ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Джерела права соціального забезпечення

По-третє, зростає роль актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, а також актів, які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях. Органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, якими регулюють окремі питання надання субсидій на житлово-комунальні послуги, надання соціальних пільг окремим категоріям населення тощо. Головна мета цих актів – встановити більш високий рівень соціального захисту на територіальному чи виробничому рівнях, а також врегулювати порядок надання окремих видів соціального забезпечення, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів. Зокрема, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 15 лютого 1999 р. затверджено норми споживання населенням області скрапленого газу, твердого палива, на які нараховується субсидія.

Зростання ролі актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, а також актів, які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях серед джерел соціального забезпечення, зумовлено такими причинами:

  • розширенням компетенції органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин у справі соціального забезпечення;

  • збільшення кількості виплат по соціальному забезпеченню, що здійснюються за рахунок місцевих бюджетів;

  • розширенням компетенції роботодавців стосовно здійснення соціальних виплат за рахунок власних коштів.

По-четверте, особливе місце серед джерел права соціального забезпечення належить актам Міністерства праці і соціальної політики України. Це зумовлено тим, що серед основних його завдань є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати праці, пенсійного забезпечення і соціального обслуговування населення. Міністерство праці і соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів державної виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, пенсійного забезпечення і соціального обслуговування населення. Так 22 березня 1995 р. прийнято роз\'яснення \"Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах\", яким встановлено особливості застосування цих Списків, у деяких випадках це міністерство приймає акти, яким регулює порядок виплати окремих видів допомог. Так 20 листопада 2000 р. затверджений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Відповідно до своєї компетенції, Міністерство праці і соціальної політики у разі потреби має право видавати спільні акти разом з іншими центральними органами виконавчої влади. Як приклад, назвемо Методику обчислення сукупного доходу сім\'ї для всіх видів соціальної допомоги, яка затверджена Мінпраці разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Державним комітетом у справах сім\'ї та молоді і Державним комітетом статистики. Нормативно-правові акти цього міністерства сприяють правильному і однаковому застосуванню законодавства про соціальне забезпечення.

Поряд з цим серед джерел права соціального забезпечення зростає роль і кількість відомчих нормативно-правових актів, які приймаються галузевими органами державного управління.

До актів інших міністерств і відомств відносимо акти Міністерства освіти, Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров\'я та інших, які в межах своєї компетенції видають акти про порядок надання окремих видів соціального забезпечення.

По-п\'яте, для джерел права соціального забезпечення характерними є акти органів соціального страхування. Це акти, які приймають керівні органи фондів загальнообов\'язкового соціального страхування.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов\'язкове державне соціальне страхування, страхові фонди з дотримання вимог законодавства розробляють нормативно-правові акти щодо порядку складання і виконання бюджету, здійснення платежів, проведення бухгалтерського обліку і звітності та інші документи, що стосуються їхньої діяльності. Серед вказаних нормативно-правових актів назвемо інструкції: \"Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов\'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України\" (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001р.); \"Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України\" (затверджена правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001р.); \"Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності\" (затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р.).

Цими нормативно-правовими актами врегульовано питання реєстрації та обліку платників відповідних страхових зборів, порядок обчислення і строки сплати страхових зборів, порядок притягнення до відповідальності та обчислення сум штрафних санкцій за порушення порядку сплати зборів, а також порядок здійснення контролю за сплатою страхових зборів. Страхові фонди також у межах своєї компетенції приймають акти, якими встановлюють розміри страхових допомог. Низку нормативно-правових актів страхові фонди, зокрема Пенсійний фонд України, приймають разом з Міністерством праці та соціальної політики України.

По-шосте, для джерел права соціального забезпечення характерною є галузева спрямованість. Це зумовлено браком єдиного кодифікованого акта на зразок основ законодавства чи кодексу.

Особливостями джерел права соціального забезпечення є поділ на загальні і спеціальні. До першої групи віднесемо нормативно-правові акти, які регулюють відносини стосовно надання окремих видів соціального забезпечення. Вони регулюють порядок надання різних видів соціального забезпечення для всіх громадян, які цього потребують, або їх окремих категорій. Серед них виділимо загальні закони, які регулюють соціальне забезпечення всіх громадян. До спеціальних джерел права соціального забезпечення віднесемо такі нормативно-правові акти, які регулюють соціальний захист окремих категорій населення. Співіснування в праві соціального забезпечення загальних і спеціальних норм віддзеркалює особливості співвідношення єдності і диференціації правового регулювання відносин соціального забезпечення.