ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Роль ОВС в провадженні із застосуванням адміністративно-попереджувальних і запобіжних заходів

Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами й перевірку їх на стан алкогольного сп\'яніння застосовує міліція у випадках, коли є достатні підстави вважати, що вони перебувають у такому стані. У ст. 266 КУпАП установлено лише загальне правило про відсторонення й огляд, без деталізації підстав і порядку здійснення.

Такий захід застосовується, коли в працівника міліції є досить підстав вважати, що водій (мається на увазі особа, котра фактично керує транспортним засобом, навіть якщо вона не має на це права) керує транспортним засобом у стані сп\'яніння. Про це можуть свідчити, наприклад, характер руху транспортного засобу, зовнішній вигляд особи, або ж працівнику міліції відомо від інших осіб, що водій конкретного транспортного засобу вживав алкогольні напої.

Відсторонення водія від керування транспортним засобом полягає в примусовому припиненні руху, звільненні цього транспорту від особи, котра ним керує. При цьому можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, якщо водій не погоджується добровільно залишити транспортний засіб.

Нормативними актами України порядок огляду на предмет сп\'яніння достатньою мірою не регламентовано. Застосовують цей захід згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян на огляд для встановлення стану сп\'яніння і порядок його проведення, затвердженою спільним наказом МВС і Міністерства охорони здоров\'я СРСР від 29 червня 1983 року.

Огляд на стан сп\'яніння може проводитися за допомогою індикаторної трубки \"Контроль тверезості\" або в медичних установах.

Огляд на стан сп\'яніння здійснюється в будь-який час доби в спеціалізованих кабінетах лікувально-профілактичних установ або в пересувних спеціалізованих медичних авто-лабораторіях лікарями або особами, котрі мають спеціальну підготовку. В усіх випадках складається акт огляду, один примірник якого передається органу міліції, який направив водія, а другий зберігається в медичній установі

Ухилення - від проходження огляду на стан сп\'яніння розцінюється як адміністративна провина, що передбачає ст.131 КУпАП

3. Компетенція ОВС і ДІМ по застосуванню адміністративно-попереджувальних та запобіжних заходів

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров\'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Правові основи діяльності органів внутрішніх справ, зокрема міліції, визначені Законом України „Про міліцію\" від 20.12.1990 року.

Основними завданнями міліції виступають:

  • забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод,законних інтересів;

  • запобігання правопорушенням та їх припинення;

  • охорона і забезпечення громадського порядку;

  • виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

  • забезпечення безпеки дорожнього руху;

  • захист власності від злочинних посягань;

  • виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

> участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам,установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов\'язків.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Вона складається з підрозділів:

  • кримінальної міліції;

  • міліції громадської безпеки;

  • транспортної міліції;

  • державної автомобільної інспекції;

  • міліції охорони;

  • спеціальної міліції.

У діяльності міліції щодо забезпечення громадського порядку, охорони власності, прав і законних інтересів громадян та організацій від протиправних зазіхань важливе значення має застосування спеціальних запобіжних заходів, до яких належать заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя, заходи фізичного впливу, застосовувані міліцією для припинення правопорушень або подолання протидії законним вимогам, у наш час не обмежуються прийомами самбо, як це було раніше, працівники міліції можуть звертатися для виконання покладених на них обов\'язків до будь-яких заходів фізичного впливу, включаючи прийоми рукопашного бою, залежно від ситуації, а також рівня їх фізичної підготовки.

Ст. 12 Закону України \"Про міліцію\" указує, що застосуванню фізичної сили має передувати попередження про намір її застосувати, якщо дозволяють обставини.

Без попередження фізична сила може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров\'ю громадян чи працівників міліції.

У ст. 200 Статуту патрульно-постової служби міліції зазначено: \"Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі й прийоми рукопашного бою для: а) припинення правопорушень; б) подолання протидії законним вимогам; якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов\'язків\". Крім того, в п. 4.4.8. Інструкції про організацію роботи чергової частини міського (районного) відділу міліції установлено порядок застосування наручників, зв\'язування та прийомів самбо в чергових частинах органів внутрішніх справ.

Застосування заходів фізичного впливу не оформляється спеціальними документами. Статут ППСМ (ст. 215) передбачає тільки обов\'язок працівника міліції, котрий заподіяв тілесні ушкодження, надати першу медичну допомогу потерпілому й письмово доповісти про це начальнику, Встановлено вимоги й до змісту рапорту. В ньому мають бути зазначені час, місце, проти кого й за яких обставин застосовано заходи фізичного впливу, а також прізвища та адреси понятих (у разі їх присутності). Викликає сумнів використання в цьому випадку терміна \"понятий\". Вище зазначалося, що понятий — це особа, присутня при виконанні певних дій на запрошення уповноваженої посадової особи.

Важко собі уявити, щоб працівник міліції перед тим, як застосувати фізичний уплив, запрошував понятих. Правильніше в цьому разі було б говорити не про понятих, а про свідків.

У практичній діяльності міліції ведеться облік усіх випадків застосування спеціальних прийомів, а не лише дій, унаслідок яких була заподіяна шкода здоров\'ю порушника.

Спеціальні засоби передбачають різноманітні технічні способи впливу на правопорушника, а в деяких випадках - також на транспортні засоби з метою припинення протиправної ситуації. Підстави та порядок застосування спеціальних засобів закріплено правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, затвердженими Постановою Ради Міністрів УРСР № 49 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28.10.1991р. № 597 і від 30.07.1993р. №583.

Згідно із ст.14 Закону України \"Про міліцію\" спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані й не дали бажаного результату всі інші форми попереднього впливу на правопорушників: