ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Проблемні питання правового регулювання діяльності акціонерних товариств

Особливості правового статусу ЗАТ, особливості обігу акцій, що належать самому товариству та його акціонерам, – це питання, які повинні регулюватися саме положеннями статуту.

Для права європейських країн (Німеччини, Франції) характерними є імперативний підхід щодо заборони на публічне розміщення акцій ЗАТ, а диспозитивними нормами визначаються права акціонерів розпоряджатися належними їм акціями.

За браком прямих законодавчих вказівок постає питання про правомірність включення до статутних документів певних обмежень щодо вільного продажу акцій акціонерами закритого АТ. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України підтримує позицію, що статутами ЗАТ можуть передбачатися положення про переважне право акціонерів та самого АТ на придбання акцій акціонера, який вирішив продати свої акції (тобто вийти із ЗАТ). В таких ситуаціях можливим є застосування положень ст.114 чинного ЦК України про право привілеєвої купівлі частки в спільній власності. Проте власність ЗАТ не є спільною власністю. Це власність конкретної юридичної особи, а відносини між ЗАТ і акціонерами носять зобов\'язальний, а не речовий характер. Концепція ЗАТ полягає в тому, що його акції не можуть вільно продаватися, тому певні обмеження мають бути встановлені. Наприклад, можливість обмеження прав на передачу акцій встановлюється законодавством США, Японії, Німеччини, Франції. Згідно із торговим кодексом Японії, акціонер ЗАТ може передати свої акції іншим (стороннім) особам, якщо в статуті ЗАТ не передбачено згоди директорів на таку передачу. Згідно із Переглянутим типовим законом США про підприємницьку корпорацію, акціонер ЗАТ, який бажає продати належні йому акції: 1) повинен спершу запропонувати їх компанії; 2) зобов\'язати компанію чи інших акціонерів придбати обмежені в обігу акції; 3) сама компанія може становити пряму статутну заборону продавати акції певним особам.

Законом \"Про акціонерні товариства\" РФ передбачає право переважної купівлі акції самим ЗАТ чи іншими його акціонерами. Але за такого рівня правового регулювання (така ж процедура пропонується і в проекті Закону України \"Про акціонерні товариства\") не досягається гарантія закритості товариства. Право привілеєвої купівлі стосується тільки пропозиції продажу акції. У разі дарування, спадкування та інших цивільних правочинів таке право не може бути реалізоване. Тому з метою обгрунтування закритості АТ, особливо в тих випадках, коли товариство працює стабільно прибутково і певні сторонні сили прагнуть встановити контроль над його діяльністю, ЗАТ повинно мати законодавчі гарантії обмеження прав акціонерів на передачу акції будь-яким способом будь-яким стороннім особам. З позиції акціонера такі обмеження на вільний обіг належних йому акцій не можуть розглядатися як ущемлення інтересів його як власника, оскільки, набуваючи акції ЗАТ, акціонер відразу ж має змогу оцінити всі інвестиційні ризики.

Проект Закону \"Про акціонерні товариства\" [3] передбачає, що статутом ЗАТ може бути встановлено переважне право акціонерів чи самого товариства на придбання акцій цього товариства, опціонів, які пропонуються їх власником до продажу третій особі за ціною пропозиції.

Статут ЗАТ може передбачати обов\'язкову пропозицію про продаж товариству акцій особами, що стали власниками акцій внаслідок правонаступництва (в порядку спадкування) чи на підставі інших угод, крім купівлі-продажу (дарування, міни).

Акція – різноплановий вид цінного паперу. Вона посвідчує право на частку у статутному фонді АТ (тому і розцінюється як пайовий цінний папір), право на участь в управлінні справами емітента та право на отримання дивідендів. Сукупність цих прав і набуло узагальнену назву – корпоративні права.

Оскільки акція специфічний вид майна, на яке може бути звернено стягнення за боргами акціонера, то, водночас, – накладення арешту на акції не означає автоматичного позбавлення всіх інших прав, що нею посвідчується.

Порядок накладення арешту на цінні папери (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р.) [4] передбачає, що іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їхнього блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника невідкладно після одержання копії постанови державного виконавця. Тобто припиняється реєстрація переходу права власності на іменні цінні папери. Цінні папери, випущені у бездокументарній формі та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення облікової операції на підставі копії постанови державного виконавця. Отже, обмежується лише право вільного розпорядження акціями як особливим видом майна. Такі обмеження до винесення рішення судом не ведуть до позбавлення права власності на акції чи до позбавлення права на участь в управлінні справами АТ.

Акціонерами можуть бути і неповнолітні особи. Право на участь в управлінні справами АТ, згідно з роз\'ясненням ДКЦПФР, неповнолітні віком до 15 років реалізують через осіб, які за законом представляють їхні інтереси (батьки, усиновителі, опікуни), неповнолітні віком від 15 до 18 років мають право на участь у загальних зборах за письмовою згодою осіб, які представляють їхні інтереси (батьки, усиновителі і піклувальники). Згода має бути оформлена письмово. Справжність підпису законних представників посвідчується нотаріально або завіряється за місцем роботи чи за місцем проживання законних представників.

Чинне законодавство України надає право голосу власникам простих акцій.

Природа акціонерного товариства як об\'єднання капіталів приводить до того, що реальна влада належить все ж таки тим акціонерам, які володіють значним пакетом акцій. Отже, є актуальною проблема захисту інтересів дрібних акціонерів. Законодавство різних країн встановлює певні гарантії інтересів дрібних акціонерів. Так, згідно з Законом РФ \"Про акціонерні товариства\", у випадку скупки контрольного пакету голосуючих акцій (30 і більше відсотків) однією особою інші акціонери мають право вимагати викупу належних їм акцій за справедливою ціною. Доцільним є встановлення саме на законодавчому рівні права дрібних акціонерів на \"відмову\". Тобто у випадку голосування \"проти\" певних рішень загальних зборів дрібний акціонер повинен мати право, а, відповідно, АТ зобов\'язане викупити його акції.