ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Поняття і предмет доказування в справах про адміністративні проступки

Як відомо, з\'ясування цілі здійснення будь-якого виду діяльності дозволяє глибше вияснити зміст цієї діяльності. З\'ясування цілей доказування в адміністративному процесі має також важливе теоретичне і практичне значення. Вчені, які займаються проблемами доказового права, неоднозначно підходять до визначення змісту цього поняття. Розкриваючи його з позицій теорії права і, взагалі, процесуальних галузей права, вони спочатку звертаються до лінгвістичного та філософського змісту цього поняття, а вже потім наповнюють його, безпосередньо, юридичним змістом. Такий підхід до визначення юридичних дефініцій перевірений часом і вважається найбільш виправданим, оскільки дозволяє більш детально з\'ясувати суть поняття. Отже, термін „доказування\" походить від латинського слова „Jurisdictio\" (а саме: від словосполучення „jus\" + „dico\", що в перекладі означає – „ведення судочинства, судовий розгляд\"; „влада, компетенція\")4.

Що ж означають терміни „лідируючі суб\'єкти\" та „провід\"?

Перепелюк В.Г. пропонує таке визначення поняття: \"Доказування – це діяльність лідируючих суб\'єктів адміністративно-процесуальних відносин по збиранню, дослідженню, перевірці, переробці та оцінці фактичних даних (доказів), використанню їх в установленні об\'єктивної істини по справі, обґрунтування висновків і рішень, що приймаються\". 5

На думку О. Бандурки і М. Тищенко, суб\'єктів адміністративно-юрисдикційного процесу можна поділити на кілька груп. Насамперед, це так звані лідируючі суб\'єкти, тобто суб\'єкти, які виконують функції ведення процессу (організатори), здатні самі на державно-владній основі приймати рішення в справі6. Група організаторів (лідируючих суб\'єктів) неоднорідна. Істотне значення має відношення того чи іншого органу (посадової особи) до правозастосування, тобто вирішення справи. Орган (посадова особа), що вирішує справу, лідирує не тільки на стадії вирішення. Він має достатньо процесуальних можливостей, щоб забезпечити провадження на інших стадіях: повноваження процесуального контролю, санкціонування процесуальних дій, що проводяться іншими лідируючими суб\'єктами, забезпечення виконання рішення. Таких організаторів учений пропонує називати проводом. Тому інші лідируючі суб\'єкти залежно від ступеня публічності юридичної справи (юрисдикційна, позитивна) в більшій чи меншій мірі залежні від проводу. В юрисдикційних справах лідируючі суб\'єкти наділені більшою свободою в примусовій реалізації владних повноважень по відношенню до зацікавлених осіб. В інших провадженнях такі лідируючі суб\'єкти звертаються до проводу за санкціонуванням владного впливу. В останньому випадку процесуальний статус лідируючих суб\'єктів наближається до статусу зацікавлених осіб. Нарешті всіх лідируючих суб\'єктів можна віднести до складу учасників, оскільки реалізація примусових процесуальних дій у переважній більшості випадків здійснюється із санкції проводу. Автори зазначають, що визначення „лідируючі суб\'єкти процесу\" введено в науковий обіг В. Горшеневим7.

„Доказуванням є поєднанням збирання, дослідження і оцінки доказів, поєднанням практичної і розумової діяльності, що направлена і регулюється у визначених законом межах\", - пише Є.В. Додін. В свою чергу, аналізуючи доказування в справах про адміністративні проступки, А.А. Пеков дає визначення доказування „як виду процесуальної діяльності осіб (органів), уповноважених приймати рішення по справі про адміністративний проступок, і інших учасників процесу по збиранню, перевірці та оцінці доказів в цілях встановлення істини і вирішенні інших завдань провадження по справі\". Ю.А. Попова пропонує вважати доказуванням „процесуальну діяльність суду і всіх суб\'єктів процесу по витребуванню, пред\'явленню, оцінці, дослідженні доказів, які відносяться до справи з ціллю встановлення фактів предмета доказування і доказових фактів для постановлення законного і обґрунтованого рішення по справі.8\"

Звернемо увагу на те, що витребування і пред\'явлення доказів входить в загальне поняття – збирання. Тобто, можна сказати, що доказування в справах про адміністративні проступки являє собою діяльність уповноважених адміністративно-юрисдикційних органів і судів (суддів) для вирішення адміністративно-правових спорів, а також сторін спору чи учасників процесу по справі про адміністративний проступок чи інших зацікавлених в результаті справи осіб по збиранню, дослідженню і оцінці фактичних даних (відомостей про факти), які мають значення для вирішення адміністративної справи.9

Склад елементів доказування є одним з найбільш дискусійних питань, взагалі, в теорії доказування. Про його структуру сучасні вчені мають багато різноманітних думок та суджень10.

Діалектика стверджує, що у всякій діяльності повинні бути суб\'єкт, об\'єкт і знаряддя дії11. Таким чином, розвиваючи філософське судження, можемо відмітити, що тим, хто пізнає є правозастосувальні суб\'єкти – суддя, уповноважені на те посадові особи державних органів різного роду; знаряддям пізнання виступає адміністративно-процесуальне доказування, як особливий вид пізнавальної діяльності, яке проводиться на основі процесуальних норм, які закріплені в чинному законодавстві; об\'єктом пізнання є подія, яка сталась – адміністративний проступок.

Перепелюк В.Г. стверджує, що процесуальному доказуванню притаманні 4 елементи: предмет доказування; суб\'єкт доказування; засіб доказування та діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці, переробці, оцінці та використанню доказів. В якості згаданих чотирьох елементів виступають: 1) пізнавальна (інформаційно-евристична) діяльність; комунікативна (фіксація і забезпечення передачі фактичних даних у часі і просторі); засвідчувальна (підтвердження достовірності фактичних даних); обґрунтовуюча діяльність (використання доказів для встановлення істини). В ході пізнавальної діяльності виявляються джерела доказової інформації. На комунікативну діяльність покладається завдання фіксації одержаної інформації, її процесуальне оформлення та пристосування до використання на стадії вирішення. Засвідчувальна діяльність спрямована на встановлення достовірності зібраних доказів. Фіксацію джерела інформації, здійснення перенесення виявлених даних на новий матеріальний носій, перетворення їх в словесно-знакову форму, вживання заходів для індивідуалізації предметів, що вилучаються і фіксацію їх індивідуальних ознак в процесуальних документах. А доказувальна обгрунтовуюча діяльність - це діяльність по переконанню учасників процесу в істинності зроблених висновків. Ця діяльність знаходить свій прояв у описово-мотивувальній частині, проміжкових і завершального процесуальних актів.

Під дослідженням доказів розуміють з\'ясування смислу та інформаційного їх значення. Під перевіркою доказів - визначення їх належності до справи, допустимості та достовірності. Оцінка доказів означає діяльність, що приводить до переконання про допустимість, належність, достовірність доказів і достатність їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для справи. В ході оцінки доказів керуються такими правилами: 1) свобода оцінки (відсутність доказів із наперед встановленою силою); 2) оцінка проводиться лідируючими суб\'єктами (проводом) на основі внутрішнього переконання; 3) досліджуються всі докази у взаємозв\'язку і внаслідок цього викладають мотиви відхилення одних доказів і взяття за основу інших; 4) лідируючі органи (провід) керуються законом і правосвідомістю.