ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Зародження знань у галузі балістики (військової)

Розвиток наукових засобів і методів розслідування злочинів проходило повільно. Ще повільніше вони втілювались в практику.

На початку XVIIІ століття видаються перші офіційні розпорядження, котрі законодавче закріплюють проведення судово-медичної експертизи. Петро І в статті 154 Військового статуту (1716 р.) вказав на обов\'язкове медичне освідування в випадках смерті від поранень.

Видатний вчений і хірург М.І. Пірогов здійснював дослідження вогнепальних ушкоджень. Його дослідження вхідних і вихідних поранень, представляли значний інтерес, тому що вони були першими дослідженнями в цьому питанні.

На думку В.Н. Бокаріуса М.І. Пірогов першим, на багато раніше іноземних дослідників, описав, пояснив і систематизував характерні зміни в області вхідного отвору вогнепального пошкодження. В 1894 році П.А. Мінаков в галузі дослідження речових доказів встановив зміни котрі відбуваються з волоссям під час дії на них високих температур, а саме при пострілах з близьких відстаней [2, 5-16].

Судово-балістична експертиза нараховує не одне століття свого існування. Але теоретичне обґрунтування, і як наслідок наукове визнання судово-балістична експертиза отримала порівняно недавно.

З другої половини ХІХ століття за допомогою спеціалістів слідчі і судді почали звертатися частіше. В особливо складних випадках вони залучали вчених.

Перша спроба наукового узагальнення експертної практики в галузі дослідження вогнепальної зброї стосувалась застосування хімічних методів. В керівництві по судовій хімії А. Наке, котре вийшло в світ в 1874 р., поряд із методами дослідження отруть, автор розглянув питання про дослідження вогнепальної зброї. Він поділяв експертизу на три стадії: 1) експертний огляд; 2) дослідження; 3) відповідь на поставлене питання.

В 1879 році вийшла в світ друга книга, котра висвітлює питання судової балістики. Вона була написана також медиком і присвячена судово-медичному дослідженню вогнепальних ушкоджень. Ця невелика книга залишилась в свій час не поміченою юристами, але її поява не лише залишила певний слід в історії розвитку судової медицини, але й вагомий вклад в створення нової наукової дисципліни - судової балістики. Поряд з суто медичними питаннями, автор цієї книги М. Щеглов розглянув всі існуючі в той час види вогнепальної зброї, типи снарядів та суть процесів, котрі відбуваються під час пострілу з вогнепальної зброї. Головну увагу при цьому він приділяв виявленню нових ознак, котрі можна було покласти в основу експертного дослідження зброї та снарядів.

Спостережливість М. Щеглова відкрила такі \"пізнавальні пункти\", котрі виявились дуже суттєвими саме для ідентифікації зброї. До їх числа відноситься насамперед така важлива ознака, як сліди на кулі, котрі виникають від полів нарізів в каналі ствола. Однак, правильно оцінити криміналістичне значення стріляної гільзи М. Щеглов не зумів.

На початку другої половини ХІХ століття в вітчизняній літературі були відмічені дослідження, присвячені гладкоствольній зброї і слідам її дії. Але в слідчій практиці ця зброя зустрічалась доволі часто. В таких випадках постійно виникало питання відносно визначення відстані, з якої був проведений постріл. Експертам при його вирішенні необхідно було звертатись за даними, котрі знаходились в працях А. Шауенштейна та інших іноземних авторів.

Слідами дії шроту займались і практичні працівники. В 1897 році, була опублікована стаття І.А. Мілотворського в якій описувались особливості поранень шротом, і ті ознаки, котрі в цих випадках дозволяють судити про дистанцію, з якої був проведений постріл. З дослідженням шроту пов\'язане ім\'я знаменитого винахідника радіо А.С. Попова. Повернемось до 1895 року. Видатний німецький фізик В.К. Рентген відкрив в кінці цього року випромінення, котре назвали рентгенівськими променями. Цим винаходом зацікавився А.С. Попов. Вже в 1896 році він з допомогою свого товариша по службі С.С. Колотова виготовив трубку Крукса і створив перший вітчизняний рентгенівський апарат. Свої дослідження він спрямував в бік практичного використання, а саме знаходження за допомогою рентгенівських променів кулі і шроту, котрі потрапили в тіло людини. Ці дослідження проводились в Кронштадському морському шпиталі. По суті це були одні з перших рентгенологічних досліджень в Росії котрі мали медичне і криміналістичне значення. В експертній практиці рентгенологічні дослідження не проводились ще довгий час.

З кінця ХІХ століття проведення судово-балістичних експертиз стає все більш поширеним явищем. При розслідуванні справ та проведенні судово-балістичних експертиз, починають проводитись експертні експерименти [3, 5-6].

Першим хто здійснив ідентифікацію за кулею був Генрі Годдард в 1835 році.

В 1860 році інший піонер судової балістики розкрив справу про вбивство, але вже не за кулею вилученої з тіла вбитого, а за паперовим клейтухом (Англія).

В 1879 році в США розглядалась справа по звинуваченню у вбивстві. Підсудний був виправданий дякуючи зброяру, котрий був викликаний до залу засідання і в присутності суддів оглянув канал ствола після чого дав висновок про те, що з даної зброї останній постріл був здійснений мінімум вісімнадцять місяців назад, на основі того, що канал ствола був вкритий іржею.

Минуло ще десять років і на весні 1889 року дослідженнями в галузі балістики почав займатись професор судової медицини ліонського університету Лакассань. З тіла вбитого він вилучив кулю і при детальному її розгляді помітив на ній сім повздовжніх \"борозенок\". Куля була того ж калібру, що і револьвер вилучений у підозрюваного у вбивстві, і тому вона могла бути відстріляна з цього револьвера. На підставі цього, Лакассань почав більш детально вивчати питання семи \"борозенок\" [4, 437-494].

На сьогоднішній день маємо велику кількість розроблених методик по дослідженню, як самої вогнепальної зброї так і снарядів до неї.

Література:

  1. В.Л. Попов, В.Б. Шигеев, Л.Е Кузнецов. Судебно-медицинская баллистика. - Спб.: Гиппократ, 2002. С. 19, 34, 83.

  2. Н.В. Попов. Судебная медицина. Государственное издательство медицинской литературы. Медгиз - 1950. М.: Издание третье. С. 5-16.

  3. И.Ф. Крылов. В мире криминалистики. Л.: 1980. С. 5-6.

  4. Ю. Торвальд. Век криминалистики Ростов-на-Дону \"Феникс\" 1996. С. 437-494.