ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

При ратушах згадуються возні, обов\'язки яких так визначені в \"Правах\": \"Должность его имеется посилки от магистрата с позовними приказами по делам челабитческим, отправлять для поставки в суд ответчиков, либо свидетелей и прочих по какому делу потребних людей, також для вручения или отдачи во владение определяемых кому по приговору судовому и пожитков,для осмотрения с приданнымы от магистрата к нему веры годными людьми побоев, ран, шкод, разорений и описанию оних кому б то от кого приключитись могло, и для протчих разных потреб и случаев, что же он, возный, по таким своим посилкам поручениям управит\" [5, с.452].

Господарством ратуші відали так звані господарі ратуші. Нерідко в списках служителів показані \"господар ратушний с женою\". В Ніжинському полку у Борзенській сотні показаний \"господар ратуши с женой\" з оплатою 8 крб. і харчами, в Батуринській – з оплатою 2 крб. на рік. Господарі ратуші були в Конотопській та інших сотнях полку [2, с.296].

Функції ключників, очевидно, були тотожні функціям господарів – вони також відали господарством ратуші. Ключник згадується серед ратушних служителів Кролевецької сотні Ніжинського полку. В Гадяцькій ратуші в числі служителів \"з посполитой руки\" (тобто тих, хто одержував плату за рахунок зборів з міщан) названий \"ключник один з женою\" з с. Сергіївки, якому, крім того, хліб \"давано с потреби\" з \"млинов ратушних\" і з \"кошикового\" [2, с.297].

Служителями для доручень були й послушники. Вони часто згадуються в списках полкових, сотенних і міських служителів. Серед служителів Гадяцької ратуші названо два послушники, які одержували по 5 крб. і хліб з замкових сіл (Плішивця, Будища, Капустинців) [2, с.297].

В числі ратушних служителів Стародубського полку названий дзегармистр (від слова\"дзыглер\" годинник з боєм), який одержував на рік 6 крб. грішми, кожух, 4 четверики жита, 2 четверики круп, сіль, сало, чоботи [2, с.298].

При багатьох ратушах у списках названі поштові служителі. При Ніжинській ратуші був \"для управление пошты и протчих подвод 1 человек\", якому платили грошового утримання 8 крб., а також 10 алтинів на чоботи, і два візники, що одержували з сіл ратушних по 8 крб., хліб і сало. При Стародубській ратуші вказано два поштарі, яким видавали по 8 крб. річної платні, кожухи, дві пари чобіт і свиту.

Були в полкових містах і кати. В тогочасних джерелах вони називалися по-різному – \"кат\", \"мистр\", \"профос\". Кати згадуються майже в усіх відомих нам \"Ведениях\". Вони одержували певну грошову, а інколи й натуральну плату. В Гадяцькому полку полковому кату платили з кожного козацького і селянського двору по копійці і по хлібині. В Миргородському полку \"профос полковий\" одержував від козака і селянина по 1 коп., по хлібині й сіль.

Крім річної плати, кат одержував іноді і певну відрядну оплату \"за мучение зжением... за урезание ушей или носа, и за смертную екзекуцію по п\'ятдесят копеек по древнему обекновению\" [2, с.298].

В джерелах згадуються такі служителі як сторожі. Функції сторожів були дуже різноманітні. Про це свідчать різні назви сторожів, що вказує на наявність між ними певного поділу праці. У списках полкових, сотенних і міських служителів згадуються такі категорії сторожів: просто сторожі (без вказівки на спеціальність сторожі ратушні, сторожі польові, сторожі баштові, сторожі брамні, сторожі пляцові, сторожі \"туремные\" (або сторожі \"над колодниками й \"сторожа артилерийские\".

У більшості полків була стала система оплати сторожів, хоч у кожному полку вона мала певні відмінності. У Ніжинському, як видно з вищезгаданої \"супліки сторожов нежинских\" наказному гетьманові П. Полуботку, існувала до 1716 р. певна система оплати: \" За всех прежде бывших полковников\" була \"устава виразна учиненная платежная, в полку Нежинском... од дому от казаков по шагу, а з посполиитых людей по четверику пашне и по копейце, з подсуседков зась козацьких и мужицьких по шагу, якая устава тривала до тисяча семсот шестнадцатого году\". Пізніше у зв\'язку з неврожаєм гетьман Скоропадський наказав брати на сторожів з посполитих по півчетверика, а з козаків, як і раніше, по шагу \"рокового датку\". В інших полках, як видно з джерел, різні категорії сторожів оплачувалися по-різному [2, с.300-301].

Кожне місто мало свої особливості в складі урядовців і служителів. Нерідко в окремих містах показані служителі, які не згадуються в інших. Перелік міських урядовців, наведений у першому артикулі другого параграфу ХХVI розділу \"Прав\", значно коротший: \"При том же магистрате и ратушах подлежит быть и иным урядникам, а именно: писару, до межових дел, комиссару или межовику, городничему, возному одному или двом, чрез которых возник всяку с позовними и другими писмами посилки и протчие поручаемые им дела оправляються\" [5, с.457]. В \"Правах\" є цінна для нас вказівка, що в кожному місті був свій, що ввійшов у звичай склад урядовців. Про це яскраво свідчить другий пункт четвертого артикулу ХХVI розділу: \" Магистратовые урядники, коликим числом их в которых городах за обычай бывает, должны...\" и т.д. [5, с.456].

Таким чином, структура міського управління і склад службовців були неоднаковими в різних містах. Як правило, до складу виконавчих органів магістратських міст входили війт і чотири-шість бурмистерів. Склад службовців був дуже різноманітним, важко назвати два міста, де б він був однаковим.

Урядовці офіційно вважалися виборними, в дійсності ж ці посади займали представники міської верхівки. Вибори майже завжди були номінальними і лише прикривали фактичне призначення. Основна тенденція, що стала після 1709 р. в становищі України, виявилася в тому, що в справі призначення міських урядовців стає все сильнішим втручання царської влади. Це особливо стосується заміщення посади війта у великих містах. Полкова і сотенна старшина втручалася й в міський бюджет. Значно обмежувалися судові права магістратів і ратуші.

Дальшим кроком на шляху обмеження автономії Гетьманщини і прав міських громад було введення в кінці досліджуваного періоду російських комендантів, які контролювали як старшинську адміністрацію так і міське самоврядування.

Література

  1. Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні. Лівобережжя 1 //Пам\'ятки України, 1990, №2.

  2. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIIІ ст.. Вид-во АН УРСР, К., 1959

  3. Центтральний державний архів давніх актів (ЦДАДА). Збірники Археографічної комісії, №387-393.

  4. Шафонский А. Черниговского намесничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малыя России, из частей коей оное намесничество составлено. К., 1851.

  5. Права за якими судить малоросійський народ. 1743. К., 1997.