ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Договір лізингу. Сторони договору лізингу

зазначити, що договір лізингу належить до тих договорів, перелік істотних умов яких визначено законом. Відповідно до ст.7 Закону, істотними умовами договору є:

- найменування сторін;

- об\'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;

- строк, на який укладається договір лізингу;

- розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

- умови переоцінки вар гості об\'єкта лізингу згідно із законодавством України;

- умови повернення об\'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоо-держувача;

- умови страхування об\'єкта лізингу;

- умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об\'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

- умови реєстрації об\'єкта лізингу;

- умови повернення об\'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

- умови дострокового розірвання договору лізингу;

- умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

- відповідальніс гь сторін:

- дата і місце укладення договору.

Як видно, закон закріплює досить широкий перелік істотних умов договору лізингу, тобто умов, які є необхі-дними для укладення вказаного договору. Водночас, варто зауважити, що подібний законодавчий підхід щодо визначення кола істотних умов договору страждає певними недоліками. По-перше, не всі із перерахованих умов повинні розглядатися в якості істотних для договору лізингу. Наприклад, найменування сторін, дата і місце укладення договору не можуть визнаватися істотними умовами договору: це, скоріше, реквізити договору-документа. По-друге, таке широке коло істотних умов договору лізингу не відповідає потребам практики. У цьому аспекті слушною є точка зору про те, що питання про визнання договору неукладеним у зв\'язку із відсутністю в ньому однієї з істотних умов в реальному житті порушується, як правило, недобросовісною стороною у відповідь на цілком обгрунтовані спроби добросовісної сторони примусити контрагента виконати свої зобов\'язання належним чином чи застосувати до неї встановлені міри відповідальності. У зв\'язку з цим будь-яке невиправдане розширення кола істотних умов, включення в нього другорядних умов(наприклад, про перелік додаткових послуг і т.д.) погіршує становище сторони, яка добросовісно виконує свої обов\'язки за договором, і не сприяє стабільності договірних зв\'язків.

Виходячи із сказаного, перелік істотних умов договору лізингу, закріплений ст. 7 Закону, потребує перегляду і залишення в ньому лише тих умов, які дійсно є суттєвими, необхідними для договору лізингу. Однак до внесення відповідних змін до закону для укладення договору лізингу у ньому повинні бути визначені всі умови, які відповідно до ст. 7 Закону вважаються істотними.

ЯК РОЗІРВАТИ УГОДУ?

Наказом Міністерства у справах науки і технологій України від 3 березня 1998 р. № 59 затверджений взірець договору фінансового лізингу. Сторони при укладенні договору лізингу можуть використати цей приклад договору, однак обов\'язкової сили він не має. Крім того, слід звернути увагу на те, що приклад такого договору не є цілком досконалим. Наприклад, у ньому нічого не сказано про умови повернення об\'єкта лізингу у випадку банкрутства лізингоодержувача, хоча за законом - це одна з суттєвих умов договору лізингу. Згідно із ч. 5 ст. 9 Закону, у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця об\'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом,учиненим у державній нотаріальній конторі. У п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р.№1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Проте у Законі України \"Про лізинг\" нічого не сказано про правові наслідки повернення лізингодавцеві майна у безспірному порядку. Постає питання проте, який вплив на зобов\'язання сторін має повернення у безспірному порядку майна лізингодавцеві.

Дехто із зарубіжних науковців пов\'язує безспіорне вилучення предмета лізингу із відмовою лізгодавця від договору лізингу. На думку українського автора С. Кісіля, вилучення майна у безспірному порядку є випадком розірванн договору фінансового лізингу. З цими точками зору погодлитися важко.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених них договором або законом. У ч.3 цієї ж статті ЦК пердбачено, що у разі односторонньої відмови від договору в повному оосязі чи частково, якщо право на таку підмову встановлено договором або законом, де говір є відповідно розіірваним або зміненим. Отже, у випадкуу повернення у безспірному порядку майна лізингодавцеві немає ні розірвані договору, ні односторонньої відмови від договору оскільки вони повинні бути прямо передбачен договором або законом.

Що стосується закону, то він не пов\'язує з поверненням у безспірному порядку майна розірвання договору лізингу чи право лізингодавця на односторонню відмову від договору. Що стосується розірвання довору лізингу, то закон (ст. 17) передбачає право сторони вимагати розірвання договору у випадку порушення іншою стороною його умов. Отже, виходячи зі змісту вказано статті, підставою для звернення вимогою про розірвання договор\' лізингу може бути будь-яке порушення умов договору лізингу іншою стороною. Власне, такою є і позиція, викладена в інформаційному листі Вищого арбітражного суду України \"Про Закон України \"Про лізинг\" від 23 березня 1998 р. №01-8/104. Тобто для звернення з вимогою про дострокове розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцю не потрібно \"чекати\" несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків - для цього достатньо буде невнесення чи внесення не в повному обсязі й одного лізингового платежу. Крім того, розірвання договору на вимогу однієї із сторін не може проводитися у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріуса - відповідно до ст. 651 ЦК воно проводиться за рішенням суду.

ПЛАТИТИ ТРЕБА СПРАВНО

Таким чином, законодавство України, закріплюючи за лізингодавцем право вимагати повернення у безспірному порядку майна, не дає чіткої відповіді на питання про те. що при цьому стасться із зобов\'язаннями сторін. Проведений аналіз дає рмогу дійти висновку, що повернення У безспірному порядку майна рпингодавцеві не означає ні відмови лізингодавця від договору лізингу, ні його дострокового розірвання.

На наш погляд, закріплення права лізингодавця вимагати повернення йому у безспірному порядку майна, принаймні н тому вигляді, як не зроблено в законі, важко визнати обгрунтованим. Так. закон пов\'язує виникнення цього права з несплатою лізингодавцем лізингових платежів протягом двох чергових строків. Припустимо, лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків. Що ж у такому випадку дасть лізинголавцеві вилучення майна у безспірному порядку? Адже, якщо лізингоолержувач після вилучення у безспірному порядку в нього майна надалі в добровільному порядку не сплатить заборгованість по лізингових платежах, лізингодавцеві все одно доведеться звертатися до суду, щоб стягнути належні йому лізингові платежі. До того ж, лізингодавець у випадку вилучення майна нестиме пов\'язані з цим додаткові витрати (транспортування, складування тощо).