ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Участь присяжних засідателів у судовому процесі за судовими статутами 1864 року

Після відповідей на запитання старшина їх перевіряв і за умови відсутності суперечностей затверджував своїм підписом. Після цього засідателі повернуталися до зали суду, де старшина вголос зачитував запитання суду та відповіді присяжних. Запитальний лист передавали голові суду, який на ньому також ставив свій підпис. Все це мало відбуватися в присутності підсудного [4, с.272].

Вироки, винесені за участю присяжних засідателів, були остаточними. Статутом регламентувалися також структура і зміст протоколів судових засідань. В них мало бути обов\'язково відзначено склад присутності присяжних засідателів, коли справа розглядалася за їхньою участю. У протоколах з таких справ не відображалися покази і пояснення, що відносилися не до порядку провадження, а до самої суті справи [4, с.274].

Окрім того, Статутом кримінального судочинства регламентувалися умови, за яких присяжні звільнялися від засідання, а також їхня відповідальність. Засідатель звільнявся судом від засідання, якщо мав на це законні підстави або ж мав певну причетність до підсудного чи потерпілого, яка була регламентованою. Передбачалося, що як і суддя, присяжний засідатель може бути відхиленим учасниками справи в таких випадках: 1) коли присяжний (суддя), його дружина, рідні по прямій лінії без обмежень, а в бокових – рідні перших чотирьох і свояки перших трьох ступеней, або усиновлений суддею беруть участь у справі; 2) коли присяжний (суддя) був у справі судовим слідчим, прокурором або довіреною особою однієї із сторін, або ж свідком у справі; 3) коли присяжний (суддя) був опікуном одного із учасників у справі осіб, або коли ж один із них управляє справами іншого; 4) коли присяжний (суддя) або його дружина перебували за законом ближніми спадкоємцями одного із учасників у справі осіб, або ж мали з одним із них позов [4, с.257].

Законними причинами неявки присяжних засідателів, окрім хвороби, були: 1) відрядження або особливе доручення по службі; 2) невчасне отримання повістки про виклик до суду (пізніше ніж за тиждень до відкриття засідання); 3) раптові випадки, що сталися у господарстві, торгівлі чи промисловості, коли відсутність господаря могла привести до неминучого розорення. Безпричинна неявка присяжного засідателя до суду каралася: за перший раз – стягненням від десяти до ста рублів; за другий раз – стягненням від двадцяти до двухсот рублів; за третій раз, окрім стягнення в обсязі від тридцяти до трьохсот рублів, у судовому порядку присяжний позбавлявся права брати участь у виборах і обиратися на посади, що вимагали громадської довіри [4, с.261].

На підставі викладеного доходимо таких висносків: 1) Статут кримінального судочинства достатньо детально регламентував правила провадження справ у судах за участю присяжних засідателів; 2) у перших дев\'яти главах четвертого розділу цього Статуту, який мав назву \"Про провадження в окружних судах\", було врегламентовано їхня участь стосовно кожного окремого етапу судового процесу – підготовчого, судового слідства, судових дебатів, постановлення та оголошення вироку; 3) регламентування процесу формування комплекту присяжних засідателів, які безпосередньо були учасниками судового процесу, унеможливлювало суб\'єктивний вплив на штат засідателів; 4) система регламентованих правил щодо провадження справ за участю присяжних засідателів була максимально скерованою на об\'єктивний їх розгля; 5) провадження справ за участю присяжних засідателів вимагало як від прокурора, так і захисника вміння у зрозумілій формі довести до засідателів зміст та аргументованість своїх обґрунтувань; 6) голова суду мав виконувати низку додаткових функцій щодо формування комплекту присяжних, приведення їх до присяги, роз\'яснень та нагляду за дотриманням ними правил поведінки, що вимагало від нього додаткових знань та вмінь; 7) структура Статуту, на наш погляд, хибувала розпорошеністю статей, що регламентували правила провадження справ за участю присяжних засідателів.

Виконане дослідження, як видається, є важливою підставою розроблення правил участі присяжних засідателів у судовому процесі для сучасної Української держави. Перспективними вбачаються подальші дослідження змін правил участі присяжних засідателів у судовому процесі та їх причин, які були характерними для України наприкінці ХVІІ – початку ХІХ століть.

Література

  1. Про судоустрій України: Закон України. – К.: Юрінком Інтер, 2002 – 64с.

  2. Афанасьев А.К. Суд присяжных в России (организация, состав и деятельность в 1866-1885 годах.): Автореф. дис... канд. ист. наук. – М.: Моск. госуниверситет, 1979. – 22с.

  3. Щербина П.Ф. Судовая реформа 1864 года на Правобережной Украине. – Львов: Вища школа, 1974. – 190с.

  4. Полное собрание законов Российской империи.: Собрание второе. –Санктпетербург: Типографии ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии. – 1867. – Т. ХХХІХ.