ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Проблемні питання правового регулювання діяльності акціонерних товариств

Обов\'язковий викуп може мати місце на вимогу акціонера, якщо він голосував проти:

  1. реорганізації товариства чи зміни його типу;

  2. укладення товариством значних угод.

Типовою ілюстрацією фактично грубого порушення (ігнорування) інтересів дрібних акціонерів є ситуація з проведенням загальних зборів ВАТ \"Х\". Згідно з вимогами ст.43 Закону \"Про господарські товариства\" було опубліковане повідомлення про проведення загальних зборів ВАТ \"Х\" 04.04.2001, порядок денний яких передбачав, серед інших питань, прийняття нової редакції статуту та переобрання органів управління товариством. Збори розпочали свою роботу після проведення реєстрації акціонерів (за даними реєстрації на зборах були присутні акціонери, які володіли понад 69% акцій). На зборах була висловлена пропозиція про оголошення перерви для узгодження з акціонерами положень статуту на термін не більше як один місяць. Після перерви з дотриманням всіх формальних процедур збори продовжили роботу згідно із порядком денним. Але протягом місяця акції були перерозподілені контрольний пакет опинився в руках одного акціонера – компанії \"У\", яка фактично і провела всі вигідні їй рішення. Звичайно, дрібні акціонери знаючи фактичний стан речей, голосували проти. Однак їхні голоси фактично і юридично не впливали на прийняті рішення.

Отже, законодавець не може встановлювати жодних прямих обмежень щодо вільного обігу акцій, а проте для дрібних акціонерів мають бути передбачені певні гарантії захисту, хоча б у формі закріплення \"права на відмову\".

Чинним законодавством України передбачено випуск і розміщення \"безголосих\" привілейованих акцій. Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, на пріоритетну участь у розподілі майна АТ у разі його ліквідації, але власники таких акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом. Хоча норма має диспозитивний характер, практично жоден статут не дає право голосу власнику привілейованої акції.

За проектом Закону \"Про акціонерні товариства\", акціонерам – власникам привілейованих акцій певного типу – надається право голосу при вирішенні таких питань:

  • реорганізація товариства, яка передбачає конвертацію привілейованих акцій цього типу в привілейовані акції іншого типу, прості акції або інші цінні папери;

  • внесення змін чи доповнень до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів – власників цього типу привілейованих акцій;

  • внесення змін чи доповнень до статуту товариства, що передбачають розміщення за рішенням наглядової ради або загальних зборів певного типу привілейованих акцій, власники яких матимуть переваги в черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації або збільшення обсягу прав акціонерів – власників розміщених типів привілейованих акцій, які мають переваги в черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації.

Право на дивіденди належить кожному акціонеру. Розмір дивідендів власників простих акцій залежить від результатів фінансово-господарської діяльності АТ; розмір дивідендів за привілейованими акціями фіксований, наперед відомий і не залежить від результатів діяльності АТ. Порядок виплати дивідендів визначається статутом АТ (ст.9 Закону \"Про цінні папери та фондову біржу\"). Праву на отримання дивідендів кореспондує обов\'язок АТ їх виплачувати. Однак відносини з виплати дивідендів виникають після оголошення їх виплати. Рішення про затвердження річних результатів діяльності АТ, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів приймається виключно загальними зборами АТ (ст.41 Закону \"Про господарські товариства\"). Тому право на виплату дивідендів і обов\'язок АТ їх виплатити виникають з моменту винесення відповідного рішення загальними зборами. Будь-які вимоги акціонерів про виплату опріч зазначеного механізму є безпідставними.

Згідно із ст.32 Закону \"Про господарські товариства\", акціонерне товариство має право викупити належні акціонеру акції за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Редакція ст.32 самоочевидно є недосконалою, оскільки акціонер фактично зобов\'язаний виконати рішення загальних зборів про викуп належних йому акцій навіть і в тому випадку, коли голосував \"проти\". Викуп акцій, що належать акціонерам повинен здійснюватися виключно за згоди кожного акціонера. Зокрема, рішення загальних зборів про викуп стосовно тих акціонерів, які голосували \"проти\", фактично означає примусове позбавлення права власності.

За період дії Закону \"Про господарські товариства\" нагромадилось чимало проблем правового регулювання діяльності акціонерних товариств. На часі прийняття окремого Закону \"Про акціонерні товариства\", який би комплексно регулював порядок утворення, функціонування та припинення діяльності АТ.

Література

  1. Закон України від 19 вересня 1991 р. \"Про господарські товариства\" // Відомості Верховної Ради України. –1991. -№49. –ст.682.

  2. Закон України від 18 червня 1991 р. \"Про цінні папери і фондову біржу\" // Відомості Верховної Ради України. –1991. -№38. –ст.508.

  3. Проект Закону України \"Про акціонерні товариства\".

  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 р. Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери.