ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки

Докази, що використовуються ланками адміністративного устрою, нічим не відрізняються від судових, тому що в обох випадках виступають як фактичні обставини, використовувані уповноваженими особами для встановлення істини в порядку, визначеному законом. Але, будучи тотожними по суті, вони разом з тим розрізняються за способом їхнього використання в процесі доказування. По-перше, як уже говорилося, адміністративне доказування має справу з фактичними даними ширшої сфери суспільного життя, даними не тільки минулого, але і сьогодення. По-друге, для одержання доказів органи державного та комунального управління використовують різноманітніші методи (прийоми) і комбінації, властиві тільки цій системі органів. По-третє, доказами в правозастосувальній діяльності органів виконавчої влади оперує ширше коло суб\'єктів, ніж у судовому. По-четверте, для органів управління в багатьох випадкам обов\'язковою є переробка доказової інформації з метою її концентрації. По-п\'яте, адміністративно-процесуальне законодавство визначає особливу процесуальну форму їхнього використання, що забезпечує найбільш ефективне встановлення управлінськими органами об\'єктивної істини. У силу вищевказаного докази, використовувані цими органами, являють собою самостійну групу серед юридичних доказів і можуть бути названі адміністративними.

Засобами доказування (носіями фактичних даних) є: 1) пояснення зацікавленої особи. Так, командир військової частини після розгляду матеріалів розслідування справи про матеріальну відповідальність військовослужбовця зобов\'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем. Якщо вину його повністю доведено, то командир частини не пізніше 1 місяця видає наказ про притягнення до відповідальності; 2) матеріали-письмові докази: заяви сторін і додані до них документи , акти лідируючих суб\'єктів, що закріплюють фактичні дані, письмові пояснення учасників; 3) усні пояснення учасників. Так, зокрема у ході засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за розсудом палати можуть бути заслухані повідомлення осіб, запрошених з ініціативи адвоката; 4) відео- та звукозапис; 5)речові докази; 6) висновки експертів; 7) протоколи процесуальних дій. Вони є носіями доказової інформації різного рівня: вони містять фактичні дані, що мають значення основних доказів, а також допоміжні докази. В якості останніх виступають дані про процедуру процесуальної дії, що дозволяє судити про достовірність закріплених висновків за результатами процесуальної дії. Доказове значення мають не тільки самі процесуальні документи, але й різні додатки до них. Експертиза - це дослідження з використанням спеціальних знань, що проводиться експертом за рішенням лідируючого суб\'єкта (проводу), і спрямоване на з\'ясування обставин, які мають значення по справі. У рішенні про призначення експертизи зазначається: підстави та умови проведення експертизи, предмет експертизи, об\'єкти експертизи, експерта чи заклад, де буде проводитись дослідження, місце і час проведення експертизи. Провід (до прикладу, органи Антимонопольного комітету України) за власною ініціативою чи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, мають право призначати експертизу, про що приймається розпорядження. Доказове значення у висновку експерта мають як одержані в ході дослідження фактичні дані, так і зроблені експертом висновки. Крім того, у висновку експерта викладені методи і послідовність дослідження, що є доказовою основою достовірності одержаних експертом результатів.

М.М.Тищенко підкреслює важливість такого засобу доказування, як носії фактичних даних, що виявляються при проведенні лідируючим суб\'єктом (проводом), огляду з метою установлення визначених обставин, що мають значення в справі. Автор пропонує складати протокол огляду, у якому були б відбиті дані, встановлені в ході огляду28.

Кожен з юридичних доказів відіграє особливу роль у процесі встановлення істини в справі.

Висновки

Підводячи підсумки розглянутої теми, можна зробити такі висновки:

Саме зараз, коли державна політика України перебуває на стадії адаптації її законодавства до міжнародних норм, питання доказування в справах про адміністративні проступки є, як ніколи актуальним.

У роботі ми намагались дати визначення основним поняттям предмету доказування в справах про адміністративні проступки, з\'ясувати його елементи, межі та складові, дати їм характеристику та визначити основні функції і принципи, поєднуючи при цьому використання не тільки теоретичних визначень, а й спробували пов\'язати їх з практикою .

На основі проведеного дослідження, ми можемо стверджувати, що в у процесі доказування в справах про адміністративні проступки суб\'єкти адміністративно-правових відносин мають керуватися основними принципами, які ми також старалися дослідити.

