ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

Оплата війтів у ратушах сотенних містечок була значно нижчою. Наприклад, у сотнях Прилуцького полку війт одержував на рік: в Монастирській тільки нові чоботи, в Ічнянській – \"скатне\" від продажу куфи горілки по 4 коп. і під час ярмарку – \"квиткове\" по 2 коп. (останнє разом з бурмистером), у Красноколядинській – \"квиткове\" по 2 коп. під час ярмарок (яких на рік бувало дві); у Варвинській – \"скатные\" по 4 коп. від продажу горілки і під час ярмарку \"квиткове\" по 2 коп., а також кожух і чоботи з посполитих людей. В Іваницькій війт служив \"за вольность\" і одержував з козака і посполитого по 2 коп. тощо [2, с.290].

Бурмистер після війта вважався другою особою в міському самоврядуванні. Вони були незмінними членами судових засідань. Часто бурмистерів посилали для проведення попереднього розслідування – для складання так званої інквізиції. В літературних джерелах відзначені окремі випадки, коли бурмистер доставляв обвинуваченого до ратуші. Оплата бурмистерів у різних містах була різною. Бурмистери (два) в прилуцькій ратуші \"в ярмарок\" брали од местца по две копейки\". В м.Ніжині \"бурмістр рочный c сел ратушних посполитих людей от робочего своего товару давали по 4 алтина и по четверику пашни – всего выходило на 40 рублей\". Оплата бурмистрів у ратушах сотенних містечок була значно нижчою. В Прилуцькому полку у Монастирській сотні бурмистер одержував на рік нові чоботи, по четверику борошна на Паску й Різдво, в Іваницькій-чоботи, у Варвинській – чоботи, рукавиці, шапку й піввосьмочка різного борошна\" [2, с.291].

Отамани городові зустрічаються в списках як міської, так і сотенної адміністрації. В джерелах немає даних про те, чи була посада городового отамана виборною хоч би й формально. Городовий отаман вважався однією з перших осіб у сотенній адміністрації. Нерідко він заміщав сотника, виконуючи обов\'язки наказного сотника; інколи городовим отаманам доручалось наказне полковництво [2, с.291]. Цим, очевидно, можна пояснити той факт, що в списку міської старшини Прилук городовий отаман поставлений перед війтом і бурмистерами.

Разом з сотником та іншими чинами сотенної старшини городовий отаман підписував повідомлення, прохання тощо. Городовий отаман часто, якщо не постійно брав участь у судових засіданнях і розлідуваннях, які проводилися на місці. У кожному місті був один городовий отаман. Єдиним винятком, який не можна пояснити, була наявність у Переяславі в 1722 р. двох городових отаманів [2, с.292-293]. У джерелах згадуються також наказні городові отамани. Однією з безпосередніх функцій городового отамана був нагляд за порядком у місті. В нічний час городовий отаман разом з \"осавульчиками ратушними\" й \"пляцовими сторожами\" обходили місто, стежачи, щоб на вулицях не було \"галасу\", щоб свічі не горіли по ночах та ін. [2, с.291-292].

Міський писар відав діловодством ратуші. Через обширність цієї роботи писарі мали цілий штат помічників – підписків. Про діловодство в магістратах і ратушах деякі відомості подають \"Права\". Тут велися протоколи вхідних і вихідних паперів, книга декретів, рішень і думок по різних чолобитних, книга протестів, книга царських грамот, привілеїв, купчих записів, так звані чорні книги та ін. [5, с.453].

Все діловодство концентрувалось у міському управлінні, а \"не по приватним домам\". Кількість канцелярських служителів були досить значною. Проте загальних норм і тут не існувало, і кожне міське управління мало свої особливості. Це відзначено і в \"Правах\", де вказано, що кількість служителів у різних містах залежить від \"давнемо обыкновения\" [5, с.452].

Оплата писарів у різних містах теж була неоднаковою. Про неї можуть мати уявлення дані по окремих сотнях, запозичені з джерел, проаналізованих В.А. Дядиченком з докладних списків міської старшини і служителів 20-х років XVII ст.. Ратушні писарі одержували в Стародубському полку в Погарській сотні (два писарі) по 9 крб. і продукти, Мглинській \"в рок житом по 20 осмачок мглинской меры\", Бакланській – 2 крб. грішми, хліб і продукти; в Ніжинському полку у Батуринській сотні – 8 крб., Конотопській – 3 крб., 20 алтинів, Борзенській – 3 крб. і \"роковщины с дымов козаков и посполитых по 1 шагу\"; у Гадяцькому полку в Комишанській сотні – \"зо всякого дыма мужицкого зо всей сотни по 1 копейке [2, с.292].

Подібним був принцип оплати і в сотнях інших полків. Оплата писарів у ратушах полкових міст була вищою. Так, писар Прилуцької ратуші одержував на рік 14 крб. грішми і \"борошно розного осмачок, числячи в кожную осмачку кгарцов 80\" [2, с.282-290]. Підписки в штатах ратушних управлінь часто згадуються поряд з писарями. Щодо цього показові дані по Стародубському полку. В полковій Стародубській сотні двом ратушним підпискам платили на рік по 6 крб. і одному – 3. Крім того, підписки одержували значну кількість продуктів: по 4 чверті круп, по чверті конопляного сім\'я, по 2 пуди солі, 2 пуди сала. Ратушні підписки з оплатою 6 крб. грішми і хлібом згадуються також у Новгородській і Кролевецькій сотнях Ніжинського полку та інших ратушних сотенних містечках [2, с.283].

Функції городничого, що посідав видне місце серед городових служителів, не збігалися з функціями війта, як це може здатися з першого погляду. Тому навіть у невеликих містах (Новгород-Сіверському, Мглиці та ін.) поряд з війтом згадуються городничі. За своїм становищем він входив до категорії служителів, а не урядовців і тому показувався у списках звичайно серед служителів.

Повноваження городничого не можна визначити точно через відсутність виразних даних у джерелах.

Очевидно, він здійснював загальний нагляд за порядком у місті, тобто здійснював подібні функції до пізніших поліцместерів, а також нагляд за ув\'язненими в міських тюрмах.

Городничі були і серед служителів ратуш сотенних міст. Характерні щодо цього дані по Миргородському полку, в якому показано 15 сотенних писарів, 15 сотенних хорунжих і 15 городничих, для яких визначений і загальний принцип оплати на рік: \" з посполитих и козаков по 1 коп.\" [2, с.284].

При ратушах були молодші служителі-осавульчики. Вони виконували різні доручення: викликали до ратуші потрібних осіб, доставляли різні документи з одної ратуші до іншої, крім того, осавульчики повинні були допомагати городовому отаману наглядати за порядком у місті – затримувати підозрілих, стежити за пожежною безпекою.

Згадувані в деяких сотнях \"соцькі\" також були служителями для доручень. У Прилуцькій ратуші \"соцький\" одержував \"з посполитих людей, до ратуши Прилуцкой прислужающих от пашущих хлеб по кварте пшона, по хлебу и по осмаку грошми, хто не пашет – по осмаку в год\" Очевидно, таку ж роль служителя для доручень відігравав і \"сотничок ратушний\" в Погарській сотні Стародубського полку.

Як і всі молодші служителі, осавульчики одержували плату грошову, натуральну або змішану грошову і натуральну.