ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Сторони договору фінансового лізингу

-укладення договорів фінансового лізингу між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Отже, сторонами договору фінансового лізингу варто вважати лізингодавця і лізингоодержувача. Продавець (постачальник) є стороною договору купівлі-продажу (поставки). При цьому в силу принципу свободи договору між лізингодавпем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) може бути укладений один тристоронній договір. У цьому випадку матиме місце вмішаний договір (ч.2 ст.628 ЦК), у якому поєднані елементи договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (поставки). Відповідно до відносин сторін за таким тристороннім договором будуть застосовуватися у відповідних час-тннах положення про договори, елементи яких він містить.

ЛІЗИНГОДАВЕЦЬ -ЮРИДИЧНА ОСОБА

Лізингодавцем. відповідно до ст.4 ЗУ \"Про фінансовий лізинг\" є юридична особа, яка передає право володіння і користуванні предметом лізингу лізингоодержувачу. Тоді як у попередній редакції закону від 16 грудня 1997 р. до кола лізингоодавців були зараховані всі суб\'єкти підприємницької діяльності - юридичні та фізичні особи.

Для визначення кола суб\'єктів, які можуть виступати лізингодавцем у договорі фінансового лізингу, варто також враховувати положення Закону України \"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг\" від 12 липня 2001 р., ст.4 якого відносить фінансовий лізинг до фінансових послуг. Відповідно до ст.5 зазначеного закону право на здійснення операцій з надання фінансових послуг надається фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичним особам - суб\'єктам підприємницької діяльності. Далі ця ж стаття закону говорить, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, шо здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Виходячи із наведених положень та враховуючи зміст ст.4 Закону України \"Про фінансовий лізинг\", лізингодавцями у договорах фінансового лізингу можуть бути:

1) Фінансові установи. У ст. 1 Закону України \"про фінансові поступі та державне регулювання ринків фінансових послуг\" передбачено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ ст.1 вказаного закону зараховує банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційнні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Поряд з цим, варто мати на увазі, шо спеціальне законодавство, яке регулює діяльність з надання окремих видів фінансових послуг часто визначає ті чи інші види такої діяльності як виключні. Тому цю обставину потрібно враховувати при визначенні можливості конкретних видів і фінансових установ виступати і лізингодавцем за договорами фінансового лізингу. Крім того розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України віт 8 липня 2004 р. № 1515 затверджено Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг. Враховуючи наведене вище, з-поміж фінансових установ лізингодавцями у договорах фінансового лізингу можуть бути лізингові компанії і банки.

Особливе місце з точки зору здійснення операцій фінансового лізингу належить лізинговим компаніям.

Відповідно до Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005р. №96, лізингова компанія-юридична особа, яка передає право володіння і користування неспоживною річчю (пердметом лізингу), визначеною індивідуальними ознаками та віднесену згідно з законодавством до основних фондів, фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу. Варто зазначити, що таке визначення є не зовсім точним, оскільки під нього підпадатиме будь-який лізингодавець, і не лише лізингова компанія. Водночас, за законодавством України. лізнгодавцями можуть бути не лише лізингові компанії. Тому лізингова компанія - це фінансова усіанова, виключним чи основним видом діяльності якої є здійснення операцій фінансового лізингу

Відповідно до ст.7 Закону України \"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні\" юридична особа набуватиме статусу фінансової установи, зокрема - лізингової компанії, з моменту внесення запису про неї до державного реєстру фінансових установ. Документом, який засвідчує факт набуття юридичною особою статусу фінансової установи та внесення інформації про неї до реєстру, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. №41 затверджене Положення про Державний реєстр фінансових установ. Важлива роль у створенні лізингових компаній належить державі. Так, в Україні діє Національна акціонерна компанія \"Украгролізннг\", яка є правонаступником лізингової компанії \"Украгромашінвест\", створеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. №1144. Відповідно до п.1 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, лізингодавцями за договорами фінансового лізингу, спрямованими на забезпечення суб\'єктів підприємницької діяльності агропромислового комплексу вітчизняною технікою і обладнанням за рахунок коштів державного бюджету є НАК \"Украгролізннг\", її дочірні підприємства та філії від імені цієї компанії. Також постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. №840 з метою забезпечення залізничного транспорту рухомим складом та підтримки вітчизняних підприємств транспортного машинобудування прийнято рішення про утворення лізингової компанії \"Укртранслізинг\" у формі відкритого акціонерного товариства.

Значну роль у лізинговій діяльності традиційно відіграють банки. Згідно із ст.2 Закону України \"Про банки і банківську діяльність\" від 7 грудня 2000 р. банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення від свого імені зазначених коштів на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Серед операцій, які може здійснювати банк ч.2 ст.47 зазначеного закону передбачає, зокрема, лізинг.

Відповідно до ст.48 Закону України \"Про банки і банківську діяльність\", банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам\'ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Наведене законодавче положення не можна трактувати як таке, що забороняє банкам набувати у власність майно з мсетою його подальшої передачі в лізинг. При цьому слід виходити із розмежування таких видів діяльності, як торгівля і придбання майна для його передачі в користування за договором фінансового лізингу. Якщо суб\'єкт торговельної діяльності спочатку купує певні товари і потім їх продає іншим суб\'єктам, то лізингодавець придбаває майно і передає його в користування лізингоодержувачу. Тобто у названих випадках мають місце різні за своєю природою відносини. Закон України \"Про банки і банківську діяльність\" забороняє банкам займатися торгівлею (ст.48) і прямо передбачає право здійснювати лізингові операції (ст.47). Тому банки вправі набувати у власність майно для подальшої його передачі в корнстування за договором фінансового лізингу.