ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Принципи побудови державно-церковних відносин (на прикладі законодавства Російської Федерації)

Принципи побудови державно-церковних відносин (на прикладі законодавства Російської Федерації)

Політизація релігійного життя в Україні, міжконфесійні конфлікти, проникнення закордонних місіонерів, створення екстремістських сект викликають необхідність розвитку взаємин державних органів і релігійних організацій на основі зваженої політики у відношенні релігії, церкви. Для поліпшення в нашій країні державно-церковних відносин, толерантизації міжконфесійних відносин корисне вивчення досвіду Російської Федерації, у якій дуже складно, а іноді й суперечливо затверджуються демократичні принципи свободи совісті на практиці.

У юридичній доктрині проблема адміністративно-правової охорони свободи совісті остаточно ще не розроблена. Заслуговують на увагу роботи російських правознавців і досвід Росії з цієї теми, тому що ця держава вже кілька років бореться з мусульманським екстремізмом на своїй території. Особливо виділяється монографія А.С. Ловинюкова: у ній він обґрунтовує методику взаємин працівників органів внутрішніх справ з віруючими в умовах демократичної і правової держави. Він відзначає, що багато проблем у Росії викликані \"відсутністю цілісної концепції правового регулювання свободи совісті і діяльності з її охорони. Така концепція повинна відповідати новим політико-правовим реаліям, обумовленим процесами формування в Росії дійсно правової державності\"1. Причини міжнаціональних конфліктів релігійного характеру досліджують В.В. Синиченко, В.В. Черних2. Проблеми правового регулювання свободи совісті аналізують М.И. Одинцов3, М.В. Ільїчов4. Однак деякі понятійні категорії в них не зовсім чітко визначені, а організація побудови релігійно-державних відносин носить дискусійний характер стосовно деяких позицій.

Мета цієї роботи - проаналізувати компетенцію різних державних органів з питань відносин з віруючими і релігійними об\'єднаннями в Росії; сформулювати принципи, на основі яких повинні будуватися такі відносини, дати рекомендації з оптимізації змісту відповідного напрямку в діяльності державних органів.

Другий розділ Конституції Російської Федерації 1993 року присвячений правам людини. У статті 28 проголошено, що \"Кожному гарантується свобода совісті, свобода віросповідання, включаючи право сповідати індивідуально чи разом з іншими будь-яку релігію або не сповідати ніякої, вільно обирати, мати і поширювати релігійні та інші переконання і діяти відповідно до них\"5. Конституційні норми одержали подальший розвиток і конкретизацію у Федеральному Законі Російської Федерації \"Про свободу совісті і про релігійні об\'єднання\", прийнятому

Державною Думою 19 вересня 1997 року6. У цьому законі містяться норми, що визначають взаємини держави і релігійних об\'єднань. Підкреслюється, що Російська Федерація - світська держава, у якій ніяка релігія не може бути встановлена як державна чи обов\'язкова. На релігійні об\'єднання не покладаються функції органів державної влади і місцевого самоврядування, а держава не втручається в діяльність релігійних об\'єднань, якщо вона не суперечить дійсному закону. У державній і муніципальній освітніх установах забезпечується світський характер утворення. Держава, відповідно до конституційного принципу, не втручається у визначення громадянином свого відношення до релігії і релігійної приналежності, у виховання дітей батьками з урахуванням їх переконань і права дитини на свободу совісті і свободу віросповідання.

У сприянні діяльності релігійних організацій ведуча роль належить Комісії з питань релігійних об\'єднань при Уряді Російської Федерації, а також її органам на місцях - відділам у справах релігій обласних державних адміністрацій. Зазначені органи надають консультативну та організаційну допомогу релігійним організаціям у проведенні конгресів, святкуванні знаменних дат і свят, сприяють досягненню домовленості з державними органами в розгляді питань, що вимагають рішення цими органами. Вони сприяють участі релігійних організацій Російської Федерації в міжнародних релігійних форумах, рухах, ділових контактах, паломництві.

Сприяють релігійним організаціям місцеві органи державного керування й органи муніципального самоврядування. У першу чергу, це обласні державні адміністрації, що наділені широкими повноваженнями в цих взаєминах.

Міністерство юстиції реєструє централізовані релігійні організації, що мають місцеві релігійні організації на територіях двох і більш суб\'єктів РФ, а також релігійні установи, утворені централізованими організаціями, зареєстрованими в Міністерстві юстиції Російської Федерації. Органи юстиції суб\'єктів Російської Федерації реєструють місцеві релігійні організації, що знаходяться в межах території одного суб\'єкта РФ. Так, 26 листопада 1998 року Патріарху Московському і всієї Русі Олексію II у Міністерстві юстиції Російської Федерації було вручене свідчення про реєстрацію Російської Православної Церкви.

Питання діяльності релігійних організацій розглядаються на засіданнях муніципальних рад, префектур. У цілому, потрібно відзначити, що число питань, з яких держава сприяє релігійним організаціям, неухильно росте. Допомога виявляється й у виданні матеріалів на релігійні теми, але великою проблемою для Російської Православної церкви є оплата ефірного часу на радіо і телебаченні. Так, Патріарх Московський і всієї Русі Олексій II скаржився у своєму виступі, що Росію наводнили американські, корейські, японські проповідники, якими рухає не бажання просвіщати наш народ, виступаючи по телебаченню, а бажання розділити наше населення за віросповідною ознакою, що вони є учасниками добре фінансованої стратегічної компанії. Деякі чиновники прикривають свою небезкорисливу допомогу таким місіонерам словами, що не можна порушувати права віруючих. Серйозним недоглядом у розвитку конструктивних відносин між державними органами і релігійними об\'єднаннями є і те, що відсутні передачі по радіоефіру і телебаченню, присвячені чинному законодавству про свободу совісті. Необхідно ширше інформувати населення Російської Федерації про ці взаємини, роз\'ясняти нормативні акти з цих питань.

Активно працює і Незалежна аналітична рада з прав релігійних об\'єднань і віруючих у Росії.

Проте релігійна ситуація залишається дуже складною. Якщо раніше головною проблемою був захист церкви від втручання, а часом і відкритого переслідування держави, то тепер на перший план висунулася проблема міжрелігійних. міжконфесійних відносин, забезпечення рівності всіх церков перед владою і законом. Причини тому різні: і недосконалість правового механізму регулювання міжконфесійних відносин, і відсутність правової культури, і тенденційна політика окремих виконавчих структур. Основної підставою є процес перерозподілу сфер впливу церков, поява нових громад віруючих, не забезпечених культовими будівлями і майном.