ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом ша

Об\'єктом злочину, передбаченого статтею 262 Кримінального кодексу України, а саме викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної, мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства є громадська безпека в галузі обігу вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів.

Під предметом злочинного впливу слід розуміти той елемент суспільних відносин, який охороняється законом про кримінальну відповідальність, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому отже, в першу чергу завдається шкода. Тому таким предметом може бути суб\'єкт, сам соціальний зв\'язок, а також предмет суспільних відносин. Встановлення предмета злочинного впливу в кожному конкретному злочині полегшує з\'ясування \"механізму\" завдання шкоди самому об\'єкту, а також сприяє встановленню розміру і характеру наслідків суспільно-небезпечного діяння.

Предмети злочину вказані в диспозиції статті. Їх основною характерною ознакою, як предметів аналізованого злочину, є призначення для ураження живої цілі, а також знищення або пошкодження об\'єктів оточуючого середовища. Вони можуть бути як саморобні, так і виготовлені промисловим шляхом.

Зазначені предмети є декількох видів. Спробуємо охарактеризувати їх:

  • вогнепальна зброя – та, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші) Також визначаються вогнепальною зброєю засоби, перероблені для стрільби кулями чи іншими снарядами по цілях;

  • бойова нарізна вогнепальна зброя – це зброя армійських зразків, або виготовлена за спеціальним замовленням (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо);

  • несучасна стрілецька зброя – вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армії та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях;

  • вихолощена зброя – це зброя армійських зразків, спеціально пристосованих до стрільби холостими зарядами, з якої не можливо зробити постріл бойовим зарядом;

  • гладкоствольна мисливська зброя: мисливські рушниці без нарізів у стволах (не відноситься до вогнепальної зброї);

  • пневматична зброя: пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів;

  • холодна зброя: пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м\'язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною);

  • пристрої для відстрілу патронів, знаряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії – це пістолети і револьвери, виготовлені у встановленому законом порядку, конструктивно призначені тільки для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і технічно не придатні для стрільби бойовими патронами. При цьому їхня конструкція має забезпечувати неможливість взаємозаміни основних частин бойових і спортивної вогнепальної зброї;

  • бойові припаси – вид озброєння, призначений для ураження живої сили противника, знищення його бойової техніки, руйнування укріплень, споруд, виконання інших завдань (освітлення місцевості, розкидання агітаційної літератури тощо).

Зокрема, до бойових припасів належать патрони до зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини ракет і торпед, а також інші вироби або вибухові пристрої в зібраному виді, споряджені вибуховою речовиною та призначенні для стрільби з вогнепальною зброї або здійснення вибуху.

До патронів належать патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії призначення для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені у встановленому порядку до використання.

Порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання зброї та бойових припасів в міністерствах і відомствах на підприємствах, в установах, організаціях і господарських об\'єднаннях регламентується відомчими інструкціями узгодженими з МВС України.

Вибухові речовини – це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації – порох тощо.

Вибуховими пристроями (або вибуховими матеріалами) йменуються засоби ініціювання вибуху – зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатори, капсуль-детонатори, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо).

У випадках коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами, а також для з\'ясування придатності зброї, бойових припасів, вибухових речовин і пристроїв для використання, необхідні спеціальні знання, потрібно призначити експертизу.

Викрадення деталей (складових частин) вогнепальної зброї і бойових припасів повинно оцінюватись залежно від того, який комплект деталей викрадений. Якщо викраденого комплекту деталей (складових частин) достатньо для збирання придатних для використання зброї або бойових припасів, вчинене треба кваліфікувати як закінчений злочин за статтею 262. При цьому під останнім комплектом треба розуміти таку сукупність деталей (складових частин), яка дозволяє без додаткової доробки та пристосувань використати зброю для стрільби (наприклад: за наявності ствола та ударного механізму), а бойових припасів – за їх призначенням.

У випадку коли була викрадена окрема деталь або викрадені деталі (складові частини) в комплекті, що є недостатнім для складання зброї чи бойових припасів, з метою виготовлення відсутніх частин, вчинене треба кваліфікувати за сукупністю як злочин проти власності і як підготовка до виготовлення зброї або бойових припасів. Викрадення окремих деталей з подальшими діями, безпосередньо спрямовані на виготовлення відсутніх частин, якщо вони не були доведені до кінця з причин, що не залежать від волі особи, утворює сукупність злочину проти власності та незакінченого замаху на злочин, передбачений статтею 263 КК України. Якщо ж відсутні деталі були виготовлені зі складанням зброї або бойових припасів, вчинене потрібно кваліфікувати як закінчені злочини проти власності і громадської безпеки.

Викрадення таких складових частин бойових припасів, які містять вибухові речовини (запали, детонатори, гранати без детонаторів тощо), в будь-якому випадку утворює закінчений склад злочину, передбачений статтею 262 КК України – викрадення вибухових речовин.