ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом ша

Викрадення завідомо несправної вогнепальної зброї (наприклад: навчальної чи вихолощеної) і приведення її в придатний для використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як злочин проти власності та за статтею 263 КК України.

2. Об\'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 262 Кримінального Кодексу України.

Кримінальне законодавство України установлює кримінальну відповідальність тільки за конкретні суспільно-небезпечні винні діяння (дію або бездіяльність), передбачені законом як злочин (ч.1 ст.2, ч.2 ст.11 КК України). Як і будь-який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об\'єктивних) і внутрішніх (суб\'єктивних) властивостей і ознак. Зовнішня сторона злочину утворює його сторону, а внутрішні – його суб\'єктивну сторону.

Визначаючи нерозривний зв\'язок об\'єктивних та суб\'єктивних ознак злочину, наука кримінального права в той же час вивчає їх окремо, що необхідно для їх більш глибокого розуміння. Такий підхід дозволяє глибше пізнати об\'єктивну і суб\'єктивну сторони злочину, які складають у реальній дійсності єдиний і неподільний акт злочинної поведінки.

При виявлені злочину насамперед стикаються з його об\'єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб\'єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється у певній об\'єктивній обстановці, у певному місці і у певний час. Цей акт поведінки завжди відбувається відповідним способом, наприклад: крадіжка з об\'єктивної сторони виражається в таємному викрадені майна (ст.185 КК України), грабіж – у відкритому викрадені майна (ст.186 КК України). Злочин завжди тягне за собою певні суспільно-небезпечні наслідки, тому що в результаті його вивчення завдається істотна шкода суспільними відносинам. Ця ознака притаманна будь-якому злочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину не може бути. Вони мають місце завжди у всіх випадках, коли вичиняється злочин.

Іноді злочин вичиняється з використанням тих або інших предметів матеріального світу: технічних пристосувань, вогнепальної або холодної зброї, підроблених документів чи інших засобів. Їхнє вибіркове використання багато в чому дозволяє злочинцю більш успішно вчинити злочинний намір або заподіяти більш тяжку шкоду.

В об\'єктивних ознаках виявляються як фактичні так і соціальні властивості злочину, передусім його суспільна небезпечність. Об\'єктивні ознаки, які притаманні всім злочинам, вивчаються Загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів (наприклад: бандитизм, шахрайство, хуліганство) – Особливою частиною.

Викладене дозволяє зробити висновок, що об\'єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіянням), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв\'язком між діянням і суспільно-небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.

Усі ознаки об\'єктивної сторони злочину з погляду їх описання (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК України можна поділити на дві групи: обов\'язкові (необхідні) і факультативні.

До обов\'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння або, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.

Діяння завжди безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК України або одночасно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов\'язковою ознакою об\'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов\'язковим у кожній кримінальній справі.

До факультативних ознак об\'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв\'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину. Ці ознаки, фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, далеко не завжди вказуються в законі як ознак конкретного складу злочину. Так, диспозиції складу: шпигунства (ст.114 КК України), незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263 КК України), хуліганства (ст.296 КК України) та інших, не містять вказівок та конкретні суспільно небезпечні наслідки, які необхідно було б встановлювати при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так само далеко не завжди в статтях Особливої частини КК України вказується спосіб, місце, час та обстановка вчинення злочину. Отже, зазначені ознаки об\'єктивної сторони складу злочину є не обов\'язковими, а факультативними.

Об\'єктивна сторона злочину характеризується, перш за все, способом викрадення.

За ч.1 ст.262 КК України кваліфікуються дії щодо предмета злочину, які становлять собою їх таємне викрадення (крадіжка), відкрите викрадення (грабіж), вимагання, якщо воно не поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров\'я особи, заволодіння ними шляхом шахрайства, привласнення їх особою, якій вони були ввірені (у такому числі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), а також привласненням цих предметів, якщо вони були знайдені винною особою або випадково опинилися у неї.

Заволодіння предметом злочину шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем без ознак привласнення утворює кваліфікований склад злочину, передбачений ч.2 ст.262 К України.

Розбій з метою викрадення предмета злочину, а також вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров\'я, кваліфікується за ч.3 ст.262 КК України.

Придбання права на вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали шляхом шахрайства без фактичного переходу відповідних предметів у володіння винної особи повинно кваліфікуватися за ст.190. Як готування до злочину, передбаченого ст.262 КК України, слід кваліфікувати такі дії (придбання права на предмети цього злочину шляхом шахрайства), якщо вони вчинені з метою реалізації такого права і отримання безпосередньо зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристрої чи радіоактивних матеріалів.

Розтрата вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв (у тому числі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) є видом їх передачі чи збування і повинна кваліфікуватися за ч.1 чт.263 КК України.

Розтрата радіоактивних матеріалів (у т.ч. шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) є видом їх незаконної передачі й повинна кваліфікуватися за ст.265 КК України.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем без передбаченого законом дозволу утворює реальну сукупність злочинів, передбачених відповідною частиною ст.262 і ч.1 ст.263 КК України.

Викрадення, привласнення, вимагання радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем з наступним носінням, зберігання, використання, передачею, видозміненням, знищенням, розпиленням або руйнуванням без передбаченого законом дозволу утворює реальну сукупність злочинів передбачених відповідною частиною ст.262 і ст. 265 КК України.