ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

Реферат на тему:

Територіальні громади міст гетьманщини та їх виконавчий апарат

Гетьманщина – Українська козацька держава, яка сформувалася після національно-визвольної війни українського народу, \"це всі ті українські землі, що підпорядковуються гетьманській адміністрації – як соборній, так і право – чи лівобережній, з 1648 по 1782 роки [1, с.11].

Міста і містечка Гетьманщини відіграли значну роль у формуванні національної території України. Являючись центрами сотень, полків, волостей, повітів, округів, намісництв тощо, вони як правило виконували не лише адміністративні, а й економічні та оборонні функції. Крім того, ці населені пункти ставали своєрідними акумуляторами сільського населення. Саме через них найчастіше проходили головні шляхи народних міграцій.

Ця стаття є продовженням дослідження генези територіальної громади в Україні. Метою якої є визначити тенденції, національні традиції та використання їх у правотворчій і організаційно-правовій діяльності органів місцевого самоврядування. В правовому аспекті ця тема майже не досліджена.

Джерела, що містять відомості про міста і міське самоврядування цього періоду дуже різноманітні. Збереглося, насамперед, багато розрізнених згадок в уцілілих архівних справах. Особливо важливі відомості є у \"Веденнях о полковой, сотенной и городовий старшине\" [2, с.220].

Хоч вони складені у 20-х роках ХVІІІ ст.., в них нерідко застерігається, що так було й за \"прежде бывших гетьманов\", \"здавна\" та ін. Очевидно, подібні штати старшини і службовців існували і в попередні роки.

Цінні відомості узагальненого характеру подаються у \"Правах за якими судиться малоросійський народ\", які, як відомо, узагальнювали вже існуючу практику управління і самоврядування в Гетьманщині, а також у праці О. Шафонського \"Черниговского наместничества топографическое описание\". Цінними є матеріали ревізії 1723 р. Списки про соціальний склад населення міст Лівобережної України збереглися по двох містах – Києву і Стародубу [3].

В компутах населення міст поділено на кілька груп за заможністю. Незважаючи на своєрідність такого поділу, він все ж дає уявлення про диференціацію міської громади у 20-х роках ХVІІІ ст..

У Києві, за компутами, налічувалося 1469 чол. міського населення, з них: до багатої верхівки належало 119 чол., близькими до неї були категорії \"средных, гендлями бавлячихся\" – 262 чол, а також вдів можніх\" – 37 чол.; отже до більш-менш заможної частини міського населення можна було віднести 28,5% жителів. Переважну більшість населення – 71,5% становили \"мезерные, тилко хати меют\" – 925 чол. І \"вдови мезерные\" – 126.

Подібна соціально-економічна диференціація мала місце в Стародубі.. З 987 міських жителів було: \"майстратових\", (тобто тих, що посідали уряд в магістраті) –19, \"мещан можнейших гендлийовых 65\", \"мещан корунтовных\" – 64, \"мещан генлийовых середних\" – 73. Ці групи складали багату й середню за заможністю частину міського населення. Переважну більшість (близько 2/3) становили мещане тягли\" – 143 і \"мещане пашены и убогие\" – 623 [2, с.282-283].

Міста Гетьманщини поділялися на дві основні групи – магістратські і ратушні. Магістратські міста користувалися магдебурзьким правом. Так, магдебурзьким правом користувалися: Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Новгород-Сіверський, Почар, Почей, Глухів, Мена, Короп, Кролевець, Остер, Козелець, Березне, Полтава, Гадяч, пізніше Батурин [2, с.280].

Ці міста одержали магдебурзьке право в різні роки. Час від часу права і привілеї міст підтверджувалися – при вступі на престол нового царя, при зміні гетьмана, при втраті оригіналу грамоти та ін.

Міські громади магістерських і ратушних міст формували свій уряд, що складався з урядовців і служителів. Урядовців обирали і вони становили правлячу верхівку міського самоврядування. До них належали – війт, бурмістри, райці, лавники, а також й городові отамани.

На чолі магістрату і ратуші стояв війт. В управлінні міськими справами йому допомагали бурмистри і райці, які заміщали війта в час його відсутності. Посада війта була виборною. Обраний в місті війт затверджувався гетьманом, а війт Києва – самим царем [4, с.87]. Війт, бурмистери, писар, лавники й райці були найбагатшою частиною міського населення. В архівних джерелах є дуже характерні клопотання гетьмана І. Мазепи до царського уряду за \"первых багатых купцов\", які просили дозволу повести свої товари до Архангельська. Це клопотання було складено в 1710 р. на підставі листа Стародубського полковника, де останній перелічує найбагатших купців Стародуба – війта С. Яковича (Ширая), бурмистера Є. Середу, райця П. Григоровича, магістерського писаря Ф. Дорофеєва [3, с.977].

Посада війта існувала як у магістратських, так і в ратушних містах Лівобережної України. Щодо складу урядовців і служителів, то він був різним у кожному місті. Кількість бурмистерів неоднакова – найчастіше один або два. В судових справах при переліку складу суду звичайно згадуються один війт і кілька бурмистерів. У \"Правах\" є норми, що вказують на те, що в ратушних містах мало бути три бурмистери, які заміщали райців і лавників. Незмінно в складі міського управління називається писар магістерський або ратушний. Райці й лавники були тільки у магістратських містах. Важче визначити становище городових отаманів. Часто вони входили до складу міської старшини, іноді – сотенної. За своїм становищем передові отамани стали між старшинською і міською адміністрацією.

Формально міські урядовці обиралися. Магдебурзьке право закріплювало вільне обрання на ці посади війта, бурмистерів, райців та лавників: \"Оные члены избиратись должны из мещан знатных, постоянных, совестных, розсудных, доброправных и где могут быть ученых, законорожденных, в правах искусных, не молодших от двадцяти пяти, а не старейших от семидесяти лет, не излишне богатых, котории общество утескать обикли, и не весьма скудных, котории ради скудности служить поче, а не судить способни, но средних и нелакомих, ни лихваров, не прелюбодеев, не иноверных и не иностранных, но тубилцов со всем достойных, и не вчем не падозрительных....\" [5, с.452].

Про порядок виборів \"Права\" дають дуже короткі вказівки. Обрання мало проводитися в \"обыкновенное время\" на зборах всієї міської громади усіх міщан, а також \"цехових людей\" і \"всего посполства волними их голосами\" [5, с.453].

Архівні джерела, що збереглися, а також \"Права\" дозволяють порівняно точно визначити коло діяльності міського самоврядування. Як закріплено в \"Правах\", міські урядовці повинні \"ежедневно схадясь в ратуш, иметь совет и старательство о всяком добром состоянии градском\". На міську владу покладалось насамперед проведення суду і цим \"ссоры-распри и драки, которые к немалим народ приводять озлоблениям, усмирять\"; стежити за справністю мостів на головних вулицях і при в\'їзді до міста й виїзді з нього. Лагодити мости повинні були \" всякого звання так духовного, якщо и воинского того города жителми и уездними местечками, селами и деревнями\" [5, с.450]. На всіх інших вулицях за станом мостів мали наглядати власники дворів, розташованих біля них. Багаті міщани зобов\'язувались забезпечувати будівельні матеріали для ремонту мостів, а бідні \"своїми трудами... такое строение отправлять\" [5, с.458].