ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Конституційно-правові засади правосуддя в Україні

Ми не заперечуємо проти існування такого координаційного вищого державного органу юстиції, але які державні установи повинні клопотатися підбором кадрів суддів і працівників апарату судових органів, вносити подання про призначення і звільнення суддів з їхніх посад, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів у випадку дисциплінарних проступків, судових помилок тощо? Мабуть, доцільно було б створення управління кадрів (відділу кадрів) при обласних судах загальної юрисдикції, при вищих спеціалізованих судах і при Верховному Суді України. Деякі ці питання вирішуються управліннями юстиції в областях, районах і містах, які адміністративне підпорядковані Міністерству юстиції. Стосовно Вищої ради юстиції та відповідних управлінь юстиції необхідні додатковий аналіз і вивчення, щоб дійти об\'єктивного висновку про їх доцільність та їхні повноваження тощо.

Отже, незважаючи на конституційний принцип незалежності суддів і судів, органи правосуддя прямо чи опосередковано залежать не тільки від принципу верховенства права і правових законів (як і повинно бути в цивілізованій демократичній і правовій державі), а й від найвищих представницьких органів державної влади, вищих і центральних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, Вища рада юстиції, управління юстиції). Крім того, існує ще й прокурорський нагляд за дотриманням законності в діяльності судових органів. Чи не занадто багато і чи не занадто складно для організації і контролю за діяльністю органів правосуддя?

Науково обгрунтовано було б внести зміни до Конституції України і розд. VIII дати назву: \"Державний судовий устрій України\". Відповідні зміни і доповнення випливатимуть із такого закону (проектів) у процесі обговорення і прийняття на засіданні Верховної Ради України. Це було б логічно і послідовно, тому що розд. IX Конституції має назву \"Територіальний устрій України\", (тобто адміністративно-територіальний), оскільки йдеться про адміністративний поділ держави і державної території, яка є власністю держави та її громадян (народу).

На нашу думку, з метою вдосконалення системи права і законодавства найвищі судові інстанції України - Верховний Суд і Конституційний Суд повинні мати конституційне право законодавчої ініціативи, яке повинно бути офіційно, тобто юридично, закріплене у відповідних розділах Конституції. Це дозволить парламенту і Президентові України мати не лише прямий, а й зворотний зв\'язок стосовно юридичної практики застосування системи права і законодавства, стосовно практики реалізації законів України, що, у свою чергу, буде спрямовано на поліпшення системи права і законодавства, удосконалення всього процесу правового регулювання та охорони суспільних правовідносин, державного ладу, правопорядку і законності, матеріальних і культурних цінностей суспільства і держави. Односторонній зв\'язок вищих представницьких державних органів влади не дає повного уявлення про реалізацію правової, адміністративної та судової реформи і відповідно - державної політики у цих сферах тощо.

Висновки

Для формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного здійснювати правосуддя, Конституція закріпила утворення нової інституції у системі правосуддя - Вищої ради юстиції, яка буде вносити подання Президентові України про перше призначення на посаду судді та звільнення з цієї посади, приймати рішення стосовно порушення суддями вимог щодо несумісності, а також здійснювати дисциплінарне провадження. її наділено також компетенцією й у справах прокурорів. Механізм діяльності Вищої ради юстиції визначає Закон від 15 січня 1998 р.

Новим для здійснення правосуддя є участь у ньому народу через інститут присяжних. Конституція не вказує, які справи будуть розглядатися за участю присяжних, що передбачатиметься процесуальним законодавством.

У Конституції не відтворено всю систему судів, вона буде визначатися законом, який закріпить види місцевих і спеціалізованих судів, їх структуру та повноваження. Проте Конституція закріплює положення про єдність системи судів загальної юрисдикції, яку очолює Верховний Суд України і важливі принципи організації судів: територіальність і спеціалізацію.

Останнє дає підстави вважати, що місцеві суди будуть утворюватися, виходячи, як правило, з адміністративно-територіального поділу і максимального наближення їх до населення.

Закріплення такого принципу організації судів, як спеціалізація, означає, що справи певних категорій будуть розглядатися компетентними суддями. Крім того, цей принцип дає підстави для утворення в разі необхідності окремих спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції (господарських, адміністративних, у справах неповнолітніх тощо).

Конституція визначає основні засади судочинства. Серед них є нові, важливі ознаки демократичного судочинства, яких раніше не було у Конституції: змагальність сторін, зокрема у кримінальному судочинстві, повне фіксування судового процесу технічними засобами, забезпечення апеляційного оскарження рішень суду.

Перелік використаних джерел:

  1. Конституція України Конституція України. - К., 1998.

  2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5 пункту 3 розділу VII \"Прикінцеві та перехідні положення\" Закону України \"Про судоустрій України\" (справа про Касаційний суд України) / www.rada.gov.ua.

  3. Закон України \"Про судоустрій України\" // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 27-28.

  4. Закон України \"Про Вищу раду юстиції\" від 15.01.1998 р // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 25.

  5. Закон України \"Про Конституційний Суд України\" від 16.10.1996р // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 49.

  6. Правознавство / За ред. Михайла Настюка. - Львів :СВП, 1994. -272 с.

  7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Посібник длястудентів спец-сті \"Правознавство\". - Бородянка, 1993. -176 с.

  8. Загальна теорія держави і права. / За ред. В.В.Копейчикова - К.:Юрінком Інтер, 1998.-320 с.

  9. Основи конституційного права України: Підручник. Вид II, доповнене іперероблене/ За ред. В.В. Копейчікова.- Юрінком Інтер. 1998. – 531 С.

  10. Конституційне право України/за ред. В.Ф. Погорілка. К.: Наук, думка.-1999. – 731 С.

  11. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства ВРУ. Вид.виправлене і доповнене. - Київ – 1998. – 441 С.

  12. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч. посіб. ч.1. -К.,1998. – 577 с.

  13. Наблизити законодавство до стандартів справедливості. Закон і бізнес. -1998.-№39. -С.6-7.