ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Особи, які сприяють кримінальному судочинству

Заявлений цим особам відвід під час попереднього розслідування вирішується особою, яка провадить дізнання, слідчим або прокурором, а під час судового розгляду — суддею або судом, який розглядає справу [1, ст. 64]

4.5 Правопорушник.

Тертишник В.М. серед осіб, які виконують допоміжну роль у кримінальному процесі виділяє і правопорушника. Правопорушникце особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, включене законом в перелік злочинів, щодо яких здійснюються провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів. Після порушення кримінальної справи судом і віддання до суду правопорушник називається підсудним.

У ході протокольної форми досудового провадження правопорушник має право: знати, з приводу чого проти нього розпочато протокольне провадження; давати пояснення, в тому числі і рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача, або відмовитися давати пояснення і відповідати на запитання; знайомитися зі складеним поясненням і вимагати внесення у нього змін, уточнень, доповнень; заявляти клопотання і відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання (органу дізнання), прокурора і суду; ознайомлюватися після закінчення протокольного провадження з усіма матеріалами.

Правопорушник зобов\'язаний:

• з\'являтися за викликами органу дізнання, прокурора та суду (після відібрання відповідного зобов\'язання);

• не ховатися від органу дізнання, прокурора та суду;

• не перешкоджати встановленню істини.

Якщо ж правопорушник перешкоджає встановленню істини шляхом впливу на інших учасників протокольного провадження, він, за наявністю для цього підстав, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. [12, ст. 184]

ВИСНОВОК

Отже, до осіб, які виконують допоміжну роль у кримінальному процесіналежать: свідок, заявник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, заставодавець, поручитель тощо. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.

Свідком є учасник кримінального процесу, який не має статусу потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного або підсудного і якому відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у справі, та відсутні обставини, що заважають його допиту. Будь-який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його становища (прокурор, голова місцевої адміністрації, суддя, президент держави тощо) може бути допитаний як свідок.

Експерт — це незацікавлена в справі особа, що володіє спеціальними знаннями й уміннями в окремій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і яка залучається у встановленому законом порядку до участі в кримінальному процесі для провадження експертизи.

Спеціалістом у кримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128-1 КПК України залучається до участі у проведенні слідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає учать у процесі понятих. Залучення останніх має на меті створення необхідних умов для об\'єктивного та правильного провадження слідчих дій, засвідчення та закріплення доказів.

Також залучається і перекладач, тобто викликана слідчим, особою, що провадить дізнання, суддею чи судом особа, що вільно володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також рідною чи іншою мовою, якою володіють особи, що залучаються до участі в кримінально-процесуальній діяльності, і усно перекладає з однієї мови на іншу.

За участі секретаря судового засідання розглядаються всі справи в суді першої інстанції.

Нарешті, останньою особою, яка певним чином допомагає правосуддю є правопорушник. Правопорушникце особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, включене законом в перелік злочинів, щодо яких здійснюються провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001.

  2. Кримінальний кодекс України.— К.: Юрінком Інтер, 2001.

  3. Закон України \"Про судоустрій України\" // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 358 (Зі змінами, внесеними Законом України № № 2531-ПІ від 21 червня 2001 року).

  4. Закон України від 19.12.1992 \"Про адвокатуру\" // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 9,— Ст.62.

  5. Закон України від 20.12.1990 \"Про міліцію\" //Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 4(Із змінами, внесеними Законом України № 2537-ПІ від 21.06. 2001).

  6. Закон України від 18.02.1992 \"Про оперативно-розшукову діяльність\"//Відомості Верховної Ради України. — 1992.— № 22 (Із змінами, внесеними Законом України № 2246-III від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України,— 2001,— № 8,—Ст.З).

  7. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведення судових експертиз, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5; Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України.— Наказ МВС України від 30.08.99 № 682 та інші.

  8. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України від 10 червня 1993 р.

  9. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.— К., 1999.

  10. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: Право, 2002.

  11. Стахівський С.М. Відповідальність свідка у кримінальному процесі // Право України,— 1997,— № 2.— С. 39-41.

  12. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., допов. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003

  13. Тертшиник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально- процесуального кодексу України.— Харків: Арсіс, 2000.