ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Проблеми термінології в законодавстві про інновації

Проблеми термінології в законодавстві про інновації

Як свідчить аналіз, серйозним недоліком національного законодавства, що регулює інноваційну діяльність, можна вважати порушення вимог законодавчої техніки до процесу формулювання нормативних дефініцій, зокрема термінів, що використовуються. Адже їх головне призначення в тексті законодавчого акту полягає в адекватному розкритті змісту того чи іншого поняття, визначенні його родових чи видових ознак, включенні нормативних характеристик в концентрованій і узагальненій формі1.

Особливість названих дефініцій полягає в тому що законодавець має давати юридичному терміну одне-єдине визначення, яке повинне вбирати в себе всі суттєві для застосування відповідного припису ознаки2. До того ж формування понятійного апарату чинного законодавства має відбуватися логічно і послідовно. Такий підхід в законотворчій діяльності дуже часто ігнорується.

Це можна прослідкувати на прикладі визначення терміну \"інновація\", який з\'явився у правовому полі нашої держави лише у 2002 році, а саме в Законі України \"Про інноваційну діяльність\"3. Згідно з положеннями названого Закону інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

У вітчизняній економічній літературі саме поняття \"інновація\" з\'явилося не дуже давно. В загальних рисах цей термін означає процес впровадження науково-технічних знань у виробництво. Зараз він широко використовується як самостійно, так і для визначених інших споріднених понять: \"інноваційна діяльність\", \"інноваційний процес\" і т.п.

Уперше більш-менш чітке визначення цього терміну було введено в науковий обіг відомим австрійським економістом Й. Шумпетером (1883-1950 pp.) у праці \"Теорія економічного розвитку\" (1912 p.). Більш ґрунтовне тлумачення його змісту можна знайти у фундаментальному дослідженні \"Капіталізм, соціалізм і демократія\" (1942 р.). В названих роботах австрійський вчений розглядає інновацію як сукупність дій, спрямованих на:

• впровадження товару, з яким споживачі ще не знайомі, або нового різновиду якогось товару;

• впровадження методу виробництва, який ще не випробуваний у відповідній галузі;

• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому та чи інша галузь національного виробництва не була присутня, незалежно від того, чи існував до цього цей ринок або його не було;

• оволодіння нового джерела сировини або напівфабрикатів незалежно від того, чи існувало вже це джерело або ж воно тільки було створене;

• проведення нової організації якої-небудь промисловості, наприклад завоювання позицій монополіста або її втрати.

З часом назване поняття набуло більш широкого змісту. Якщо раніше воно застосовувалося головним чином у галузі технології виробництва, то зараз використовується для означення нових форм торгової політики, управляння кадрами, використання функціональних структур тощо.

Натомість термін \"інноваційна діяльність\" почав фігурувати у правовому полі нашої держави набагато раніше. У Законі України \"Про інвестиційну діяльність\"4 вона розглядається як \"одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу\" (ст. 3). Як вважається, запропоноване визначення не можна вважати вдалим. Розгляд інноваційної діяльності як однієї з форм інвестиційної не належним чином віддзеркалює суть явища, що розглядається. Дійсно, як згадувалося раніше, інвестиційний та інноваційний процеси взаємопов\'язані. Однак в основі інноваційного процесу все ж таки лежить створення і освоєння нових технологій, що потребують фундаментальних досліджень, націлених на одержання нових знань про розвиток природи та суспільства безвідносно до їх конкретного використання5. Що стосується терміна \"інвестиційна діяльність\", то це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ч. 1ст. 2 Закону \"Про інвестиційну діяльність\").

Дещо інша редакція поняття \"інноваційна діяльність\" запропонована у Законі \"Про інноваційну діяльність\". Це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг (ст. 1).

Аналіз практики імплементації прийнятих законів однозначно свідчить про те, що ігнорування вимог до законотворчої діяльності приводить до серйозних помилок у правозастосуванні. Актуальність якнайскорішого розв\'язання термінологічної проблеми чинного законодавства полягає в тому, що наявність в нормативно-правових актах з питань інноваційної діяльності різних визначень одних і тих же понять незалежно від причин, які цьому сприяли, створює певні складнощі для тлумачення та практичної реалізації закладених в них норм. Тим більше, коли йде мова про такі акти, які знаходяться між собою у ієрархічному зв\'язку (закон - підзаконний акт).

Так, в Законі \"Про інноваційну діяльність\" термін \"інноваційний проект\" трактується як \"комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції\". Після прийняття цього Закону необхідних змін до підзаконних актів з цього питання зроблено не було. Як наслідок, в правовому полі України залишилось чинним інше визначення поняття \"інноваційний проект\", а саме: це \"комплект документів з комплексом заходів інвестиційного характеру, спрямованих на комерційне застосування науково-технічних розробок і нових технологій у виробництві або соціальній сфері\".