ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Проблемні питання правового регулювання діяльності акціонерних товариств

Реферат на тему:

Проблемні питання правового регулювання діяльності акціонерних товариств

Дослідження проблем правового регулювання діяльності акціонерних товариств у сучасних умовах надзвичайно актуальні. З моменту прийняття в 1991 р. Закону України \"Про господарські товариства\" минуло понад десять років. За цей період виникло чимало проблем практичного та теоретичного значення. Багатогранна діяльність акціонерних товариств, як суб\'єктів підприємницької діяльності, на сьогодні врегульована численними підзаконними нормативними актами, які приймаються в переважній більшості Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Ці акти регулюють окремі питання діяльності АТ, здебільшого, які пов\'язані з емісією акцій. Постала гостра проблема в розробці і прийнятті єдиного кодифікованого нормативного акта, який би комплексно регулював діяльність АТ.

Правовий статус акціонерних товариств охоплює питання, пов\'язані з їхнім створенням, взаємовідносинами між засновниками, функціонуванням та компетенцією органів управління, правами акціонерів щодо управління справами АТ та правами на одержання дивідендів, правами власності на акції, емісією акцій та їхнім обігом на фондовому ринку. На даний час Кабінетом Міністрів України розроблено проект Закону \"Про акціонерні товариства\". В проекті враховано більшість проблемних питань діяльності АТ. Звичайно, Закон \"Про господарські товариства\" ще значно відстає від потреб детального врегулювання статусу АТ, проте проект Закону попри гостру необхідність в його прийнятті, так і залишається проектом.

Дослідженню окремих питань діяльності АТ присвячені наукові розробки вчених-цивілістів: Кашаніної Т.В. \"Хозяйственные товарищества и общества: правовое регулирование внутрифирменной деятельности\"; Спасібо-Фатєєвої І.В. \"Акционерные общества: корпоративные правоотношения\"; питання власності АТ та права власності акціонерів досліджувалися у колективних працях: під ред. Шевченко Я.М. \"Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності\", під ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. \"Право власності в Україні\". Не втрачають своєї актуальності і наукові дослідження класиків цивілістичної науки: Агарпова М.М. \"Учение о ценных бумагах\", Шершеневича Г.Ф. \"Учебник торгового права\" та інші.

У пропонованій статті досліджуються проблеми, пов\'язані з обігом акцій закритих акціонерних товариств, правом АТ на викуп власних акцій та необхідність захисту інтересів акціонерів, зокрема тих, які володіють дрібними пакетами акцій, обгрунтовується необхідність законодавчого закріплення прав на управління справами АТ власників привілейованих акцій з окремих питань діяльності АТ, які істотно впливають на статус таких акціонерів.

Акціонерні товариства – одна з організаційно-правових форм юридичних осіб. Їхній правовий статус визначається передусім Законом України \"Про господарські товариства\" [1], Законом України \"Про цінні папери та фондову біржу\" [2], численними підзаконними нормативними актами, які регулюють окремі питання створення та діяльності АТ (наприклад, збільшення чи зменшення розміру статутного фонду, скликання та проведення загальних зборів, реєстрації права власності на акції тощо).

Згідно із ст.24 Закону \"Про господарські товариства\", акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов\'язаннями тільки майном товариства.

Закон \"Про акціонерні товариства\" ФРН акціонерними визнає товариства, які наділені власною правосуб\'єктністю. За зобов\'язаннями товариства перед кредиторами відповідає лише майно товариства. Акціонерне товариство має розбитий на акції основний капітал. Закон \"Про торгові товариства\" Франції визначає акціонерне товариство як товариство, капітал якого розбитий на акції і яке засновується учасниками, що відповідають за збитки в межах їхніх вкладів. Кількість учасників не може бути менше ніж сім осіб.

За законодавством Росії (закон \"Про акціонерні товариства\"), Польщі (Kodex spylek hund\'lowuh) акціонерне товариство може бути створене однією особою або складатися з однієї особи у випадку придбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Акціонерні товариства в Україні, як і в інших колишніх союзних республіках створювалися у специфічний спосіб – на базі державного майна (уже сформованого, існуючого). Тому чинне законодавство певною мірою відображає специфіку правового статусу АТ, створених у процесі приватизації державного майна, тоді як світовій практиці відомий протилежний спосіб утворення АТ – шляхом ініціативи знизу. Підписка на акції – це спосіб залучення капіталу.

Аналізуючи особливості правового статусу акціонерних товариств слід виходити з таких базових принципів:

  1. акціонерне товариство є самостійним суб\'єктом правовідносин – юридичною особою;

  2. акціонерне товариство несе перед кредиторами виключно майнову відповідальність у межах належного йому майна;

  3. для АТ характерним є статутний капітал, поділений на частки, що іменуються акціями.

У світовій практиці і згідно з чинним законодавством України відомі два способи утворення акціонерних товариств: 1) шляхом публічної підписки на акції (відкриті АТ); 2) шляхом розповсюдження акцій серед засновників або серед наперед визначеного кола осіб без елемента публічності (акціонерні товариства закритого типу). Фактично лише за ознакою публічності в розміщенні акцій відкриті АТ відрізняються від ЗАТ. Статус ВАТ чи ЗАТ у рамках єдиної організаційно-правової форми – акціонерне товариство – визначає специфіку реалізації акціонерами своїх прав. Власне правовий статус акціонерних товариств визначається не стільки актами законодавства, скільки положеннями статутів окремих АТ. Статут є єдиним установчим документом АТ. Установчий договір відіграє лише допоміжну функцію, оскільки регулює взаємовідносини між засновниками на стадії утворення АТ. Тому багато питань діяльності АТ мають бути врегульовані саме у статуті. Статут – локальний нормативний акт, який приймається в порядку законодавчо визначеної процедури.