ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Законодавча техніка: поняття, склад, сутність

Галузь знань у сфері законотворчості розроблена в багатьох цивілізованих країнах, відображена в багаточисельній літературі, яка детально описує, як належить „робити закони\", яким вимогам вони повинні відповідати. Нажаль, про вітчизняну літературу подібного сказати не можна. Законотворцями явно недостатньо уваги приділяється цьому питанню.

Чи не цим пояснюється цей невтішний факт, що наше законодавство страждає від багатьох недоліків як технічного, так і культурологічного порядку. І повністю виправданим тоді є той факт, що саме це стало однією з причин недосконалості діючого законодавства, складеного в масовій свідомості враження про необов\'язковість виконання закону, про можливість безнаказаного його порушення, про допустимість „боротьби законів\" про використання „телефонного права\".

Некомпетентність і легковажність, з якими деякі посадові особи беруться за важку, делікатну і відповідальну справу – законотворчість, у кінцевому результаті стають причинами не тільки недосконалого законодавства, а й мають трагічні наслідки для суспільства.

Атож, у своїй роботі я намагатимусь якнайяскравіше розкрити питання шляхів вдосконалення законотворчості в Україні, внести свої пропозиції по даній проблематиці.

Методологічною основою моєї роботи є законодавство України, а також останні дослідження вітчизняної і зарубіжної юридичної науки.

  1. Законодавча техніка: поняття, склад, сутність.

Коли часто говорять, що той чи інший закон не діє, то при цьому виникає принаймі

декілька можливих причин. Найчастіше вважають, що закон не діє, бо його не застосовують, часто з причин простого незнання закону тими суб\'єктами на яких він поширюється або з причини неможливості його застосування без підзаконних актів виконавчої влади: постанов Уряду, галузевих Інструкцій чи Положень. Значно менше уваги звертається на іншу причину низької ефективності законів, а саме низьку якість підготовки самого тексту закону, недосконалість його структури та викладу, адже від того наскільки повно і зрозуміло виписаний текст закону дуже сильно залежить можливість його застосування. Дуже часто застосуванню законів перешкоджають самі закони, або через неповноту регулювання ними суспільних відносин, або через нечіткість та неточність формулювань нормативних положень чи недосконалу структуру. [8, с.5]

Правова сфера державного і громадського життя переповнена багатьма явищами і процесами. В ній задіяно багато юридичних осіб, громадян. Сили влади спрямовані безпосередньо на прийняття законів і дотримання законності. В насиченому руслі юридичних подій мало поміченим залишається такий елемент законотворчості і правозастосування як законодавча техніка.

Перш за все розглянемо, що ж таке законодавча техніка і постараємось знайти найбільш точне і правильне визначення цього поняття.

Як правило, законодавча техніка традиційно розглядається в контексті правотворчості в якості однієї з її елементів. Це система правил і прийомів підготовки найбільш досконалих по формі і структурі проектів нормативних актів, які забезпечують максимально повну і точну відповідність форми нормативних приписів їх змісту, доступність, простоту нормативного матеріалу, який вичерпує обсяг питань, що регулюються. До них відносяться вимоги до форми актів, зміні чи виключенню раніше прийнятих актів, усуненню протиріч, оформленню нової редакції статей і т.п., а також формальні реквізити, структурні розмежування, специфічна мова, визначення термінів, спеціальні засоби забезпечення норм.

В інших наукових працях мова йде про юридичну техніку як сукупність правил, засобів і прийомів розробки, оформлення і систематизації всіх нормативних актів в контексті джерел права і правотворчості. Об\'єктом юридичної техніки є текст нормативного документу, до якого законодавець застосовує інтелектуальні зусилля. [9, с.5-6]

Більш предметним є розмежування техніко-юридичних засобів - викладу змісту правових приписів (термінологія, нормативний виклад, юридичні конструкції), прийомів формулювання норм чи положень правових актів, засобів і прийомів побудови правових актів (поділ на розділи, статті і т.п.). Є специфіка законодавчої техніки і правозастосувальної техніки, пов\'язана з обробкою індивідуальних актів.

Ще в правотворчості поряд з діяльністю по моделюванню громадських відносин з ціллю створення правових норм і сукупністю прийомів мислення виділяють конкретно-технологічний елемент – юридична техніка. Вона охоплює, по – перше технічні засоби і операції – нормативну побудову, юридичні конструкції, галузеву типологію. Це свого роду типові схеми, методики переведення волі законодавця в правові норми, по - друге, засоби і операції як нематеріальні субстрати, по - третє, юридична техніка відображає класовий напрямок громадськості, коли юридичні прийоми надають нормам соціально визначеного змісту. [10, с.267-289]

Неважко помітити, що в вищевказаних працях мова йде скоріше про просту сукупність прийомів, ніж про чітку і послідовно застосувальну систему правил. Кожне з яких застосовується на своїй стадії підготовки тексту правового акту. Отже більш вірним буде таке визначення, законодавча техніка – це система правил, які використовуються і є спеціально призначені для пізнавально-логічного і нормативно-структурного формування правового матеріалу і підготовки тексту закону. Дане визначення і належна йому структура розширюють рамки законодавчої техніки і у якійсь мірі наближують її до елементів законодавчого процесу. І все ж автори рахують таке „розширення\" виправданим, оскільки воно сприяє більш чіткому зв\'язку змістовних і формально-юридичних засобів підготовки законів. Цим і відрізняється поняття законодавчої техніки від поняття юридичної техніки.

Також не слід правотворчість зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною монополією представницьких вищих органів держави (в Україні – Верховної Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом випадках. Законотворчість – важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняття законів. [11, с. 122-124]

Отже, в данному визначенні можна виділити шість взаємопов\'язаних елементів цього явища:

а) пізнавально-юридичний;

б) нормативно-структурний;

в) логічний;

г) мовний;

д) документально-технічний;

е) процедурний.

Все це і є загальною характеристикою законодавчої техніки і її елементів.

І тим не менше є особливі юридично-технічні прийоми в різних галузях законодавства. Їх різниця обумовлена неоднаковим об\'єктом і методами правового регулювання, а звідси і неминуча специфіка в побудові структури текстів законів в галузях законодавства, структурі правових норм і т.п., яку не можна залишати поза увагою.