ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Судова влада в Україні. Суд та правосуддя

Адміністративні суди складаються з місцевих адміністративних судів у округах, апеляційних адміністративних судів у округах, Вищого адміністративного суду.

Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції згідно ст.. 125 Конституції України є Верховний Суд України.

Один із двох основних компонентів судової влади складається в тому, що її здійснення довіряється тільки спеціально затвердженим державним органам - судам, що відрізняються від органів, що виконують законодавчі і виконавчі функції. Така відзнака виражається не тільки в специфіці судових повноважень, про які говорилося в попередньому параграфі даної глави, але й а порядку формування судів.

Особливості виконуваних функцій вимагають, щоб суди формувалися і діяли з дотриманням спеціальних правил – правил, що докорінно відрізнялися б від тих, що встановлені для законодавчих і виконавчих органів.

Тут достатньо відзначити, що в даний час суди усіх видів і рівнів

утворюються з дотриманням установленої законом процедури. Реалізація її покликана забезпечити безсторонній добір суддів, спроможних професійно грамотно і чесно розглядати і вирішувати віднесені до їхнього ведення справи. Досягненню даної цілі покликано сприяти, зокрема, установлення системи гарантій, що попереджнуть проникнення в суддівський корпус некомпетентних і аморальних людей. Такі \"захисні засоби\" характерні для органів судової влади. Для формування органів законодавчої і виконавчої влади закон не встановлює детальних правил. Скажемо, офіційно встановлений перелік вимог до кандидатів у депутати Верховної Ради або місцевих представницьких органів значно скромніше, чим той, що існує для кандидатів на суддівські посади. До кандидатів на ті або інші (навіть найвищі) посади у виконавчих органах закон теж не пред\'являє жорстких вимог. Від судів же потрібно високий рівень підготування і компетентність,

оскільки судові помилки чреваті дуже серйозними, часом необоротними наслідками для життя,здоров\'я, свободи, прав і що охороняються законом інтересів конкретних людей.

Істотним моментом, що характеризує побудову органів судової влади, є

забезпечення їхньої незалежності, огородження від стороннього впливу як ззовні, так і усередині (із боку вищих інстанцій і судового начальства).

Цього не скажеш про законодавчі і виконавчі органи. Особливо останніх, де субординація, підпорядкування вищестояща нижчестоящим, обов\'язковість указівок керівництва вважаються явищем цілком нормальним. Не передбачаються якісь особливі міри, що захищають законодавців (членів представницьких органів) від впливу ззовні, оскільки зробити це практично неможливо. Дана категорія людей у своїй діяльності зобов\'язана керуватися зовнішніми чинниками, враховувати вимоги соціальних і політичних сил (партій, суспільних об\'єднань і т.д.).

Сказане, проте, не означає, що існує непрохідна пропасти між, з одного

боку, судової, а з іншого боку - законодавчою і виконавчою владою, їхніми

органами. При всієї їхньої відособленості є чимало точок дотику між ними.

Наприклад, органи законодавчої (представницької) влади видають закони, обов\'язкові для виконання усіма, у тому числі судами, підтверджують фінансування судів, розміри оплати праці судів і інших судових робітників.

Органи судової влади, із своєї сторони, можуть впливати, використовуючи надані їм повноваження, на зміст діяльності законодавчих (представницьких) і виконавчих органів. Вони вправі, скажемо, визнати закон неконституційним, а рішення виконавчого органа - незаконним. І це спричиняє за собою незастосування закону, ставить за обов\'язок відповідним органам відмовитися від реалізації незаконного рішення, роздивитися питання знову або переглянути дане рішення.

Специфіка суду як органа судової влади складається також у тому, що для його діяльності встановлені особливі правила, процедури. Ці процедури, що відбивають загальнолюдський досвід, жорстко лімітують усе, що повинно відбуватися в суді при розгляді їм підвідомчого питання. Основна їхня ціль - забезпечити законне, обгрунтоване і справедливе рішення. Наріжним каменем усіх судових процедур є гласність, колегіальність (із деякими винятками), можливість участі представників народу у винесенні рішень, рівноправність сторін, що беруть участь у розгляді справ, і ряд інших, про які промова буде нижче. Встановлені для законодавчих і виконавчих органів процедури (регламенти, що існують

де-не-де у виконавчих органах правила прийняття рішень і т.д.) не володіють тієї старанністю, що характерна для судових процедур.

4. Список використаної літератури.

1. Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників

органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво

Університету внутрішніх справ, 2000.

2. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в

сучасних умовах // Право України. – 2002.

3. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право

України. – 1999.

4. Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної

практики. – 2000.

5. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження //

Право України. – 1994.

6. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно

здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян //

Вісник Верховного Суду України. – 2001.

7. Конституція України від 28.06.1996 року.

8. Закон України \" Про судоустрій\" вiд 07.02.2002 № 3018-III