфікси -t-ьje, -n-ьje функціонально не відрізнялися від свого джерела. Вони дали змогу розширити коло похідних з цим формантом, уже в праслов\'янський період за їх допомогою творилися іменники від дієслів будь-якого типу дієвідмін [8, 85].

Складні іменники з суфіксом -иѥ в обстежених пам\'ятках XI-XIII ст. поділяються на дві групи відповідно до основного поділу всіх похідних цього способу словотворення: структури з опорним дієслівним та опорним іменниковим компонентами. Морфологічне вираження першого елемента складення мало значно більше різновидів і було представлене субстантивними, ад\'єктивними, прономінальними, нумеральними та адвербіальними основами.

Складно-суфіксальні іменники з опорним вербальним компонентом і суфіксами –иѥ

(-ниѥ, -ениѥ), -тиѥ(-тьѥ) вказували на дію чи стан, названі дієслівною основою й конкретизовані в першій основі складення. Творення дериватів зі структурою, що поєднувала в собі субстантивно-вербальні основи, базувалося на об\'єктних відношеннях між частинами мотивувального підрядного словосполучення, наприклад: мѣхопроданиѣ ← продати мѣхъ; иконописаниѥ ← писати иконы; зємлємѣриѥ ← мѣрити землю.

Окремі композити цього типу сфомувалися ще в праслов\'янський період, звідки їх успадкувала давня руськоукраїнська мова, наприклад: *krъvolitьje (ЭССЯ 13 63) \"кровопролиття, різня\", утворене шляхом складення *kru/ *krъve і *litьje від дієслова *liti; *kuropěnьje (13, 127) \"час, коли співають півні\" – складення *kurъ і *pěnьje тощо.

Походження багатьох складних іменників зазначеної семантики дослідники пов\'язують із калькуванням іншомовних утворень, здебільшого давньогрецьких, наприклад: благодѣяние, благолhпиє, благонравиє [1, 137].

В обстежених джерелах давньоруськоукраїнської мови XI-XIII ст. розглядані похідні представлені досить об\'ємною групою лексики. Наш матеріал засвідчує наявність у них таких лексико-словотвірних значень:

– назви опредметнених дій: чүдотвориѥ (1073 Ср III 1574) \"здійснення чудес\"; добротвориѥ (1076 СДЯ III 15) \"здійснення добрих вчинків\"; свѣтодатиѥ (1097 Ср III 293) \"дарування світла\"; свѣтолитиѥ (294) \"світло\"; благодариѥ (XI СДЯ I 177) \"дар, що посланий зверху, благодать\"; богоразумиѥ (265) \"пізнання Бога, божого вчення\"; винопитьѥ (433) \"споживання вина\"; законоданиѥ (II, 316) \"встановлення законів\"; лъжесловиѥ (IV, 440) \"брехня\"; рукодѣлиѥ (XI Ср III 194) \"ручна праця\"; егда насладѧтсѧ трапезы обилны и стуоденопити и различных орашенъ и пианьства (XI-XIII/XIV ХА 424) (першим елементом виступає, очевидно, субстантивований прикметник: стуоденоѥ пити); съ доброчиниемъ бьяхуся (XI/XVI ИФ 407);

– назви якостей, ознак: хотѣславиѥ (1073 Ср III 1390) \"пиха, марнолюбство\"; славохотиѥ (1076 407) \"зарозумілість\"; сластохотиѥ (1078, 412) \"жадання плотських утіх\"; братолюбиѥ (XI/XIII-XIV СДЯ I 309) \"любов до брата; любов до ближнього\"; бѣсобоѧниѥ (365) \"боязнь бісів\"; вѣроиманиѥ (II 302) \"переконання\"; грѣхопадениѥ (398) \"вчинок, порушення релігійних заповідей\"; срамословиѥ (XI Ср III 476) \"непристойна мова\"; чадолюбиѥ (1468) \"любов до дітей\"; ты же ми смотри истинолюбиѥ моужа сего (XI/XIII-XIV ХА 284); отчелюбие (XII-XIV/XV СлРЯ XIV 63) \"любов до свого батька, шанування батьків\"; бо бяше кумиротворенью (1118/1377 ПВЛ 92); начать о братоненавиденіи укаряти (XIII/XVI КП 67); подасть чюдотвореніа даръ (125);

– назви результату дії: рүкотвореніа египетъскаа поклонишася (XIII/XVI КП 85);

– часові поняття: куроглашениѥ (XI/XIII-XIV СДЯ IV 340) \"час, коли співають півні\";

– назви писемно-літературних творів: баснословиѥ (XI/XIII-XIV СДЯ I 106) \"казки, міфи\".

Аналізованим дериватам відповідають словосполучення, у яких об\'єкт дії виражений здебільшого знахідним відмінком іменника, наприклад: чүдотвориѥ ← творити чuдо, добротвориѥ ← творити добро, свѣтодатиѥ ← дати свѣтъ, свhтолитиѥ ← лити свѣтъ тощо. Значно рідше залежний компонент має іншу відмінкову форму, зокрема, форму родового відмінка: богоотлучениѥ ← отлучениѥ отъ Бога (отлучити отъ Бога); давального: человѣкоүгождениѥ ← үгождениѥ человѣкоу (үгождати человѣкоу), орудного: рукодѣлиѥ ← дѣлати руками; коумирослужениѥ ← служениѥ коумиромь (служити коумиромь); місцевого: моученикословиѥ ← словити о моученицѣхъ.