ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Прогалини та колізії права, що застосовується при розгляді корпоративних спорів

При розгляді питання щодо корпоративних спорів, слід звернути увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, так і у п. 1.1. Рекомендацій, однією із сторін корпоративного спору є учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, однак немає вказівки на вкладника, хоча саме таку назву носить учасник повного та командитного товариства.

Припускаємо, що така позиція аргументується наявністю у юридичній науці думки про те, що учасники повного і повні учасники командитного товариства не можуть бути власниками корпоративних прав.

Як зазначає В.С. Щербина: \"визнання учасників повного і повних учасників командитного товариствавласниками корпоративних прав прямо суперечить нормі ч. 2 ст. 167 ГК України, згідно якої володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом\", а згідно ч. 7 ст. 80 ГК України, учасники повного і повні учасники командитного товариства повинні бути зареєстровані як суб`єкти підприємництва [2]. Однак, важаємо, що при цьому слід врахувати і норму ч.1 ст. 167 ГК України, згідно якої корпоративними правами визнаються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, а також Закон України \"Про оподаткування прибутку підприємств\", який визначає корпоративні права як право власності на статутний фонд юридичної особи, в незалежності від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, (до яких належить як повне, так і командитне товариство), чи в інших організаційно-правових формах.

Поряд із зазначеними прогалинами, слід звернути увагу і на деякі колізійні аспекти Рекомендацій Президії ВГСУ та ГПК України. Так, зокрема, у відповідності до, п.1.7. Рекомендацій, \"відносини з обліку прав власності на цінні папери є такими, що пов`язані з реалізацією корпоративних прав\", а \"судам слід виходити з того, що спори за позовами акціонерів до реєстраторів, пов`язані з внесенням змін до реєстрів власників іменних цінних паперів, укладенням, зміною, розірванням, визнанням недійсними договорів на ведення реєстру власників іменнпх цінних паперів, безпосередньо стосуються прав і обов`язків акціонерного товариства...Судам необхідно у всіх випадках вирішувати питання про залучення акціонерного товариства до участі у відповідних справах як відповідача або третьої особи\" [3].

В той же час, спори між акціонерним товариством та реєстратором, пов`язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а також спори між акціонерним товариством та депозитарієм, пов`язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів на обслуговування емісії цінних паперів, до корпоративних спорів не належать (п. 1.8. Рекомендацій).

Така позиція дозволяє дійти двох принципово важливих в контексті цього дослідження висновків: по-перше, - однією із сторін корпоративного спору може бути реєстратор власників іменних цінних паперів, з а умови, що останній у такому спорі є відповідачем, акціонер - позивачем, а саме акціонерне товариство - співвідповідачем або третьою особою.

Однак, перелік сторін корпоративного спору, визначений п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України та п.1.1. Рекомендацій є закритим та не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас, п.1.1. Рекомендацій, п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України вступає протиріччя із абзацом 2 п. 1.7 Рекомендацій. Вважаємо таку ситуацію не зовсім виправданою, а відповідне застереження в обох зазначених вище нормах - необхідним, як, власне, і розширення складу сторін корпоративного спору реєстратором власників іменних цінних паперів.

В ході аналізу практики застосування законодавства при розгляді справ, що виникають з корпоративних правовідносин, доходимо висновку, що для однакового та правильного застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права у розгляді відповідних справ, необхідно заповнити існуючі у законодавстві прогалини, повязані із визначенням допустимих матеріально-правових вимог позивача до відповідача, кола учасників корпоративних правовідносин та, зокрема, сторін корпоративного спору, а також вичерпності або невичерпності переліку останніх.

Література:

  1. Див., наприклад, Закон України від 15 грудня 2006 року (N 483-V, ОВУ, 2007 р., N 52, ст. 3476), яким було внесено зміни до п.4 ч.1 ст .12 Господарського процесуального кодексу України.

  2. Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1/ Под ред. Р.А. Майданника. - К.: Всеукраинская ассоциация издателей \"Правова еднисть\", 2008. - С. 225.

  3. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України \"Про національну депозитрану систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні\", доручення емітентом реєстратору вести реєстр власників іменних цінних паперів не знімає з емітента відповідальності за виконання зобов`язань, що випливають з угод щодо цінних паперів.

  4. Господарський кодекс України. - Х.: ПП \"ІГВІНІ\", 2008. - 232 с.

  5. Господарський процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 лют. 2008р.: (відповідає офіц. текстові).-К.: Вид. Паливода А.В., 2008. - 64с. - (Кодекси України

  6. Про господарські товариства: Закон України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 49, ст.682)/http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12.