ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Кримінально-процесуальні гарантії

Тільки реалізація всіх принципів у їх сукупності, в системі, у взаємозв\'язку і взаємодії може привести до виконання завдань кримінального судочинства. Можливість застосування кожного принципу має бути так урегульована в законі, щоб жодний принцип не перекреслював інший (наприклад, принцип встановлення істини — принципи недоторканності особи й житла, невтручання в особисте життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, принцип змагальності — принцип незалежності судців і підкорення їх тільки законові). Можна сказати, що необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими принципами; і цим шляхом завжди йшов і йтиме законодавець. Все це викликає необхідність передбачати в законі розумні винятки майже з кожного принципу кримінального процесу (крім принципів законності і презумпції невинуватості). Але це мають бути саме винятки, які не перекреслюють сам принцип, інакше вони перетворяться в загальне правило, у протилежний, конкуруючий принцип. Наприклад, з метою забезпечення обвинуваченого за органами розслідування й судом, збирання й перевірки доказів закон дозволяє такі винятки з принципів недоторканності особи й житла, таємниці листування, гласності і усності, як арешт обвинуваченого, обшук у квартирі, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і її виїмку у відділенні зв\'язку, слухання справи в закритому судовому засіданні, оголошення під час судового слідства показань свідків, якщо їх явка до суду є неможливою, але ці винятки закон теж забезпечує певними процесуальними гарантіями від довільного їх використання слідчими й судами.

ВИСНОВОК

Отже, процесуальні гарантії — це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. Але процесуальні гарантії це не окремі розрізнені засоби, а цілісна система таких засобів, які в сукупності і забезпечують правосуддя. Систему таких гарантій складають процесуальна форма, принципи кримінального процесу, процесуальні обов\'язки його суб\'єктів і заходи кримінально-процесуального примусу.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі — особливий вид гарантій, які виступають засобом їх забезпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захисту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право — це можливість відповідної поведінки, то процесуальні гарантії представляють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, порядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Процесуальна форма — найважливіша процесуальна гарантія захисту прав та законних інтересів суб\'єктів кримінального процесу. Поліпшенню її якості сприяє наукове обгрунтування встановленого законом порядку здійснення кримінального судочинства і приведення його у відповідність з вимогами Конституції України та положень міжнародних документів з прав людини. Процесуальна форма є однією з фундаментальних категорій кримінального процесу, від чіткості визначення поняття якої значною мірою залежить вирішення низки теоретичних і практичних проблем.

Крім процесуальної форми і заходів кримінально-процесуального примусу процесуальними гарантіями є принципи кримінального процесу.

Значення принципів як норм вищого ступеня нормативності полягає, по-перше, в тому, що кожне рішення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, підлягає скасуванню, а одержана інформація не має доказового значення; по-друге, принципи сприяють правильному тлумаченню звичайних правових норм; по-третє, будучи своєрідними ціннісними орієнтирами, принципи використовуються у разі правозастосування за аналогією, вносять впорядкованість при субсидіарному застосуванні права.

Таким чином кримінально-процесуальні гарантії є не тільки ефективними заходами покращення роботи органів кримінальної юстиції, захисту прав і свобод громадян, а й засобом удосконалення діяльності судових органів.

Нормативні акти:

  1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 в //Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 30.

  2. Кримінально-процесуальний кодекс України.— К., 2001

  3. Кримінальний кодекс України.— К.: Юрінком Інтер, 2001.

  4. Закон України від 18.02.1992 \"Про оперативно-розшукову діяльність //Відомості Верховної Ради України. 1992.— № 22 (Із змінами, внесеними Законом України № 2246-ІН від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України— 2001.— № 8.)

  5. Закон України \"Про прокуратуру\"//Відомості Верховної Ради України — 1991.— № 53.

  6. Закон України від 20.12.1990 \"Про міліцію\" // Відомості Верховної Ради України— 1991.— № 4

Література:

  1. Гевко В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи // Право України. – 2002. – №8. – С. 138-139.

  2. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.— К., 1999.

  3. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: Право, 2002.

  4. Рижков Е. Дотримання конституційних прав громадян у процесі оперативно-розшукової діяльності //Право України.— 1999.— № 10..

  5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., допов. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003

  6. Тертшиник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально- процесуального кодексу України.— Харків: Арсіс, 2000.

  7. Тертишник В. М. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантій правосуддя // Право України.— 2001.— № 1.— С. 91-93.

  8. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України.— 2001.— № 8.— С.13-15.