ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Господарське право та господарське законодавство. Предмет і метод господарського права

ністрації, наказах, інструкціях Міністерства фінансів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації тощо.

Методи господарського права являють собою сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права та поведінку суб\'єктів господарських правовідносин.

Основними методами господарського права є метод автономних рішень, метод владних приписів, метод рекомендацій. Ці методи засновані на виконанні вимог законів; моделюванні поведінки суб\'єктів підприємницької діяльності, їх взаємовідносин між собою та державою; дають методичні рекомендації — форми угод, звітності, надають підприємствам, установам і організаціям ініціативу, самостійність у плануванні своєї діяльності.

Метод автономних рішень заснований на тому, що підприємства, підприємці мають право за власною ініціативою приймати рішення, які не суперечать законодавству.України.

Згідно з методом владних приписів діяльність (поведінка) суб\'єктів підкоряється обов\'язковим моделям правовідносин, які визначені законодавством (вимоги законів та інші вказівки компетентних органів). Це, наприклад, обов\'язковість реєстрації суб\'єкта підприємництва, отримані рецензії на окремі види діяльності та обов\'язки дотримання вимог антимонопольного законодавства тощо.

Метод рекомендацій полягає в тому, що держава регулює поведінку об\'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин, наприклад, зразки угод, бланків, методичних рекомендацій.

2. Історія становлення та розвитку господарського права.

Існує 3 періоди розвитку господарського права:

  1. Італійський (11-13 ст.) – торговельне право являло собою звичаї, за допомогою яких регулювалися відносини між купцями всередині середземноморських купецьких гільдій. Торговельні звичаї різних гільдій суттево відрізнялись. Для розв\'язання суперечок між членами гільдій призначалися консули, рішення яких у хронологічній послщовності занотовувалися у статути.

  2. Французький (14 - початок 18 ст.) - З\'являються nepшi систематизовані акти (французький королівський ордонанс 1673 року \"Про торгівлю\", ордонанс \"Про мореплавство\"). З\'являються тенденції до уніфікацій статусів гільдій, але, в цілому, торговельне право ще мае кастовий характер.

  3. Німецький (кінець 18 – 19 ст.) - За прикладом Франції у білышості країн континентальної Європи встановлено подвійне регулювання господарської діяльності за допомогою норм тор-говельного та цивільного права (\"дуалізм приватного права\"). Норми цивильного права застосову-ються у тому випадку, коли відсутні норми торговельного права. Торговельні кодекси приймаються в Icпанії (1829 р.), Португалії (1833 р.), Німеччині (1861 р.). Загальнонімецький торговельний звіт був не додатком до цивільного законодавства, а паралельним щодо нього законом. Господарче (економічне, торговельне, комерційне, підприємницьке) право регулюе відносини суб\'екта господарської діяльності між собою, споживачами та державою при виробництві товарів, надання послуг та виконаньм інших суспільно необхідних функцій.

Витоки господарського законодавства у історичних пам\"ятках права.

\"Руська правда\" - ранньофеодальний кодекс Ки-шсько1 Pyci, поряд з кримшально-правовими нормами становлював порядок торговельного обиу, мав шсти-тути позики, банкрутства, застави, найму, здач1 товару на збершання.

Положения \"Русько\'1 правди\" не набули такого ж розвитку, як торгове право XI - XII ст. у мктах 1та-лшського та шмецького узбережжя, але торгове право Кишсько! Pyci розвивалося у одному напрямку з ев-ропейським торговим правом

Магдебурзьке право - право мюького самовря-дування та ринкових вщносин у м1стах, бшьша час-тина його норм регламентувала торпвлю та ремесло, д1ялънють цех1в та гшьдш, вщносини власносп та оподаткування. Було засобом захисту мют в1д сва-вшля магнат1в-княз1в.

Магдебурзьке право було надано Киеву у 1494 - 1497 pp. та застосовувалося у багатьох мютах Украши до середини XIX ст. (у Галицько-Волинських землях - з початку XIV ст. до середини XVIII ст.)

3. Господарські правовідносини. Суб\'єкти господарювання та їх види

У процесі господарської діяльності суб\'єкти господарського права вступають між собою в певні господарські відносини. Господарські відносини склада-

ються між державою, яка здійснює управління економікою, органами виконавчої державної влади — міністерствами, відомствами, державними комітетами та між підприємствами і підприємцями. Господарське право як наука охоплює широкий спектр явищ, пов\'язаних із господарською діяльністю юридичних, фізичних осіб та їх структурних підрозділів, які здійснюють господарську і підприємницьку діяльність.

Господарські правовідносини регулюються нормами різних галузей права; Так, відносини між державними органами і підприємствами регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними правовідносинами. Відносини щодо організації та застосування найманої праці, оплати праці, часу праці та відпочинку, гарантій і компенсацій регулюються трудовим правом. У процесі господарювання суб\'єкти підприємництва використовують природні ресурси, а відносини щодо використання природних ресурсів регулюються відповідними галузями права — земельним, водним, лісовим, екологічним. Суб\'єкти підприємництва у своїй діяльності формують і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків, а, отже, і учасниками фінансових правовідносин. Проте ці відносини лише створюють матеріальні, фінансові, організаційні умови функціонування господарських відносин.

Отже, господарські правовідносини — це сукупність відносин, які виникають у процесі господарської діяльності між державними органами і підприємцями (підприємствами) стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг і робіт з метою отримання прибутків. Норми господарського права є загальнообов\'язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.

Різноманітний характер господарських правовідносин зумовлює існування широкого кола їх учасників — суб\'єктів господарського права.

Суб\'єкти господарського права — це учасники гос-

подарських правовідносин, які на основі юридично відособленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством і статутом господарську чи управлінську діяльність.

Основними видами суб\'єктів господарювання відповідно до Господарського кодексу України (ст. 55— 57, ст. 73, 74, 78, 80, 93, 113) є:

— підприємства всіх форм власності, державні та комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, підприємства колективної власності, приватні, та їх структурні підрозділи;

— об\'єднання підприємств (асоціації, трести, синдикати, концерни, корпорації, конгломерати та ін.);

— органи державної влади і управління з управління економікою;

— фінансово-кредитні установи (Національний банк, комерційні банки, ощадний банк);