ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Гуцульська республіка 1918-1919 рр. та її правовий статус

На зборах 8 січня був обраний тимчасовий парламент, до якого увійшли 42 делегати і призначено уряд у складі 30 чоловік. Протягом кількох днів повсюдно організовували нові органи влади, створювали збройні сили. Працівники різних служб та особовий склад Народної оборони урочисто складали присягу на вірність Гуцульській Республіці. Державною мовою замість угорської проголошувалася українська мова.

З перших днів існування Гуцульської Республіки населення здобуло спокій, припинилися грабежі, знущання. І хоча не було створено судового апарату і не вироблено будь-яких кодексів чи правових нормативних актів, оскільки, зрозуміло, в такий короткий термін їх не можна було створити, до того ж достатньо фахових сил для цього у новоствореній республіці не було, то роль судді виконував староста Іванюк. Дрібніші порушення – сварки, пияцтво (серйозних злочинів в історії держави не зафіксовано) каралися примусовою працею від кількох годин до кількох діб. Покарані здебільшого працювали на лісозаготівельних роботах або орали чи виконували інші сільськогосподарські роботи на користь сиріт і вдів, чоловіки яких загинули на війні.

Найскладнішою знову ж таки була праця у харчовій секції, головне завдання якої полягало у забезпеченні продуктами харчування жителів цієї майже 20 – тисячної республіки. Відтак було взято під контроль усі хлібні запаси, у тому числі й запаси, які зберігались на військових складах, розроблено план поповнення запасів продовольчими товарами. Але оскільки республіка не могла нічим торгувати, окрім дерева, яке до цього часу вважалося власністю угорської держави, то деякі члени Ради були проти вирубування лісів, \"бо як вернуться мадяри, то буде зле\" [7]. На ці перестороги батько Степана Клочурака відповідав так: \"У мене дев\'ятеро дітей, і хоч би всі пішли в жебраки, я підпишу рішення на вируб з державних лісів, щоб народ з голоду не вмер\".

Більшість підтримала це рішення, і єдиним джерелом для забезпечення жителів республіки харчами стало дерево. Сам голова харчової секції С. Клочурак їздив аж до Жмеринки, щоб обміняти дерево на харчі. Бартер видався вдалим: він привіз до Ясіні чотири вагони кукурудзи, з яких два вагони було призначено для солдатських вдів, сиріт та родин полонених; вагон нафти, 20ц. цукру і 180ц. білої муки на паску. За привезений товар ясінці розраховувалися мадярськими коронами та українськими гривнями, а хто не мав грошей, відробляв за товари на лісорозробках.

На території, що підлягала юрисдикції Гуцульської Республіки, населення жило мирним життям. Воно здебільшого забезпечувалося працею у лісовому господарстві. Адже ліс та інші будівельні матеріали були необхідні для ремонту зруйнованих війною будинків, а паливо для власних потреб можна було отримати за спеціальними картками, які видавали органи влади. Розвивалася торгівля з Галичиною. В обмін на ліс, а також у кредит звідти надходили продукти харчування, сірники, нафта, книги та інші товари. Уряд вів чітку соціально направлену політику – найбіднішим мешканцям, солдатським вдовам і багатодітним сім\'ям товари першої необхідності та худоба нерідко виділялися безоплатно. При цьому велася боротьба проти спекуляції, будь-яких проявів бандитизму. До Станіслава і Коломиї щодня курсували поїзди, також було налагоджене сполучення із Раховом. Для того щоб залізничний рух не переривався, уряд створив спеціальні робітничі загони, які відбудовували мости, налагоджували зв\'язок, підтримували в робочому стані колію.

Дбаючи про господарство краю, уряд значну увагу приділяв організації і проведенню весняних робіт, забезпеченню селян сільськогосподарським реманентом і насінням. Не залишалися поза увагою уряду й такі питання, як організація охорони здоров\'я, шкільництво, робота культосвітніх установ. За цих складних умов не припиняли роботу школи, для яких майже все шкільне спорядження та книги надходили з Галичини, було налагоджене обслуговування хворих у лікарнях, причому лікарні обслуговували як військових, так і мирних жителів республіки.

Була помітною діяльність органів влади Гуцульської Республіки щодо вирішення національного питання. Народні ради проводили агітацію за приєднання Закарпаття до України. Вибори делегатів до Хустського з\'їзду у населених пунктах республіки проходили в урочистій обстановці, площі та зали прикрашались українськими прапорами. Шестеро делегатів від Гуцульської Республіки брали активну участь у роботі Хустського з\'їзду, де гаряче і аргументовано доводили потребу і необхідність приєднати Закарпаття до України.

За посередництвом кур\'єрів Гуцульська Народна Рада підтримувала постійний зв\'язок з Центральною Руською (Українською) Радою в Хусті (голова Ради М. Бращайко) та сільськими Радами. За ініціативою Гуцульської Народної Ради, 7 травня у Станіславі відбувся другий з\'їзд представників Закарпаття, на якому були присутні 132 делегати з числа обраних на Перший хустський з\'їзд, котрі репрезентували 62 українські громади [8].

Загалом уряд Гуцульської Республіки, у складі якого було немало досвідчених політичних діячів Закарпаття, проводив свою діяльність у двох напрямах: юридично упорядкована організація державного управління, здійснення соціальних реформ, чого з нетерпінням очікувало безземельне і малоземельне селянство, та організація збройної сили – Народної оборони, яку планувалося створити на зразок Галицьких Січових Стрільців. До війська зголошувалося немало добровольців, в результаті чого в середині січня 1919 р. воно вже складалося з двох куренів (батальйонів) загальною чисельністю понад тисячу вояків і старшин. Ще один курінь почав формуватися у Великому Бичкові [9].

Отже, Гуцульська Республіка виконувала роль форпосту українського національно-визвольного руху на Закарпатті. Звідси відправлялися десятки і сотні агітаторів у всі кінці краю, які несли із собою листівки та інші пропагандистські матеріали. У кількох місцях вони, як, наприклад, у с. Лавочне, що на Сколівщині, створили відділення секції пропаганди. Згодом на їхніх базах виникла організація \"Молода громада\", яка поширювала ідеї українського національно-визвольного руху по всьому Закарпатті.

Вісті про утворення Гуцульської Республіки швидко рознеслися по всьому краю. Деякою мірою цьому сприяла діяльність секцій пропаганди, які вели пропаганду проти планів угорського уряду приєднати Закарпаття до складу Угорщини, і роз\'яснювали