ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Європейський вибір та місцеве самоврядування України: step by step

Отже, розпочинати реальну боротьбу за права людини необхідно на місцях – у селах, селищах, містах. Такий висновок підтверджують і проведені соціологічні опитування. За захистом порушених прав люди традиційно найчастіше звертаються до органів місцевої влади, хоча й переконані в неефективності їхнього захисту. З судженням про Україну як державу реальних прав громадян погоджуються 3.1% опитаних, цілком не згідними з такою відповіддю становить 42.9% опитаних [13, с.34-51].

У контексті вищевикладеного роль парламенту в конституційно-правовому механізмі забезпечення європейської консервативної субмоделі місцевого самоврядування суттєво змінюється.

У процесі законотворення в галузі місцевого самоврядування парламент повинен звернути особливу увагу на необхідність зміни акцентів. Якщо у разі традиційної моделі місцевого самоврядування він законодавчо виражав інтереси бюрократичної номенклатури, то в умовах переходу до європейської консервативної субмоделі основним об\'єктом його уваги повинні стати права і свободи громадян у сфері місцевого самоврядування.

Це означає, що, наприклад, зміни повинні торкатись не лише відносин органів місцевого самоврядування між собою, а відносин самих громадян і цих органів. Загалом, законодавство про місцеве самоврядування має стати найперше інструментом захисту прав і свобод громадян у сфері самоврядування.

Відповідно і парламентський контроль у сфері місцевого самоврядування має бути переорієнтований з контролю взаємовідносин органів самоврядування на відносини громадян з системою місцевого самоврядування. Поки що ця практика не набула якихось значніших масштабів. Про це свідчить, зокрема, й діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [14].

Досі у парламенті переважає ставлення до Хартії як до документа, який встановлює факультативні обов\'язки, тобто, виконання яких ніби то залежить тільки від волі та розсуду парламентаріїв. Так, український парламент реалізував положення Хартії в низці законів: про місцеві вибори, про службу в органах місцевого самоврядування, про органи самоорганізації населення. Проте з частиною законопроектів з питань місцевого самоврядування він зволікає, наприклад із законом про комунальну власність.

Проблема відповідності різних нормативно-правових актів Хартії є однією з головних у законодавстві про місцеве самоврядування. Сьогодні відомо близько 500 законів та понад 3000 підзаконних нормативних актів, у яких згадуються органи місцевого самоврядування чи територіальна громада [15, с.25]. Всі ці акти повинні відповідати Хартії, оскільки в Україні діє принцип пріорітету норм міжнародного права (ст.8 Конституції України). Але скільки їх реально відповідає Хартії?

Вирішення цієї проблеми потребує, щоб органи законодавчої і виконавчої влади, які займаються правотворчістю, офіційно через положення про відповідні структури цих органів розглядали Хартію як критерій законності та конституційності актів про місцеве самоврядування.

З урахуванням необхідності запровадження консервативної субмоделі місцевого самоврядування у законопроекті \"Про місцеве самоврядування в Україні\" парламент визначив головні напрями цих змін: вдосконалення правового статусу територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, врахування Рекомендацій Ради Європи щодо вдосконалення місцевої та регіональної демократії, чіткіше розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади [16, с.141].

Стурбованість щодо належного захисту та охорони прав територіальної громади висловлюють і працівники органів місцевого самоврядування (за результатами анкетування, проведеного Товариством науковців по сприянню муніципальній реформі). Аналіз результатів опитування засвідчив про необхідність, по-перше, докорінно змінити або прийняти нові Закони \"Про місцеве самоврядування\" та \"Про місцеві державні адміністрації\", а по-друге, – про необхідність докорінних змін у правосвідомості працівників органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій [17, с.25-29].

На нашу думку, поки в законі про місцеве самоврядування не буде закріплено принципу пріоритету прав людини, доти громадянин залишатиметься об\'єктом, а не суб\'єктом політико-правових процесів.

Реалізація положень Хартії – важливе завдання виконавчої і законодавчої влади. Але роль Президента є завжди важливою, оскільки він є гарантом Конституції та місцевого самоврядування [18, с.12].

Особлива роль глави держави в конституційно-правовому механізмі забезпечення європейської консервативної субмоделі місцевого самоврядування суттєво не зміниться. Президент повинен стимулювати нову модель законодавства про місцеве самоврядування, засновану на пріоритеті прав і свобод громадян. Він також повинен використовувати своє право вето у випадку, якщо парламент прийматиме надто традиційні зміни до законодавства про місцеве самоврядування.

Так на Всеукраїнських зборах представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості 10 вересня 2002 р. Президент України та представники регіонів висловилися, зокрема, за зміцнення державної регіональної і муніципальної політики. Президент також висловився за створення базової адміністративно – територіальної одиниці – громади, за делегування управлінських функцій від органів виконавчої влади – до органів місцевого самоврядування, – зверху вниз [19].

Очевидно, що має бути оновлена і система консультативно-дорадчих органів при Президентові України, які б відповідали потребам впровадження європейської субмоделі місцевого самоврядування. Мова йде про відповідні структурні підрозділи Адміністрації Президента, про Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування тощо.

Роль Кабінету Міністрів України в конституційно-правовому механізмі забезпечення європейської консервативної субмоделі місцевого самоврядування і справді важлива з огляду на наявність в уряді фінансових та контрольних повноважень у сфері самоврядування. Проте уряд найперше повинен дбати про державну муніципальну політику, в якій ключова роль належить законодавству. Розроблена урядом Концепція реформування законодавства про місцеве самоврядування [20, с.141-145] має надто традиційний характер і тому навряд чи сприятиме впровадженню вищезгаданої моделі. Напевно, що новому урядові В. Януковича необхідно розглянути питання про доцільність цієї Концепції, яка в цілому зорієнтована назад, у минуле, а не у майбутнє.

Судова влада в Україні представлена в особі Конституційного Суду України, Верховного Суду України і загальних судів та Вищого господарського суду України й інших господарських судів. Її роль у забезпеченні європейської консервативної субмоделі місцевого самоврядування, без перебільшення, може бути надзвичайною. Адже саме судова влада є охоронцем прав і свобод громадян, а тому, за наявності нового покоління законодавства про місцеве самоврядування ця її роль може бути більш, ніж успішною. Зрушення у цій справі могли б внести і адміністративні суди, які передбачені законом України \"Про судоустрій України\" 2002 р. [21, с.5], проте їхня організація ще не відбулась.