ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поширення неправдивих відомостей як підстава виникнення права на захист від недобросовісної інформації

Термін \"вірогідність\" застосовується в ч.1 ст.5 Закону України \"Про інформацію\", де вказано, що \"Основними принципами інформаційних відносин є:... об\'єктивність, вірогідність інформації...\".

За своїм семантичним значенням поняття \"достовірний\", \"вірогідний\" виражають оцінку факту з погляду суб\'єкта, в даному випадку журналіста чи засобу масової інформації. Оцінка будь-якого факту як достовірного або недостовірного залежить від багатьох чинників, у тому числі від фахової підготовки, досвіду, компетенції редактора, журналіста, від наявності часу для обробки інформації, пошуку додаткових джерел тощо. Тому інформація, яку журналіст чи редактор сприймали та оцінювали на час виходу засобу масової інформації як достовірну, може згодом виявитися частково або повністю неправдивою, оманливою [10]. Це, безумовно, рішуче впливає на визначення судом міри вини і, відповідно,– на рівень відповідальності журналіста та засобу масової інформації. Поняття \"достовірність\" і \"вірогідність\" дуже близькі за змістом і можуть тлумачитися як \"достойний віри\", \"віри гідний\". Однак, на думку фахівців, поняття \"вірогідність\" має в собі приховане значення \"можливість\", тоді як \"достовірність\" такого значення не має, тобто є більш категоричним.

Щодо поняття \"об\'єктивність\", то воно характеризується поданням засобами масової інформації максимальної кількості суджень про певну подію або факт. У той же час, зрозуміло, що можливість такого подання суттєво обмежена умовами роботи журналістів.

Характерним прикладом оцінки достовірності, вірогідності та об\'єктивності інформації журналіста щодо дій органу влади є рішення Європейського суду у справі \"Торгейрсон проти Ісландії\". Європейський суд, зокрема, зазначив у своєму рішенні: \"Можна використовувати те, що говорять люди. Або навіть чутки. Аби були ці чутки настільки схожі та численні, щоб їх не можна було вважати брехнею\" [11].

Практичне значення викладеного полягає в можливості визначення таких особливостей, що повинні враховуватись під час розгляду такої категорії справ:

  1. специфіка та умови діяльності журналістів, визначені ст.12 Закону України \"Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів\", передбачають допустимість підготовки ними матеріалів щодо діяльності органів влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб у межах \"достовірності\", а не \"відповідності дійсності\";

  2. зазначені чинники зумовлюють також і міру об\'єктивності інформації, межі якої в подібних випадках значно ширші, ніж у звичайному її розумінні;

  3. із змісту норм ст.29 (ч.1, п.10) Закону України \"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні\", ст.38 (ч.1, п.\"ж\") Закону України \"Про телебачення і радіомовлення\" випливає, що ЗМІ можуть публікувати зазначений вище авторський матеріал журналіста, оцінюючи його в межах \"вірогідності\".

Література

  1. Матеріали науково – практичної конференції \"Судова практика у справах за позовами до ЗМІ\". – К – 1999. – 13-14 трав.-с.-46 (Виступ О. Жуковської.)

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України \"Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя\" від 1 листопада 1996 р.№9. – Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. -К.: Юрінком Інтер, 1998.

  3. Закон України \"Про інформацію\" від 2 жовтня 1992року. – ВВР. –1992-№48 – ст.650.

  4. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ.. – Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. -К. – Юрінком Інтер, 1998.

  5. Узагальнення практики розгляду судами Львівської області цивільних справ за позовами до ЗМІ (журналістів) та за позовами останніх в 1999р.

  6. Вирішення судами справ за позовами до засобів масової інформації. – Вісник Верховного Суду України – 2000р. – 34(20).-с.-16.

  7. Вирішення судами справ за позовами до засобів масової інформації. – Вісник Верховного Суду України – 2000р. – 34(20).-с.-17.

  8. Закон України \"Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів\" від 23 вересня 1997 року. ВВР – 1997 – №50, ст.302.

  9. М. Полудьонний, О. Терлецький. Цивільно – правова відповідальність ЗМІ і журналістів у зв\'язку з їхньою професійною діяльністю// Українське право. – №2. – 1999. – С.108.

  10. Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі -К.-1999.