Слід зазначити, що правильно встановлений предмет доказування із чітким з\'ясуванням обставин, з правильним підходом до прийомів та засобів процесу доказування, із використанням усієї доказової бази має вирішальне значення для встановлення істини у ній.

Ми вважаємо, що було б доцільним у вищих юридичних навчальних закладах більш детально вивчати теорію доказування у справах про адміністративні проступки. Це б сприяло підвищенню рівня підготовки юристів. Також було б не погано, якщо би був створений окремий нормативно-правовий акт, який би детальніше регламентував порядок адміністративного розслідування, який би закріпив єдиний підхід до змісту і кількісного складу принципів доказування у справах про адміністративні проступки; містив би детальний опис способів, підходів, прийомів та правила застосування засобів процесуального доказування; порядок їх використання. Це б полегшало діяльність правозастосувальних суб\'єктів по встановленню об\'єктивної істини у справах про адміністративні проступки, стало б гарантією забезпечення основних прав і свобод громадян, зазначених в Конституції України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Конституція України. К.: Школа, 2005. - 48 с.

  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. Е.Ф.Демський. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 1088 с.

  3. Кодекс адміністративного судочинства України – К.: Велес, 2005.- 112 с.

  4. Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процесс: Підручник для вищих навч. закл. рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — 301 с.

  5. Бородш І. Адміністративно-процесуальні норми-основа адміністративно – юрисдикційного процесу. - Журнал „Право України\", 2006, № З. – 69 с.

  6. Васильев Ф.П. Доказывание по делу об административном правонарушении:монография / Нижегор. акад. МВД России, Чебоксар. фил. - Москва : ЮНИТИ : Закон и право, 2005.- 303 с.

  7. Гевко В. Проблеми визначення поняття доказів та їх процесуальних джерел. /Журнал „Право України\" №10, 2005. - 71 с.

  8. Гладун З.С.:Державна політика охорони здоров\'я в Україні (адміністративно - правові проблеми формування і реалізації) монографія.„Економічна думка\" Тернопіль - 2005. - 661 с.

  9. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібник , Київ, 2005. – 231 с.

  10. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе. - М., \"Юрид. лит.\", 1973. - 175 с.

  11. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

  12. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях /ред. Ю. М. Козлов. - М. : Юристъ, 2002. - 1229 с.

  13. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях/ под общ. ред. Е.Н. Сидоренко.- Изд-во Проспект, 2006. – 1016 с.

  14. Кривицька Ю. Адміністративні суди: пишатися або соромитися? /Юридична газета №20 (56) від 31 жовтня 2005 року. – 6 с.

  15. Лупарев Е.Б. Доказывание в административном процессе: некоторые спорные вопросы теории и практики / Академический юридический журнал. – 2003. - № 3. – 48 с.

  16. Новицкий В.А. Проблемы понимания права и государства. Теория доказывания: проблемы и их решение. /Ставрополь. СГУ. Ставропольсервисшкола. 2003. – 36 с.

  17. Осипкин В. Н., Рохлин В. И. Доказательства: Серия \"Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе\" / Науч. редактор проф. Б. В. Волженкин. СПб., 1998. - 32 с.

  18. Осипов Ю.К. Правовые вопросы комплексной экспертизы. Советская юстиция. №13.1978.- 125 с.

  19. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств: Науч.-практич .пособ. - М., 2000. – 123 с.

  20. Панасюк А.Ю. Как убеждать в своей правоте. Современные психотехнологии убеждающего воздействия. Дело. М.2002.- 304 с.

  21. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. - 367 с.

  22. Попова Ю. А. Защита публично-правовых интересов граждан в судах общей юрисдикции / Кубан. гос. аграр. ун-т. - Краснодар: Б.И., 2001. - 295 с.

  23. Фомицкий Д. Латино-русский словарь.Ростов-на-Дону, Феникс, 1999.-704 с.

  24. Шептулин А.П. Диалектическая концепция понятия./ Минск: Наука и техника, 1982. – 56 с.

  25. Шмонин А.В. К вопросу о понятии предмета доказывания./ Доклады и сообщения на учредительной конференции Международной ассоциации содействия правосудию. Санкт-Петербург, 5-6 октября 2005 г./Под ред.А.В. Смирнова. СПб., 2005. - 192 с.