ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи

Реферат на тему:

Бокаріус М.С. – основоположник судово-медичної експертизи

Першим етапом розвитку української радянської криміналістики як науки є етап пов\'язаний з виникненням і першим досвідом використання кріміналістичних прийомів і засобів в кримінальному процесі дореволюційної Росії – це період до жовтня 1917 року, але більш суттєвим етапом є другий, коли почали створюватися перші експертні установи та накопичуватися емпіричні знання. В період 1917-1930 років вироблялась і удосконалювалась практика експертних криміналістичних установ, спочатку переважно в системі НКВД.

Саме на практичній роботі в органах НКВД виросли такі вітчизняні вчені криміналісти, як І.Н. Якимов, С.М. Потапов, М.С. Бокаріус, П.С.Семеновський, В.І. Громів, що опублікували перші научні праці по криміналістиці.

Заслужений професор Микола Сергійович Бокаріус в історії вітчизняної криміналістики займає особливе місце.

Він є основоположником криміналістичного напряму в судовій медицині, в своїх наукових роботах і в практичній експертній діяльності він завжди прагнув до поєднання судово-медичних і криміналістичних знань.

Ще в дореволюційні роки в книзі \"Судова медицина у викладі для юристів\" М.С. Бокаріус відводив обширне місце матеріалам з області криміналістики [Бокаріус М.С. Судова медицина у викладі для юристів. Харків, 1915].

Включаючи їх в названу книгу, він посилався на третій французький судово-медичний конгрес (1913), який виніс резолюцію про необхідність викладання на юридичних факультетах основ судової медицини з включенням в програму елементарних відомостей по анатомії, а також по бертільонажу, антропометрії і інших відомостей, з області так званої \"наукової поліції\".

Микола Сергійович Бокаріус народився в 1869 в Одесі в сім\'ї викладача і вихователя гімназії. Закінчивши в 1890 гімназію, він поступив на медичний факультет Харківського Університету. У 1895 М.С. Бокаріус блискуче закінчив медичний факультет, після чого він був вибраний понадштатним ординатором факультетської хірургічної клініки (Зав. проф. Грубе), де займався патолого-гістологічнімі дослідженнями. У 1897, Микола Сергійович переходить на кафедру судової медицини, на посаду помічника прозектора і з того часу аж до дня смерті — 23 грудня 1931 року - він впродовж 34 років працює на кафедрі судової медицини.

Перші кроки своєї педагогічної і наукової діяльності молодий Бокаріус зробив під керівництвом проф. В.Ф. Грубе, який запросив його до університетської хірургічної клініки як понадштатного ординатора.

Можна з упевненістю сказати, що на вибір подальшої наукової дороги, на круг наукових інтересів М.С. Бокаріуса зробила вплив експертна діяльність В.Ф. Грубе, Д. Ф. Лямбля і інших харківських експертів того часу.

Особливе місце в діяльності Бокаріуса займає створення в 1923 в Харкові кабінету науково-судової експертизи, реорганізованого в 1925 в Інститут науково-судової експертизи, що носить нині ім\'я Бокаріуса .

Окрім цього, Бокаріус займався й науковою криміналістичною діяльність, криміналістичну спрямованість мала і його праця \"Судової медицини у викладі для юристів\", виданою в 1915.

Аналогічну спрямованість мала і опублікована ще в 1910 монографія \"Судово-медичні мікроскопічні і мікрохімічні дослідження речових доказів\". Це було перше у вітчизняній літературі монографічне дослідження на дану тему. Відзначаючи цю обставину, автор писав в передмові: \"Бажаючи полегшити... працю тим, кому доведеться мати справу з такого роду дослідженнями, я і наважуюся випустити пропоновану книгу – перший досвід подібної праці в нашій літературі\".

Хоча автор і назвав свою книгу керівництвом для лікарів, студентів і фармацевтів, вона надала велику допомогу і слідчим працівникам. Автор посібника описав значення і методи дослідження не лише таких традиційних судово-медичних об\'єктів, як кров, слина, насінні плями, волосся, але і об\'єктів суміжного з судовою медициною характеру, зокрема, рослинних волокон. Не залишив автор осторонь і процесуальну (обрядову) сторону мікроскопічних і мікрохімічних досліджень речових доказів.

У першому номері створеного і редагованого журналу М.С. Бокаріусом \"Архів кримінології і судової медицини\" в статті \"Від редакції\" говорилося: \"Радянська наука не є монополією невеликої купки жерців; покликана для обслуговування величезного колективу – в колективі ж вона повинна черпати для себе матеріали\".

Цій вимозі М.С. Бокаріус підпорядкував всю свою наукову діяльність. Девізом його життя, етичним її паролем було: \"Невпинно, завжди і усюди служити Батьківщині, служити народові\". Радянський уряд високо оцінив діяльність Миколи Сергійовича Бокаріуса . У зв\'язку з 30-літтям лікарської, наукової, педагогічної і суспільної роботи йому було привласнено почесне звання заслуженого на професора.

Серед великої кількості наукових праць М.С. Бокаріусa багато мають криміналістичний характер. Перший з них практичний посібник із словесного портрета, виданий в 1924. До цього часу посібник Р. А. Рейсса, перекладений російською мовою і доповнений К. Прохоровим, що вийшов в світ в 1911, вже став бібліографічною рідкістю.

Крім того, як правильно відзначав перекладач К. Прохоров, цей посібник швидше можна було назвати підручником, а не довідковою книгою. Працівники ж молодих радянських органів розшуку і слідства гостро потребували практичного довідкового посібника, який завжди був би у них під рукою. Цьому завданню і служило видання довідкового альбому словесного портрета, розробленого М.С. Бокаріусом. Альбом в повному сенсі слова був справою рук автора, який, як наголошувалося на титульному аркуші, \"склав і змалював\" його.