ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Законодавча техніка: поняття, склад, сутність

Крім того, слід зазначити, що систематична робота з наближення законодавства України до міжнародних стандартів відбувається тільки в окремих сферах. Слід продовжувати систематичний аналіз вже діючого законодавства України на відповідність прийнятим міжнародним договорам. Ці питання можна розв\'язати доопрацювавши проекти законів України „Про закони та законодавчі акти в Україні\", „Про нормативні правові акти в Україні\". Останній, зокрема, має регламентувати єдині правила прийняття решти нормативних актів. Одна з причин, того, що українські юристи змушені працювати в недосконалому полі – відсутність єдиних імперативних правил нормотворчої діяльності. [55, с. 26-28]

Відсутність належної взаємодії владних структур є перепоною нормального розвитку законодавчого процесу. Необхідна плідна, узгоджена праця державних інституцій і структур громадянського суспільства, наукових і навчальних установ юридичного профілю для створення необхідних умов ефективного функціонування норм Конституції. Слід звернути увагу також на важливу роль у забезпеченні якості нормативної продукції експертизи. [56, с. 3-7]

Сучасну організацію і технологію опрацювання даних, що охоплює використання нових методів, фіксацію і попередню підготовку інформації, зберігання, запобіжне дублювання інформації на випадок пошкодження оригіналу тощо дозволила впровадити системна інформатизація законотворчого процесу в парламенті. Її впровадженням зробило, на мій погляд, важливий крок до скорочення технологічного циклу законодавчого процесу. Стало можливим прогнозування наслідків введення нових нормативних актів, підвищення продуктивності праці в нормотворчій діяльності. [57, с. 3-11]

Варто окреслити й наболілі проблеми законотворчого процесу: необхідність створення термінологічного словника законодавства, системи юридичної адаптації законодавства, впровадження практики відслідковування нових нормативних актів і оперативного внесення поправок. [58, с. 4]

Серйозною проблемою є також те, що багато законів змінюються і доповнюються вже через пару тижнів після їх прийняття. В результаті їх застосування виникає багато „дірок\", які необхідно „латати\". Я думаю, що необхідно більш досконало проаналізувати цей законопроект, зробити більш детальну його експертизу, відпрацювати усі наслідки, випадки, суперечності, а не приймати закон поспішно, у безвиході. Все це має відбуватись з допомогою науково-професійної групи, яка б відслідковувала б усі недоліки і хиби створюваного нормативного акту.

Якість закону так само і як його ефективність залежать також від рівня професійної підготовки законодавця. Почуття поваги до закону прямо залежить від авторитету органу, що його видав. [59, с. 31-38]

Законотворці повинні володіти багатьма професійними якостями, серед яких: компетентність, висока повага до законів, відповідальність за долю людей, любов до своєї професії, вміння самокритично оцінювати свою діяльність, дисциплінованість в роботі, непохитність своїх моральних якостей, ерудованість, високі етичні погляди, совість, принциповість, відповідальність за роботу, яку він виконує, вміння брати відповідальність на себе, гуманність, вміння розрізняти суттєве від несуттєвого, головне від не основного, вміння глибоко і логічно мислити, незалежність мислення, розсудливість, мати організаційні дані, тобто вміння організувати свою ефективну роботу, а також роботу своїх колег і всього колективу тощо.

Атож, одним із шляхів вдосконалення законотворчості є професійна підготовка законотворців.

Нажаль, у наших вищих юридичних закладах не існує окремої дисципліни „культура і техніка законотворчості\". Можна сказати, вивчення її як окремої дисципліни не практикується.

Важливою є також узгоджена діяльність усіх трьох гілок влади. Побудова моделі єдиної державної влади за принципом її поділу згідно Конституції України на законодавчу, виконавчу та судову [60, с. 80] становить нове явище в конституційній правотворчості України, практиці її державотворення. Без узгодженої їх діяльності, плідної співпраці, певного порядку їхніх взаємовідносин при законотворчості не може існувати в дежаві ні панування права, ні правових законів, ні більш того їхнього верховенства.

Нам належить створити державу, основану на авторитеті, чіткому формулювання законів. Не треба, проте, впадати у крайність, вважаючи, що досить прийняти хороші розумні закони, як найскладніші проблеми суспільства будуть вирішені.

Висновок.

Отже, можна виділити такі основні напрямки для вдосконалення законотворчої діяльності в Україні: створення єдиних законів на кшталт „Про закони та законодавчі акти в Україні\", „Про нормативні правові акти в Україні\", які б закріплювали не тільки правила законодавчої техніки, а й принципи, якими би мали керуватись законотворці у своєїй професійній діяльності; поліпшення законотворчої роботи повинно здійснюватись також у взаємозв\'язку з удосконаленням системи та форм діяльності комітетів Верховної Ради України, наданням їм додаткових повноважень таких, як можливості відхилити законопроект до внесення на розгляд парламенту в зв\'язку з низьким рівнем підготовки; залучити до вирішення важливих законодавчих проблем населення. Важливим є також узгоджена діяльність трьох гілок влади; приділення більшої уваги питанню адаптації вітчизняних нормативних актів до міжнародних стандартів; професійна підготовка законотворців для створення більш якісних норм права; вдосконалення механізму впровадження нормативних актів у життя; приділення більшої уваги формуванню у нового покоління законотворців моральних та професійних якостей, а також введенням окремої дисципліни в навчальних закладах, яка б забезпечувала знання правил, техніки, способів, прийомів, методів викладу правових норм, що сприяло б розвитку і вдосконаленню законотворчості у нашій державі.

ВИСНОВОК.

Підводячи підсумки розглянутої теми, можна зробити такі висновки:

Реалізація правових норм та принципів моралі в житті суспільства вимагає високопрофесійних якостей від суб\'єктів законотворчої діяльності, а також наукового підходу щодо здійснення об\'єктивного аналізу стану справ у державі, культурного рівня суспільства і перш за все ефективності впливу на них з боку законотворчої діяльності. Рівень і культура законотворчості, а відповідно і якість правових норм є показником цивілізованості і демократії суспільства.

Саме зараз, коли державна політика України перебуває на стадії адаптації її законодавства до міжнародних норм, питання культури і техніки законотворчості є, як ніколи, актуальним.