ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Суб’єкти адміністративно-правових відносин

До змісту адміністративно-правового статусу входять також обов\'язки. Це обов\'язки захисту незалежності й територіальної цілісності України, несення військової служби, шанування державних символів України, не шкодити природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, та сплачувати податки і збори. Кожен зобов\'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей (ст., 64-68 Конституції України)

3. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій

Підприємства і установи є різновидами організацій, що здійснюють економічні, соціально-культурі та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства, держави. Вони не є суб\'єктами державного управління і не мають юридично владних повноважень.

Згідно Закону України \"Про підприємства в Україні\", підприємство – це самостійний статутний господарюючий суб\'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємства можуть бути унітарними або корпоративними; приватними, державними або комунальними; підприємства торгівлі, промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні; мати різну організаційно-правову форму.

Установа є некомерційною організацією, що виконує соціально-культурні або адміністративно-політичні функції. Установами створюються цінності, загалом, невиробничого характеру. Установи можуть бути державними і комунальними.

Адміністративно-правовий статус підприємств та установ - це комплекс прав та обов\'язків, які підприємство або установа набуває та реалізуєу процесі здійснення таких дій:

Створення підприємства або установи

Державна реєстрація підприємства або установи

Отримання ліцензії на зайняття певними видами діяльності

Визначення кола питань та повноважень держаних органів по відношенню до підприємства

Введення та надання бухгалтерської та статистичної звітності.

Норми права, що встановлюють адміністративно-правовий статус підприємств та установ, можна поділити на три основні групи:

1. Норми, що стосуються підприємств усіх форм власності.

Дана група норм встановлює принципи взаємодії підприємств та установ з органами державної виконавчої влади, які закріплюють невтручання держави у господарську діяльність суб\'єктів, державну реєстрацію підприємств та установ, обов\'язковість ведення ними бухгалтерського та статистичного обліку, надання державним органам інформації, необхідної для оподаткування.

2. Норми, що стосуються державних підприємств та установ.

Особливістю цієї групи норм є те, що вони встановлюють права та обов\'язки державних підприємств та організацій, власником яких є держава. До повноважень державних органів віднесене створення таких підприємств, визначення предмету та цілей діяльності, затвердження статуту, управління організацією, їхня реорганізація та ліквідація.

3. Норми, що адресуються недержавним підприємствам та організаціям.

Остання група норм встановлює права та обов\'язки для недержавних підприємств та організацій. Роль держави проявляється тут у встановленні правових норм та контролі за їх дотриманням. Вплив держави більш обмежений, вона не вирішує конкретних питань їх заснування, визначення предмету діяльності, організації управління. Ці та інші питання вирішують засновники підприємства або уповноважені ними органи, підприємці. Значення таких рішень для державних органів полягає у їх правомірності або неправомірності як юридичних фактів.1

Питання створення та ліквідації підприємств та установ врегульовані чинним законодавством України, зокрема, Законом України \"Про підприємства в Україні\", Законом України \"Про господарські товариства\", Положенням про державну реєстрацію суб\'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 25 травня 1998року та н.

Організаці являє собою особливий різновид колективних суб\'єктів адміністративного права, що діють у сферах приватно-правових і публічно-правових відносин.

Організації можуть бути державними і недержавними, основним критерієм їх розмежування є майновий статус: власником майна державних і недержавних організацій можуть бути Україна, муніципальне утворення, суб\'єкти приватного права. Поряд з цим, в залежності від цілей діяльності організації поділяються на комерційні і некомерційні Комерційні організації можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств. Основною метою їх діяльності, на відміну від некомерційних організацій, є утримання прибутку. Розбіжності в майновому статусі державних і недержавних організацій не завжди обумовлені цілями їхньої діяльності. Наприклад, основною метою діяльності державних муніципальних підприємств є отримання прибутку. Окремі різновиди недержавних організацій, наприклад громадські організації, вправі займатися комерційною діяльністю, проте їх повноваження у сфері приватно-правових відносин обмежені: вони не в праві перерозподіляти прибуток між своїми членами.

Державні і недержавні організації мають різний обсяг адміністративно-правових повноважень. Організації, створені у формі юридичних осіб, є повноправними суб\'єктами адміністративно-правових відносин, проте для набуття ними спеціальної правоздатності, наявності статусу юридичної особи недостатньо. У цьому випадку потрібне одержання спеціального дозволу, що підтверджує їхнє право на здійснення цього виду діяльності

Таким чином, наявності у державних і недержавних організацій адміністративно-правових повноважень передує санкціонування їхньої діяльності органами виконавчої влади. Будь-яка комерційна діяльність не може здійснюватися корпоративним утворенням або громадянином, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, без ліцензії.

4. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування

Особливість адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування в основному, визначається тим, що вони, здійснюючи місцеве самоврядування, одночасно здійснюють державне управління в межах делегованих органами державної виконавчої влади повноважень.

Правові засади органів місцевого самоврядування визначають Конституція України та Закон України \"Про місцеве самоврядування в Україні\" від 21травня 1997 року. Відповідно до чинного законодавства місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значенні в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст, як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.1

Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування характеризується тим, що вони відділені від держави не входять в систему органів державної влади і взаємодіють з ними на підставі норм права. Їх загальний статус, систему та гарантії діяльності, принципи організації та повноваження визначаються правом. Вони можуть наділятися делегованими державними повноваженнями (повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим адміністраціям за рішенням районних, обласних рад)