ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Підготовка нового трудового кодексу

Поза межами регулювання нового Кодексу зазвичай мають залишитись відносини, врегульовані Законами України \"Про державну службу\", \"Про службу в органах місцевого самоврядування\", \"Про статус суддів\", \"Про прокуратуру\", \"Про наукову і науково-технічну діяльність\" тощо, які визначають особливості праці відповідних категорій працівників. Багаторічна практика показує, що ефективність правового регулювання трудових відносин цих працівників досягається саме завдяки ухваленню окремих законів. Важливо, щоб забезпечення трудових відносин працівників цих категорій відбувалося за такою принциповою схемою: основи їх правового статусу у сфері праці визначаються Кодексом, а окремі особливості їхньої трудової діяльності, зумовлені специфікою відносин, встановлюються спеціальними законами, про що має зазначуватись у Кодексі.

Разом з тим новий Кодекс, як це прийнято і тепер, не повинен містити положень, які безпосередньо регулюють працю військовослужбовців, посадових осіб органів внутрішніх справ, осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, та тих, що працюють у домашньому господарстві, хоч це не виключає наявності у ньому норми, а передбачала б використання його положень для регулювання окремих аспектів праці цих осіб за аналогією. Щодо цивільно-правових відносин, то тут не зайвим може бути запозичення досвіду Російської Федерації. Ст.11 Трудового Кодексу РФ передбачає, зокрема, що у тих випадках, коли в судовому порядку встановлено, що договором цивільно-правового характеру фактично регулюються трудові відносини між роботодавцем та працівником, то до них повинні застосовуватися положення трудового законодавства.

Нарешті, ще одна проблема, яка потребує свого вирішення і без якої не можна завершити кодифікаційні роботи. Йдеться про назву нового Кодексу. Адже назва чинного тепер нормативного акта, що регулює трудові відносини в Україні – Кодекс законів про працю (КЗпП) не може бути збереженою для найменування нового кодексу, оскільки за такого формулювання вона є логічно невитриманою.

По-перше, поєднання у назві термінів \"кодекс\" та \"законів\" є юридично неграмотним, оскільки кодекс вважається однією з можливих форм закону. А тому, словосполучення \"кодекс законів\" можна прочитати і як \"закон законів\".

По-друге, регулювати за допомогою закону (кодексу) можна суспільні відносини, що виникають між суб\'єктами, тобто у нашому варіанті – відносини між роботодавцем і працівником з приводу застосування праці останнього, а не саму працю. Сам процес праці чи праця як така кодексом (законом) не регулюється. Отже, \"кодекс про працю\" чи \"кодекс праці\", як варіанти назви нового кодифікованого акта теж не зовсім прийнятні, хоч вони, зрештою також можуть бути використані.

Відтак найоптимальнішим за назвою може бути – Трудовий кодекс.

Слово \"труд\" на перший погляд є більш російським, аніж українським, і частіше вживаним у нашій мові є все ж слово \"праця\". Тим не менше, як свідчить словникова література, слово \"праця\", яке набуло широкого вживання в українській мові не суто українське, а запозичене через польську із чеської. Воно виявляється є і в російській мові, що фіксує відомий словник В. Даля: \"Праца – труд, работа, занятие, южн.зап.\" [3, с.382].

В сучасній українській літературній мові слово \"праця\" полісемічне, тобто має різні, але певною мірою пов\'язані смисли і (або) значення. Найновіший на сьогодні чотиритомний \"Новий тлумачний словник української мови\" на 42000 слів подає аж шість його значень [4, с.667]. Більше того, живій мові властиво не тільки те, що одне слово може мати різні значення, а й те, що різні за звучанням слова можуть бути тотожними або близькими за змістом. Стосовно слова праця це слова труд, робота, меншою мірою – заняття, справа, діяльність. І, що характерно, перші два, на відміну від слова праця, не запозичені звідкись, а споконвічно українські. Слово \"труд\" у давньоруській мові означало \"праця, робота, ревність, турбота, страждання, скорбота\". У літературній українській мові вживається у значенні наполегливої, старанної праці і праці, що потребує великих зусиль [5, с.292].

Відтак для назви нового кодексу термін трудовий може вважатися абсолютно прийнятним. Власне така назва за своїм характером реально відображатиме сутність тих суспільних відносин, які стоять за цим терміном.

Ще одним аргументом на користь використання саме такої назви нового Кодексу може бути і загальноприйнята назва головного інституту цієї галузі, основної підстави для виникнення трудових відносин та форми існування правових відносин – трудового договору. Навряд чи схвально буде сприйнято, наприклад, пропозицію про перейменування трудового договору на договір про працю, аби добитися співзвучності у термінах: Кодекс праці і договір про працю. Зауважимо, аналогічна гармонія термінів чітко простежується і у наших найближчих сусідів. Кодифікаційний акт Республіки Польщі має назву Kodeks pracy, а для виникнення стосунків праці існує umova o prace. У Російські Федерації – відповідно Трудовой кодекс і трудовой договор.

Отже, висновок, який напрошується в результаті з\'ясування проблеми проведення в Україні кодифікаційних робіт у сфері трудового права, полягає в тому, що існують необхідні об\'єктивні і суб\'єктивні умови для ухвалення нового нормативного акта для регулювання трудових відносин найманої праці. А назва його – Трудовий кодекс України видається найоптимальнішою, яка не тільки об\'єктивно відображає реальний стан суспільно-трудових відносин, а й буде достатньо зручною у використанні її у правозастосувальній діяльності, в тому числі і у вигляді абревіатурного скорочення – ТК.

Література

  1. Бару М. Створимо новий трудовий кодекс // Право України. – 1992. – №10.

  2. До проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1998. – №3.

  3. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4т. –2-е изд. – СПб., М., 1882. – Т.3.

  4. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. – К.: Аконіт, 1999. – Т.3.

  5. Словник української мови: В 11т. – К.: Наук. думка, 1979. – Т.10.