ReferatFolder.Org.Ua — Папка українських рефератів!


Загрузка...

Головна Правознавство. Право. Юриспруденція. Закон → Особливості кримінального процесу країн романо-германської (континентальної) системи права

— скасувати вирок (навіть і відносно тих, які скарги не подавали);

— внести зміни в бік пом\'якшення;

— направити справу в інший суд. В усіх цих випадках виноситься вирок. Відновлення провадження в інтересах засудженого. Підставами для такого відновлення можуть бути:

1. Подані до суду фальшиві документи.

2. Неправдиві показання свідка чи експерта.

3. Зловживання службовим становищем суддею чи шеффеном.

4. Якщо цивільно-правове рішення, на якому оснований вирок, скасоване іншим рішенням, яке набрало сили.

5. Якщо подані нові факти і докази, які дають підстави для виправдання або застосування закону про більш м\'яке покарання.

Суд може винести рішення про відстрочку або перерву у виконанні вироку. У випадку смерті засудженого право на клопотання відновлення провадження належить найближчим родичам по висхідній і нисхідній лінії, братам і сестрам померлого.

Підставами для відновлення справи не в інтересах підсудного є:

1. Подання до суду фальшивих документів.

2. Неправдиві показання свідка або експерта.

3. Зловживання службовим становищем суддею або шеффеном.

4. Визнання своєї вини виправданим у суді, якщо це заслуговує на довіру.

Суддя призначає захисника, якщо цього не зробив засуджений або його родичі:

— якщо справа складна;

— немає коштів у засудженого;

— багато фактів говорить на користь засудженого.

У клопотанні мають бути наведені передбачені законом підстави і докази. Від імені підсудного клопотання може бути подано у формі документа, підписаного захисником, або шляхом занесення до протоколу суду. Клопотання подається до суду, який виніс вирок, а цей суд уже направляє клопотання до належного суду. Якщо клопотання прийнято, то воно має бути вручено іншій стороні для ознайомлення .

Суд доручає певному судді дослідити подані докази, якщо це необхідно. Суд вирішує чи допитувати під присягою свідків і експертів. При їх допиті мають бути присутні: представник прокуратури; захисник; підсудний (якщо він не під вартою і тільки з дозволу суду). По закінченні дослідження доказів надається слово представникові прокуратури і підсудному. При задоволенні клопотання суд виносить рішення про відновлення провадження і проведення нового судового розгляду.

Виправдання без нового судового розгляду можливе якщо:

а) засуджений помер;

б) є достатньо доказів;

в) виправдання тягне автоматичне скасування раніше винесеного вироку. Якщо були призначені тільки заходи виправлення і безпеки, то замість виправдання наступає скасування раніше винесеного вироку.

Якщо за заявою виправдано, то на свій розсуд суд може дати вказівку зробити публікацію в засобах масової інформації. Рішення суду першої інстанції в зв\'язку з клопотанням про відновлення провадження, може бути оскаржене шляхом принесення термінової скарги

Ухвала суду про відновлення провадження і проведення нового судового розгляду не може бути оскаржена прокуратурою. Вирок не може бути змінений в бік посилення покарання, якщо він переглядався за клопотанням засудженого, прокуратури або законного представника в інтересах засудженого (діє правило non in idem). Це правило не розповсюджується, якщо необхідно помістити засудженого в психіатричну лікарню. Відновлення запровадження не на користь засудженого допускається, якщо є нові факти або докази, які самі по собі, або в сукупності з поданими раніше обґрунтовують засудження за здійснений злочин. Відновлення провадження здійснюється наказом про покарання. [7, c.36]

ВИСНОВОК

Отже, класична європейська форма кримінального процесу, яку ще йменують змішаною формою, представляє здебільшого романо-германську правову систему сучасності. Вона бере свій початок від Кримінально-процесуального кодексу Франції 1808 року, подарувавши світові Декларацію прав і свобод людини, Цивільний кодекс та інші актуальні і змістовні ідеї юриспруденції, французькі вчені на багато років обумовили розвиток кримінально-процесуальної науки в Європі. Французька модель була сприйнята Австрією, Італією, Німеччиною, Росією, Іспанією, Україною і багатьма іншими країнами.

Для даної форми кримінального процесу характерно чітке розмежування його на дві основні стадії: досудове (попереднє) проваження (дізнання і попереднє слідство) і судовий розгляд, існюваний в умовах гласності і з дотриманням принципу змаганості сторін.

У країнах Європи (Франція, Німеччина, Австрія, Росія, Білорусія) має місце така стійка тенденція розвитку кримінального процесу: забезпечення встановлення істини при одночасному зміцненні гарантій захисту прав і свобод людини; доцільне спрощення процедури досудового розслідування і забезпечення процесуальної економії; диференціація процесуальної форми залежно від тяжкості й очевидності злочину; спрощення процедури розслідування по справах про малозначні злочини; збільшення обсягу й удосконалення механізму реалізації повноважень захисника; зміцнення прав потерпілих, включаючи встановлення інституту компенсації заподіяного їм збитку за рахунок держави; широке використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності і так званого технічного документування.

Удосконалення науково-технічних засобів, які забезпечують можливість використовувати в розкритті злочинів нові джерела інформації або нові методи її здобуття, визначає тенденцію до встановлення більш гнучкої процедури розслідування, обумовлює необхідність скасування багатьох консервативних правил і заборон.

Використана література:

  1. Боботов С.В. Правосудие во Франции. М., 1994.

  1. Котюк О. Теорія держави і права. – К.: Юрінком., 1995.

  2. Молдован В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. Навч. посібник – К.:\"Ін Юре\"., 2000

  3. Михайленко О. Прокуратура Франції // Право України №2., 2000 р.

  4. Михайленко О. Про статус прокурора в європейських державах // Право України №3., 2001 р.

  5. Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М., 1993 г.

  6. Судебные системы западных государств / под ред. В. А. Туманова. –М., 1991 г.

  7. Тертишник В. Кримінально-процесуальне право України – К.: Юрінком, 2003.

  8. Шишкін А. Прокуратура ФРН // Право України №5., 2000 р.