ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Держава як суб’єкт права – юридична особа

З нашої точки зору, державу слід розглядати як правову корпорацію, а не як фізичну корпорацію, тобто корпорацію фізичних істот. Державу, скоріш за все, слід розглядати як корпорацію суб\'єктів права, кожний з яких зберігає за собою статус вирішальної правової інстанції. Головною метою такої корпорації є не підлеглість всіх єдиній владі, а створення системи правового спілкування, правової комунікації, яка направлена на погодження воль громадян, які входять у таку корпорацію, формування правових зв\'язків, які б забезпечували здійснення правових інтересів громадян. Принципова різниця держави від всіх інших суб\'єктів права, в тому числі всіх існуючих юридичних осіб, полягає не в якійсь особливій матерії, з якої така держава складається, а в тому, що даний суб\'єкт створюється заради служінню праву, адже право складає сутність держави як корпорації, визначає її зовнішні цілі, функції та внутрішню організацію.

Держава в якості правової корпорації не створює особливу субстанцію, яка відрізняється від тієї субстанції, що складає зміст інших суб\'єктів права. Держава не повинна розглядатися як самостійне джерело права та правового примусу, адже держава має службову функцію – сприяти формуванню та здійсненню права, самовизначенню правової особистості. В державі як правовій корпорації людина повинна бачити не свого опонента або володаря, який стоїть над нею, а свою відособлену правову сутність. У людини немає іншої такої корпорації, де її правові якості, а також правові якості інших осіб могли б розкритися, саме право також не може існувати поза цією корпорацією [4, 367].

В свою чергу, державу-корпорацію як суб\'єкт права зовсім некоректно протиставляти державі як об\'єкту та державі-правовідношенню. Подібно до того, як суб\'єктивне та об\'єктивне твердо не протистоять один одному, а швидше за все переходять один в одне, так і вищевказані поняття твердо не протистоять один одному, а доповнюють один одного. Держава-корпорація передбачає державу-правовідношення, однак ця держава-правовідношення повинна засновуватись не на владовідношеннях, на суб\'єкт-об\'єктних зв\'язках, а на суб\'єкт-суб\'єктних зв\'язках, які формуються між громадянами держави, так і між громадянином та державою як юридично рівними суб\'єктами права. Як стверджує С.І. Архіпов, одна держава (держава-суб\'єкт) без іншого (держава-правовідношення) не може існувати, адже будь-яка правова корпорація в основі повинна мати правовий зв\'язок [4, 371].

Вказаний автор розмежовує державу як правову корпорацію та політичну державу. Тільки в політичній державі у владних відносинах суб\'єкт та об\'єкт права можуть бути субстанційно розмежовані. В державі як правовій корпорації таке субстанційне розмежування неможливе. Держава–суб\'єкт, держава-об\'єкт, держава-правовідношення – це лише моменти існування загальної корпоративно-правової волі, її різноманітні форми [4, 371].

Слід погодитись з думкою С.І. Архіпова про те, що в конструкції держави як корпорації на новій основі можливий синтез уявлень про державу-суб\'єкт, державу-об\'єкт, державу-правовідношення, державу-правосвідомість. Однак, даний синтез зовсім неможливий на підставі реалізації ідеї відносин влади в правовій корпорації, на ідеї суб\'єкт-об\'єктних зв\'язків, з чого виходили І.О. Ільїн [5] та Г. Еллінек [6], оскільки, в такому випадку, не виникає єдиної правової корпорації, а існує корпорація владарюючих (корпорація – суб\'єкт права) та корпорація підвладних (корпорація – об\'єкт права), які існують окремо, і лише формально об\'єднані єдиним законодавством.

На наш погляд правову особистість держави не варто виводити за рамки поняття юридичної особи. Навпаки, більш доцільно розширити ці рамки, розглядаючи поняття „юридична особа\" в якості загально правового, яке має сенс не тільки для приватноправової сфери, але й для всього права в цілому, включаючи публічноправові відносини. Держава як і будь-яка юридична особа повинна визначатись в якості похідного від людини суб\'єкта права, в якості вторинного суб\'єкта. Такий правовий зв\'язок з людиною як громадянином держави не повинен перерватися, так як в кінцевому результаті від такого зв\'язку залежить не тільки правоздатність громадянина, але й правоздатність та дієздатність самої держави. Держава так само як і людина потребує такого правового зв\'язку, оскільки справжня правова держава існує до тих пір, поки її громадяни визнають свою правову пов\'язаність в якості членів загальної державної корпорації, виконують функції держави, є посадовими особами, службовцями держави, виступають представниками держави, виконують закони та інші нормативно-правові акти тощо.

Література:

  1. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права. - М.: 1909г.// Allpravo.Ru - 2005.

  2. Алексеев Н.Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки. Московское научное издательство. 1919 г. // Allpravo.Ru - 2004.

  3. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебное пособие в 2-х томах. Т. 1. Вып. 1. - М: Изд-во \"Юрид. колледж МГУ\", 1995. - 308с.

  4. Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование. - СПБ.: Издательство Р.Асланова \"Юридический центр Пресс\", 2004. - 469с.

  5. И.А. Ильин. Теория права и государства/ Под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. - М.: Издательство \"Зерцало\", 2003 г. - 400с.

  6. Еллинек Г. Общее учение о государстве. - Спб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 752с.