ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

До сфери діяльності міської влади входив також нагяд за санітарним станом міста. Всяке падло і бруд повинні були виводитися за міську межу. Сурово заборонявся забій хворої худоби і продаж недоброякісного м\'яса [5, с.458].

Міський суд продовжував існувати і в першій половині ХVIII ст.., але він розглядав виключно незначні, головним чином – майнові справи, а всі важливіші справи вирішував полковий суд. Про склад і порядок діяльності міського суду, говориться в \"Правах\" (розділ ХХVI, артикул другий пункт перший \"О суде магистратовом или градском\"). До складу суду входили війт, бурмистери, райці і лавники. Присутність на суді всіх урядовців була необов\'язковою, але при розгляді справ мало бути не менше п\'ятьох урядовців у магістерському суді і не менше трьох – у ратушному.

Суд мав засідати щодня, крім святкових днів, і розглядати чолобитні, а також карні справи. По карних справах вирок виконувався лише після затвердження вищестоячою судовою інстанцією, в даному разі полковою владою. В \"Правах\" відзначено, що \"оногож магистрата персони во вся дни собираясь в ратуш, 7 часу по полуночи до 1 часа полуденного быть должни\" [5, с.457].

На практиці діяльність міських – магістратських і ратушних – судів сама по собі була незначною. Розгляд карних справ їм доручався дуже рідко, як виняток. У таких випадках завжди засідав полковий суд, в якому брали участь міські урядовці, або судове засідання в ратушному суді очолював сотник. Міський уряд розглядав виключно справи громади, насамперед майнові, та й то при розгляді справ старшини або впливових осіб засідання очолювали представники полкової влади. Характерно, що на засіданнях суду, як правило, був присутній представник сотенної адміністрації.

Характер справ громади, що розглядалися міським урядом, видно з аналізу \"Книги майской ратуши Пирятинського\", \"Актовой книги Стародубського городового уряда 1693 года\", \"Староженки. Фамильного Архива\", т.IV, проведеного В.А. Дядиченком [2, с.236]. Найчастіше реєструвалися купчі, які оформляли купівлю-продаж земельних володінь – орних земель, лісів, сінокосів тощо, а також різного нерухомого і рухомого майна. Трапляються мінові записи на обмін млинами, лісами, сінокосами, садами та ін.

До міських книг вносились різні договори, наприклад, договори на спорудження й утримання гребель та млинів, рішення генерального суду, що стосувалися справ міста і його мешканців, мирові записи, записи на пожертвування, різні свідчення, результати проведених розслідувань тощо.

В актових книгах зустрічаються численні дарчі записи на різне рухоме і нерухоме майно, так звані поступливі записи, а також документи на тимчасове користування певним майном. Міський суд відновлював втрачені документи, вносячи повторно до актових книг їх зміст по уцілілих копіях або на основі свідчень [2, с.287].

Важливою галуззю діяльності магістрату та ратуші був нагляд за торгівлею, зокрема контроль за цінами, які мали бути \"пропорцияльными\" і \" не излишние\". Винні у порушенні цього правила в перші три рази піддавалися покаранням, а в дальшому зовсім позбавлялись права торгівлі. До обов\'язків міської влади входило і складання, \" смотря по урожаю и времени\", \"правдивых\" цін. З цим тісно зв\'язаний здійснюваний міською владою нагляд за мірами, якими міряли хліб і зерно, терезами на яких важилися товари, за ліктями, що мірявся крам [2, с.287].

На міську владу покладався нагляд за додержанням порядку в місті. Заборонялися кулачні бої, вечорниці, \"п\'янственные шумы\", \"купальные огни\" тощо. Через городничих і сторожів міська влада повинна була виловлювати \"бродяг\" та жебраків і тих, хто не мав письмових документів, брати \"на караул\", тобто ув\'язнювати.

Під наглядом міської влади були також шинки. Міська влада здійснювала загальний контроль над цехами, зокрема за правильністю проведення в майстри і за якістю продукції. На обов\'язку одного з міських урядовців лежало стягнення зборів з міських маєтностей і запис прибутків від них в окремі \"шнуровые книги за печатью ратушной\".

Важливе місце в діяльності міської влади займала пожежна охорона. Це пояснюється умовами того часу. Надзвичайна тіснота і скупченість міських будівель, майже виключно дерев\'яних, і поряд з цим незначна ефективність вживаних тоді протипожежних заходів перетворювали пожежі в найтяжчі лиха.

Для запобігання пожежі вживався ряд заходів. Міська влада повинна була мати списки всіх міських будівель. На кожні десять дворів призначався десятник, а на кожну сотню – сотник. До обов\'язків десятників і сотників входило складання реєстрів протипожежного майна, що збереглося в кожному дворі (відра, сокири, лопати та ін,) На кожний двір визначалась певна кількість возів і бочок для підвезення води. На тих, хто ухилявся від участі в боротьбі з пожежами, накладався штраф. Десятники і сотники мали наглядати за протипожежним станом окремих дворів (за трусінням сажі в димарях, справністю димоходів тощо) і штрафувати винних у порушенні протипожежних правил.

При ратушах був більш солідний протипожежний інвентар: круки, драбини, щити з лубів, жердини з віхами та ін, за появою пожежі повинна була стежити пляцева сторожа. Пожежна тривога подавалася дзвонами і барабанним боєм [5, с.460].

Все вищесказане характеризує коло обов\'язків міських органів самоврядування так, як його відображають тогочасні правові збірки, гетьманські універсали, актові матеріали тощо.

З архівних і літературних джерел можна визначити повноваження окремих урядовців і служителів міських громад, а також порядок їх оплати.

Війт, крім загального управління містом, виконував і судові функції. За діючими в Україні нормами магдебурзького права війт був суддею в карних справах. В магістратських містах він судив при участі засідателів-лавників, яких як правило, було шість. Лавники поділялися на \"старшую\" і \"молодую\" лаву, під якими, очевидно, треба розуміти обраних раніше і обраних нещодавно. Проте, як вже зазначалось, самостійних засідань міського управління в карних справах майже не було. Розгляд цих справ становив прерогативу полкового суду, до складу якого завжди входили війт та інші урядовці. Тому війти постійно згадуються як учасники судових засідань [2, с.289].

Війти одержували в користування рангові землі. У відомостях про старшину 20-х років XVII ст.. згадуються рангові володіння міських урядовців. Так, війт м.Ніжина мав у володінні рангове село Плоське [2, с.289].

Проте це не було загальним правилом, і в ряді випадків війти одержували грошову плату, яка доходила до 500 золотих на рік і видавалася з міських прибутків. Крім того, на користь війтів йшла частина торговельних зборів, святкові подарунки (\"ральці\") від магістратів, цехів, міського населення. Поряд з цим населення міста нерідко виконувало на війта такі роботи, як обробіток городів, перевезення сіна, заготівля дров та ін. [2, с.290].