ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Станіслав дністрянський про конституцію держави

За конституційними характеристиками майбутня ЗУНР С. Дністрянським бачилась як держава правова, суверенна та демократична; в цій державі мали б визнаватися права і свободи людини, місцеве самоврядування як обов\'язковий конституційно-правовий інститут, державна влада мала будуватися за принципом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову. Фактично проектом передбачалось створення ЗУНР у формі президентської республіки.

В конституційному проекті С. Дністрянського широко представлені права і свободи людини і громадянина. Серед особистих прав і свобод у Проекті знаходимо такі важливі фундаментальні положення, як положення про недоторканність особи, недоторканність житла, свободу поселення і пересування, таємницю особистого життя, а також свободу совісті та свободу наукової творчості. Блок політичних прав та свобод представлений положеннями про свободу зборів, правом на створення громадських спілок, правом на подання петицій, свободою думки і слова, виборчим правом громадян. Групу економічних прав та свобод представлено правом на власність, доступністю та свободою промислу, свободою промислової конкуренції та інші. В проекті проголошується право кожного, хто вважає себе скривдженим, на правовий захист держави. Блок конституційних обов\'язків вміщує обов\'язок військової служби, обов\'язок сплачувати податки, обов\'язок дотримуватись законів держави, відвідування початкових шкіл.

В основу організації органів державної влади, про що зазначалось вище, покладено принцип її поділу на окремі гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Однак автор проекту вважав, що для \"обгрунтування тривалої народної влади в державі слід скликати Установчі Збори\". Законодавча влада належить парламентові – Народній Палаті, яка обирається строком на 4 роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Система органів державної виконавчої влади включає в себе Президента Республіки, Уряд – Державну Раду та місцеві органи державної виконавчої влади. Президент Республіки обирається народом строком на 4 роки. Обиратися може кожен громадянин української національності, який досяг 35-річного віку. За характером своїх повноважень Президент Республіки є одночасно главою держави і главою виконавчої влади. Уряд ЗУНР – Державна Рада – визначено \"верховним центральним органом для внутрішнього управління державою\". Очолює Уряд Президент Республіки. Державна Рада складається з шістьох членів. Членів Державної Ради призначає Президент Республіки. Передбачалося відповідно утворення шістьох міністерств: Внутрішніх справ, Фінансів, Релігії і освіти, Сільського і лісового господарств, Торгівлі і промислу, Сполучень. Судова система ЗУНР, відповідно до положень конституційного проекту, мала б включати в себе: мирові суди, Державний Судовий Трибунал та Голову Державної Юстиції. Судді призначаються Президентом Республіки на все життя. Основними завданнями Голови Державної Юстиції є \"піклування про забезпечення порядку в правосудді\" та експертна робота на чолі спеціального бюро над законопроектами парламенту. Верховне правосуддя належить Державному Судовому Трибуналу, який складається з 12 членів (шістьох – обирає парламент; шістьох призначає Президент Республіки за поданням Голови Державної Юстиції з числа професійних суддів або юристів \"вільних професій\").

До повноважень Державного Судового Трибуналу, серед іншого, також віднесено і визначення законів на предмет їхньої конституційності та відміна не конституційних законів 9,183-184. Це, разом із положеннями про порядок внесення змін і доповнень до Конституції Республіки, елементами конституційної відповідальності (імпічмент Президента, відставка Уряду, окремих міністрів, суддів), фактично закладали міцну основу для створення системи правової охорони конституції, що є яскравим штрихом до характеристики уяви С. Дністрянського про цінність конституції як такої, про потребу її найширшої охорони, в тому числі і з допомогою права.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що професор С. Дністрянський чи не першим у вітчизняній науці державного (конституційного) права комплексно звернувся до проблеми сутності конституції, її форми та змісту, призначення в нормативно-правовій системі держави, її основ (підґрунтя), а також до проблеми забезпечення її охорони з боку права. Його думки, наукові висновки з цих питань не втратили актуальності і сьогодні.

Література

  1. Погорілко В. Нова конституція України – втілення національної ідеології державотворення // Право України.-1997.-№1.-С.46-47.

  2. Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства // Право України.-1997.-№8.-С.14-17.

  3. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923.Т.1.-293с.

  4. Дністрянський С. Теорія конституції.// Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – С.186-208.

  5. Дністрянський С. Нові проекти українських конституцій // Воля – Відень, 1920. – Т.6, – Ч.5.

  6. Кампо В.М., Гринчак В.А., Заєць І.Я. та ін. Конституції країн парламентської демократії.-К.:НМК ВО,1992.-88с.

  7. Ориу М. Основы публичного права. – М.;1929.-759с.

  8. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.-232с.

  9. Проект Конституції Західно-Української Народної Республіки.// Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999.-С.161-185.