ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...


В процесі тлумачення нормативно-правових актів встановлюється значення нормативних приписів, основна мета, ціль і соціальна направленість, місце в системі правового регулювання.

Тлумачення права служить правильному, точному і однозначному розумінню і застосуванню нормативно-правових актів, що в свою чергу впливає на стан законності і правопорядку. Тлумачення не повинно вносити поправок у діючі нормативно-правові акти.

Правильне тлумачення норм права необхідне для всіх форм реалізації правових норм - при дотриманні, використанні, виконанні і особливо при застосуванні норм права. Особливе значення тлумачення правових норм набуває в процесі правового виховання і правової пропаганди.

Тлумачення правових норм - це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб\'єктів суспільних відносин, яка направлена на з\'ясування і роз\'яснення змісту і значення нормативно-правових актів, понять, термінів і

може бути виражена в інтерпретаційних актах.

Тлумачення правових норм відбувається за різними видами, формами і особами. Класифікувати його можна по різним підставам: по юридичній силі, по цілям, по об\'єкту.

По юридичній силі, або в залежності від суб\'єктів, воно може бути офіційним (легальним) і неофіційним. Офіційне тлумачення - це роз\'яснення змісту і цілей правових норм, яке здійснюється компетентними державними органами і має загальнообов\'язковий характер для всіх суб\'єктів, які реалізують ці норми права. Таке тлумачення має юридичні наслідки. Воно відрізняється від неофіційного також формою і особливим порядком здійснення.

По формі офіційне тлумачення виражається в інтерпретаційних актах, які мають всі ознаки нормативно-правових актів, але не зводяться до них. Ці акти приймаються офіційно компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб\'єктами і повинні використовуватись в процесі реалізації права. Вони мають загальнообов\'язковий характер. Суб\'єкти офіційного тлумачення нормативно-правових актів визначаються законом або їх правовим статусом в системі органів державної влади. Офіційне тлумачення виражається, як правило, в письмовій формі, хоча іноді може бути і в іншій формі.

Офіційне тлумачення характеризується також особливим порядком здійснення і виражається в правозясувальному процесі. Цей процес складається з 5 стадій: 1) праворозяснювальна ініціатива суб\'єктів суспільних відносин; 2) узагальнення практики і перевірка необхідності надання роз\'яснення законодавства; 3) розробка і обговорення тексту роз\'яснення; 4) прийняття або затвердження проекту роз\'яснення; 5) публікація акту роз\'яснення нормативно-правових актів.

Офіційне тлумачення правових норм по характеру і юридичним наслідкам

поділяються на нормативне і казуальне. Нормативне відрізняється від казуального тим, що воно є загальнообов\'язковим для всіх суб\'єктів суспільних відносин і використовується багато разів. Таке значення, наприклад, мають інтерпретаційні акти ВРУ і її президії, Президента, КМУ, Верховного Суду тощо.

Казуальне тлумачення - це таке тлумачення, коли норма права роз\'яснюється по конкретній справі, тобто уточняються суб\'єктивні права і обов\'язки та інші юридичні факти і обставини і рамках конкретних правовідносин. Воно розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Найбільш розповсюджене таке офіційне тлумачення в рішеннях Верховного Суду України по конкретним справам. Казуальне тлумачення може бути судовим і адміністративним.

Серед офіційного нормативного тлумачення слід виділити автентичне тлумачення. Це таке роз\'яснення нормативно-правових актів, яке дає офіційно той державний орган, який приймав нормативно-правовий акт.

В практичному житті можна зустріти делеговане тлумачення. У цьому випадку норми права роз\'яснюються тим органом, який держава уповноважила давати обов\'язкове тлумачення.

Неофіційне тлумачення - це таке роз\'яснення норм право, яке дається неофіційними суб\'єктами, воно немає загальнообов\'язкового характеру для суб\'єктів суспільних відносин, так як не забезпечується державним примусом.

Вона може виражатись в усній або письмовій формі. Його суб\'єктами можуть бути громадяни, вчені-юристи, практичні працівники, наукові і громадські організації. Особливою різновидністю неофіційного тлумачення є доктринальне тлумачення. Суб\'єктами його є наукові і практичні працівники, опирається воно на наукові теорії і виражається в монографіях,

науково-практичних коментарях, статтях.

Серед неофіційного тлумачення виділяють професійне тлумачення юристів практиків і буденне тлумачення, яке дається любою особою без юридично освіти.

Офіційне і неофіційне тлумачення можна класифікувати залежно від об\'єкту (способів) роз\'яснення правових норм: буквальне, розширене і обмеження.

Буквальне тлумачення відбувається тоді, коли текст правової норми роз\'яснюється без будь-яких уточнень її змісту, оскільки вона точно виражає волю законодавця і не виникає ніяких розбіжностей в розумінні її змісту.

Розширене тлумачення відбувається тоді, коли норми права потрібно тлумачити трохи ширше буквального тексту. Це означає, що норма права викладена дуже лаконічно і необхідні додаткові засоби, щоб правильно зрозуміти її зміст.

Обмежене тлумачення відбувається тоді, коли зміст норми права необхідно тлумачити трохи вужче тексту відповідної статті нормативно-правового акту.

При офіційному і неофіційному тлумаченні норм права можуть використовуватись різні способи тлумачення. До них можна віднести: граматичний, логічний, систематичний, історичний, функціональний, телеологічний (цільовий).

І. Граматичний або мовний спосіб тлумачення. Іноді це тлумачення називають \"словесне\", \"фізіологічне\", \"текстуальне\". Всі ці терміни хоч і близькі, але по своєму об\'єму різні. Наприклад, термін \"філологічне\" дуже широкий по своєму об\'єму, а термін \"текстуальне\" означає скоріше об\'єкт, а не спосіб тлумачення. Спеціалісти, які вивчали проблеми тлумачення норм права, сформулювали деякі загальні правила граматичного тлумачення. До

них можна віднести такі правила.

1. Словом і виразом закону слід надавати те значення, яке вони мають в літературній мові, якщо немає підстав для іншої їх інтерпретації. В міжнародному праві це правило називається \"золоте правило тлумачення\".

2. Значення терміну, встановленого законодавством для однієї галузі і права, не можна розповсюджувати на інші галузі.

3. Не можна без достатніх підстав різним термінам надавати одне й те ж значення.

4. Недопустимо таке тлумачення значення норми права, при якому її окремі слова і вирази оцінювались би як зайві.

5. Словам і виразам закону слід надавати те значення, в якому вони вживаються в період видання закону.

ІІ. Логічний спосіб тлумачення. Цей спосіб тлумачення полягає в тому, що інтерпретатор використовує різні логічні прийоми, закони формальної логіки й інших логік на базі самої норми, не торкаючись інших засобів тлумачення. Серед них виділяють: